Постанова № 44679815, 19.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2015 року

справа № 804/12037/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

08 серпня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати податкову вимогу форми "Ю" №2093-25 від 29 липня 2014 року на суму податкового боргу 1071896 грн. 72 коп., з яких 1071896 грн. 72 коп. пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекуперація свинцю” відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Рекуперація свинцю” подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2009 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі акту перевірки №7772/220/35395039 від 18 листопада 2009 року було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми “С” №0005662200, згідно до якого за порушення Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” до ТОВ “Рекуперація свинцю” застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1071896,72 грн., що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.7).

У подальшому, позивачем здійснювалася процедура судового оскарження вищевказаного рішення, за результатами якої постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі №2а-16093/09/0470 позивачеві було відмовлено у задоволенні адміністративного позову, зазначена постанова суду набрала законної сили 10 квітня 2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції (а.с.14-15, 24-25, 32-35).

З урахуванням набрання вищевказаною постановою суду законної сили, податковою інспекцією 29 липня 2014 року була сформована вимога форми “Ю” №2093-25 про сплату суми податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов’язаннями у розмірі 1071896,72 грн. на підставі ст.ст. 20,59,60 ПК України, що підтверджується копією податкової вимоги (а.с.6).

Зазначена податкова вимога була отримана позивачем 30 липня 2014 року, про що сам позивач зазначає у позові (а.с.3).

Позивач оспорює вказану вище вимогу податкової інспекції та просить її скасувати, оскільки пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті не є податковим зобов’язанням ні за нормами ст. 14 Податкового кодексу України, ні за нормами ст. 1 Закону України №2181, що виключає можливість формування податкової вимоги в даному випадку.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що штрафна санкція за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, застосована до позивача рішенням ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська форми «С» №0005662200 від 19 листопада 2009 року є узгодженим грошовим зобов’язанням з 10 квітня 2014 року - моменту набрання законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі №2а-16093/09/0470 за позовом ТОВ «Рекуперація свинцю» до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування рішення форми «С» №0005662200 від 19 листопада 2009 року, у зв’язку з чим стягнення за рішенням форми «С» №0005662200 від 19 листопада 2009 року має здійснюватись за процедурою, передбаченою ст. 59 Податкового кодексу України.

Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Слід зазначити, що на момент прийняття рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська форми «С» №0005662200 від 19 листопада 2009 року про застосування до ТОВ «Рекуперація свинцю» штрафної фінансової санкції в розмірі 1071896 грн. 72 коп. за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», процедура та наслідки узгодження передбачалась чинним на той момент законодавством виключно щодо податкового зобов'язання відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181).

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону №2181 визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону №2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Колегія суддів зазначає, що передбачений ст. 4 Закону №2181 порядок самостійного визначення платником податків податкових зобов'язань стосувався виключно зобов'язань зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), оскільки визначався показниками відповідних податкових декларацій.

Підпункт 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 встановлював обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання,

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Тобто, порядок визначення контролюючим органом податкових зобов'язань за Законом №2181 також стосувався виключно зобов'язань зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), оскільки також визначався показниками відповідних податкових декларацій, або прямим обов'язком контролюючого органу нараховувати окремий податок або збір (обов'язковий платіж).

Отже, податкове зобов'язання, визначене Законом №2181, стосується обов'язку платника податків сплатити до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду податок або збір (обов'язковий платіж).

Види та перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), що справлялись на території України на момент застосування до ТОВ "Рекуперація свинцю" штрафної (фінансової) санкції за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, встановлені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування", до яких пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті не входила.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4, 1.5 ст. 1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування визначених відповідними законами.

Зміст наведених понять розкривається через поняття податкового зобов'язання, яким (податковим зобов'язанням), як зазначено вище, не є пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. До того ж, пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті не є пенею та штрафною (фінансовою) санкцією за визначеннями пунктів 1.4, 1.5 ст. 1 Закону №2181, відповідно, оскільки сума простроченого платежу в іноземній валюті не є ані податковим боргом, ані податковим зобов'язанням, з яких розраховується пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Крім того, відповідно до п. 3.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 pоку №253 (далі - Порядок) податкове повідомлення складається на розраховану суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за їх наявності) щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу). Якщо податковий орган здійснив розрахунок сум податкових зобов'язань за декількома податками, то складається відповідна кількість податкових повідомлень. Пунктом 3.2 Порядку передбачено, що у випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 2 за наслідками документальних або камеральних перевірок (форма "Р").

Відповідно до п. 7.1 Порядку податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законодавства з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").

Тобто, на законодавчому рівні прямо встановлено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання сплатити податок або збір, до якого (податкового зобов'язання) не відноситься штрафна (фінансова) санкція за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Наведене підтверджується і відповідним правозастосуванням податкового органу, який застосував до ТОВ "Рекуперація свинцю" штрафну (фінансову) санкцію за порушення строків розрахунків в іноземній валюті рішенням за формою "С".

Таким чином, колегія суддів вважає, що застосована до ТОВ «Рекуперація свинцю» рішенням Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська форми «С» №0005662200 від 19 листопада 2009 року штрафна (фінансова) санкція у вигляді пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті в розмірі 1071896 грн. 72 коп. не була податковим зобов'язанням.

Відтак, на застосовану до ТОВ «Рекуперація свинцю» рішенням Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська форми «С» №0005662200 від 19 листопада 2009 року штрафну (фінансову) санкцію не поширювався порядок узгодження та стягнення, передбачений Законом №2181, оскільки процедури узгодження та стягнення (формування податкових вимог), в силу приписів ст.ст. 5, 6 Закону №2181, застосовувались виключно до податкового зобов'язання, яким пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті не є.

Варто зауважити на те, що Податковим кодексом України (ст.ст. 54, 56 - 58), з моменту набрання ним чинності, передбачено процедуру узгодження грошового зобов'язання.

Статтею 59 ПК України передбачено право податкового органу на формування та направлення платнику податків податкової вимоги про сплату узгодженої суми грошового зобов'язання. Таке право виникає у податкового органу наступного робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

Згідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до визначення пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Зміст поняття грошового зобов'язання за Податковим кодексом України є ширшим від змісту поняття податкового зобов'язання за Законом №2181, оскільки включає в себе як саме податкове зобов'язання, так і, зокрема, санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, з урахуванням висновків суду викладених вище, колегія суддів зазначає, що якщо на момент вчинення порушення ТОВ "Рекуперація свинцю" та застосування (19 листопада 2009 року) до ТОВ "Рекуперація свинцю" санкції за порушення строків розрахунків в іноземній валюті вони (санкції) не були податковим зобов'язанням за Законом №2181, такі санкції не набули статусу ані податкового зобов'язання, ані грошового зобов'язання за Податковим кодексом України, який набрав чинності 01 січня 2011 року.

Частиною 5 статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в редакції, чинній на момент застосування до ТОВ "Рекуперація свинцю" та застосування (19 листопада 2009 року) санкцій, передбачено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею. Момент виникнення та реалізація зазначеного права податковим органом не ставилась у залежність від узгодження платником податків зобов'язання зі сплати пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, оскільки, як зазначено вище, таке зобов'язання за Законом №2181 не було податковим, тому не підлягало узгодженню.

З урахуванням приписів ст. 58 Конституції України обсяг суб'єктивних прав, їх зміст має визначатися за законодавством, що діяло на момент виникнення цих прав.

Враховуючи те, що право податкового органу на безпосереднє стягнення з ТОВ "Рекуперація свинцю" пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті виникло до набрання чинності Податковим кодексом України, таке право на стягнення не може виникнути знову з 01 січня 2011 року, в тому числі, й після набрання законної сили (10 квітня 2014 року) постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі №2а-16093/09/0470. Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі №2а-16093/09/0470 ТОВ "Рекуперація свинцю" не зобов'язано вчиняти будь-які дії, в тому числі й оплату санкцій, і факт набрання нею законної сили, з урахуванням викладеного, не є моментом закінчення процедури узгодження податкового зобов’язання, оскільки пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті не була податковим зобов’язанням за Законом №2181, та не набула статусу ані податкового зобов’язання, ані грошового зобов’язання за Податковим кодексом України, який набрав чинності 01 січня 2011 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів робить висновок про те, що податкова вимога ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Ю» №2093-25 від 29 липня 2014 року є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки не набула статусу грошового зобов’язання та узгодженого грошового зобов’язання із набранням чинності Податковим кодексом України і право податкового органу на стягнення цієї санкції не виникло повторно після 19 листопада 2009 року та у іншому, ніж до 01 січня 2011 року, обсязі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" - задовольнити.

Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми “Ю” №2093-25 про сплату суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов’язаннями у розмірі 1071896,72 грн..

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко