Постанова № 44679053, 12.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 травня 2015 року № 826/4156/15

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ:

Київській міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 незаконно отриманних коштів у розмірі 12 439, 67 коп.

Ухвалою суду від 13 березня 2015 року відкрито скорочене провадження у справі та зобов'язано відповідача у десятиденний строк з дня одержання копії цієї ухвали, але не пізніше 6 квітня 2015 року подати до суду заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження.

Відповідач у визначений судом строк заперечення на позовну заяву не надав, заяву про визнання позову також суду не надіслав. Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття скороченого провадження за адресою місця перебування ОСОБА_1, проте поштове відправлення повернулось з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

За правилами, встановленими пунктом 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на закони України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20 листопада 2000 року № 307, та зазначає, що ОСОБА_1 незаконно отримав матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі 12 439, 67 грн., оскільки під час перебування на обліку в Печерському районному центрі зайнятості як безробітний виконував роботи згідно договору та отримав дохід.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

18 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного центру зайнятості в м. Києві із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до законів України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". ОСОБА_1 в заяві зазначив, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років.

Наказом Печерського районного центру зайнятості в м. Києві № НТ140220 від 20 лютого 2014 року ОСОБА_1 надано статус безробітного та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 18 лютого 2014 року.

Наказом Печерського районного центру зайнятості в м. Києві № НТ141128 від 28 листопада 2014 року припинено ОСОБА_1 виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з працевлаштуванням безробітного згідно пп.1 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1533-ІІІ) право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно статті 23 Закону № 1533-ІІІ застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

У відповідності до підпунктів 1, 10 частини першої статті 31 Закону № 1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного; подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості.

Згідно пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку, зокрема:

- з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дата укладення цивільно-правового договору;

- подання письмової заяви до центру зайнятості про відмову від його послуг або з дати, зазначеної в заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 28 листопада 2014 року надав цивільно-правовий договір про виконання робіт (надання послуг) від 01.06.2014 року. За період з 1 жовтня 2014 року по 15 жовтня 2014 року позивач добровільно повернув кошти до Печерського районного центру зайнятості в м. Києві.

В подальшому, позивачем проведено перевірку обгрунтованості виплати матеріального запбпезпечення.

Згідно інформації, наданої Державною податковою адміністрацією України відповідачем у ІІ кварталі 2014 року отримано дохід від ТОВ "Фронт Сінема" (під час перебування на обліку як безробітного). На підставі наявної інформації Святошинським районним центром зайнятості здійснено перевірку факту виконання робіт відповідачем, за результатами якої складено акт розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення від 18.12.2014 року № 483. Зазначеною перевіркою встановлено, що згідно акту здавання-приймання виконаних робіт (підписаний 30.06.2014 року) та згідно форми 1 ДФ в ІІ кварталі 2014 року відповідачу за виконану роботу нараховано та сплачено дохід.

На підставі наказу Печерського районного центру зайнятості в м. Києві від 29 грудня 2014 року № 349-р проведено розрахунок незаконно отриманих коштів ОСОБА_1, оскільки відповідачем укладено договір виконання робіт з 1 червня 2014 року. Згідно довідки-розрахунку затрат коштів на виплату матеріального забезпечення по громадянину ОСОБА_1 від 29 грудня 2014 № 05-7289 сума коштів, яка підлягаю поверненню відповідачем - 12 439, 67 грн. (за період з 1 червня по 30 вересня 2014 року).

Відповідно до статті 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним).

29 грудня 2014 року Печерський районний центр зайнятості направив на адресу відповідача повідомлення про необхідність повернення коштів в розмірі 12 439, 67 грн., проте кошти повернуті не були.

Згідно пункту 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку (стаття 39 Закону № 1533-ІІІ).

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу зайнятості України, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 19/2013, Державна служба зайнятості України (далі - Служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

У відповідності до підпункту 30 пункту 4 Положення про Державну службу зайнятості України служба відповідно до покладених на неї завдань представляє інтереси Фонду в судових та інших органах, у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об'єднаннями з питань соціального захисту, а також з органами соціального страхування на випадок безробіття іноземних держав, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини.

Згідно пункту 6 розділу 3 Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого директором Державного центру зайнятості 18 травня 2011 року, одним із основних завдань Київського міського центру зайнятості є контроль за цільовим використанням коштів Фонду.

Київський міський центр зайнятості, відповідно до покладених на нього завдань, представляє інтереси Фонду в судових та інших органах (пункт 11 розділу 4 Положення) та має право стягувати кошти у випадках, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 виконував роботи згідно договору з 1 червня 2014 року та отримував допомогу по безробіттю в центрі зайнятості, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 98, 160-163, 1832, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, р/р 37179301900001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код 03491091) кошти у розмірі 12 439 (дванадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 67 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до пунктів 9, 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.А. Бояринцева