Постанова № 44678989, 03.06.2015, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/550/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача Мазур О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Чернівецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Чернівецький міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості в статусі безробітного та отримання відповідної грошової допомоги ОСОБА_2 був зайнятою людиною, оскільки з 19 березня 2014 року був призваний на військову службу у зв'язку з мобілізацією та зарахований до списків особового складу Чернівецького обласного військового комісаріату.

Посилаючись на положення Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а також зважаючи на те, що в добровільному порядку відповідач не сплатив незаконно отриману в період з 19 березня 2014 року по 13 серпня 2014 року допомогу по безробіттю, Чернівецький міський центр зайнятості просить суд стягнути з ОСОБА_2 кошти в розмірі 6284,72 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні тим, що наведені в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач в судове засідання втретє не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому суд зазначає, що на офіційно зареєстровану адресу проживання відповідача, направлялися повістки, в яких зазначалось про дату, час та місце розгляду справи. Однак конверти із такими повістками поверталися до суду з відміткою пошти про не вручення, причина - «за закінченням терміну зберігання».

Згідно частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не повідомив суд про причини, які унеможливлюють його бути присутнім в судовому засіданні, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення особи, яка з'явилась в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12 серпня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні (а.с.22, 25).

На підставі поданих документів наказом від 12 серпня 2013 року №НТ130812 відповідачу було надано статус безробітного та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 19 серпня 2013 року по 13 серпня 2014 року (а.с.2, 22, 25).

03 жовтня 2013 року ОСОБА_2 було призначено прийом до спеціаліста Чернівецького міського центру зайнятості, на який відповідач не з'явився, внаслідок чого позивачем було прийнято наказ №НТ131008 від 08 жовтня 2013 року, яким скорочено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із недотриманням рекомендацій щодо сприяння працевлаштування терміном на 15 календарних днів з 03 жовтня 2013 року по 17 жовтня 2013 року (а.с.25).

04 листопада 2013 року Чернівецьким міським центром зайнятості прийнято наказ №НТ131104, яким припинено виплату ОСОБА_2 допомоги по безробіттю з 21 вересня 2013 року та знято з обліку за невідвідування державної служби зайнятості без поважних причин 30 і більше календарних днів (а.с.25).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями Чернівецького міського центру зайнятості від 08 жовтня 2013 року та від 04 листопада 2013 року, ОСОБА_2 оскаржив їх до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, позов ОСОБА_2 було задоволено частково та визнано протиправними і скасовано накази Чернівецького міського центру зайнятості №НТ131008 від 08 жовтня 2013 року щодо скорочення виплати допомоги по безробіттю; №НТ131104 від 04 листопада 2013 року щодо припинення виплати допомоги по безробіттю; №НТ131104 від 04 листопада 2013 року щодо припинення реєстрації безробітного (а.с.21-23, 25-26).

10 лютого 2015 року ОСОБА_2 до Чернівецького міського центру зайнятості було подано заяву про надання статусу безробітного, в якій він просив перереєструвати його як безробітного та поновити виплату допомоги по безробіттю, зазначивши при цьому те, що не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, в тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Також зазначено про ознайомлення з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.12).

Враховуючи подану відповідачем заяву, 10 лютого 2015 року Чернівецьким міським центром зайнятості було прийнято наказ №НТ150210, яким поновлено ОСОБА_2 статусу безробітного, поновлено виплату допомоги по безробіттю з 21 вересня 2013 року по 13 серпня 2014 року та розпочато виплату такої допомоги (а.с.17).

11 лютого 2015 року позивачем прийнято наказ №НТ150211, яким припинено виплату ОСОБА_2 допомоги по безробіттю у зв'язку із закінченням строку виплати з 14 серпня 2014 року (а.с.17).

За час перебування на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості, зокрема, у період з 19 березня 2014 року по 13 серпня 2014 року відповідачу виплачено 6284,72 грн допомоги по безробіттю (а.с.13).

Позивач вказував, що в результаті проведеного розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості в статусі безробітного був зайнятою людиною, про що складено Акт №69 від 25 лютого 2015 року (а.с.14-15).

Так, з Акту №69 від 25 лютого 2015 року вбачається, що при перереєстрації та поновленні виплати допомоги по безробіттю в Чернівецькому міському центрі зайнятості ОСОБА_2, останнім було подано копію повідомлення керівнику підприємства (установи) про призов ОСОБА_2 з 19 березня 2014 року на учбові збори строком 45 днів відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та копію військового квитка серії НОМЕР_1 із позначкою про призов у Збройні Сили України відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014.

Також з акту вбачається, що 18 лютого 2015 року Чернівецьким обласним військовим комісаріатом була надана відповідь №1340 на запит Чернівецького міського центру зайнятості №25-13/443 від 12 лютого 2015 року, в якій зазначено, що на підставі наказу військового комісара Чернівецького обласного військового комісаріату №39 від 19 березня 2014 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу у зв'язку з мобілізацією та зарахований в списки особового складу Чернівецького обласного військового комісаріату.

Таким чином, позивач дійшов висновку про те, що при перереєстрації та поновленні допомоги по безробіттю відповідач не повідомив Чернівецький міський центр зайнятості про зарахування його до особового складу Чернівецького обласного військового комісаріату, тобто в період поновлення нарахування допомоги по безробіттю, а саме з 19 березня 2014 року відповідач вже був зайнятою людиною відповідно до законодавства про зайнятість.

Згідно вказаного акту та в результаті проведеного розслідування страхового випадку встановлено факт подання недостовірних даних безробітним ОСОБА_2 під час перереєстрації та поновленні виплати допомоги по безробіттю в Чернівецькому міському центрі зайнятості.

Наказом Чернівецького міського центру зайнятості від 25 лютого 2015 року №78 «Про відшкодування виплаченого матеріального забезпечення безробітною ОСОБА_2» вирішено вжити необхідних заходів щодо повернення коштів ОСОБА_2 в сумі 6284,72 грн (а.с.16).

27 лютого 2015 року Чернівецький міський центр зайнятості направив відповідачу повідомлення №25-13/623 про повернення коштів у вказаній сумі (а.с.6).

Оскільки в добровільному порядку кошти сплачено не було, суб'єкт владних повноважень звернувся до суду з даним позовом.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи, а зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Положеннями статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Як вбачається з обставин справи, ОСОБА_2, зокрема, в період з 19 березня 2014 року по 13 серпня 2014 року перебував у статусі «зареєстрованого безробітного» та отримував грошову допомогу по безробіттю.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2233-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, зокрема, що одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

З наявних у справі матеріалів слідує, що з 19 березня 2014 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу у зв'язку з мобілізацією та зарахований в списки особового складу Чернівецького обласного військового комісаріату.

Згідно довідки про доходи №192 від 26 травня 2015 року, яка видна Чернівецьким обласним військовим комісаріатом, ОСОБА_2 за період проходження військової службу у зв'язку з мобілізацією отримував грошове забезпечення з березня 2014 року по травень 2015 року на загальну суму 12584,52 грн (а.с.56).

Таким чином, відповідач в період перебування на обліку в міському центрі зайнятості в статусі безробітного та отримання грошової допомоги по безробіттю, зокрема, у період з 19 березня 2014 року по 13 серпня 2014 року, був зайнятою людиною у зазначеному періоді та отримував грошове забезпечення як військовослужбовець.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, зайнятості особи; встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Виходячи з того, що статтею 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» призов безробітного на військову або альтернативну (невійськову службу) визначено як підставу припинення виплати допомоги по безробіттю, дана обставина є такою, що впливає на умови виплати матеріального забезпечення, а тому безробітний зобов'язаний своєчасно повідомляти державну службу зайнятості про зазначену обставину.

До цього ж, пунктом 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136, передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призову безробітного на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу (з дати, зазначеної у повістці).

Згідно частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 6.14 вказаного вище Порядку якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Зважаючи на наведені норми законодавства та встановлені в ході розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість дій позивача щодо припинення реєстрації відповідача як безробітного та пред'явлення йому вимоги про повернення суми виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання своїх обов'язків та зловживання ними.

Відповідно до пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Пунктом 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним передбачено, що у разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

З матеріалів справи слідує, що наказом Чернівецького міського центру зайнятості від 25 лютого 2015 року №78 вирішено вжити необхідних заходів щодо повернення коштів безробітним ОСОБА_2 та направлено повідомлення про повернення суми 6284,72 грн від 27 лютого 2015 року №25-13/623.

Оскільки в добровільному порядку зазначені кошти відповідачем не повернуто, такі підлягають стягненню в судовому порядку.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б свідчили про повернення Чернівецькому міському центру зайнятості незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 6284,72 грн на день розгляду справи або ж доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не подано.

З огляду на викладене, суд вважає про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Чернівецького міського центру зайнятості (р/р №37178032000051 в ГУДКСУ в Чернівецькій області, МФО 856135, код ЄДРПОУ 21415538) кошти в сумі 6284 (шість тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 72 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 08 червня 2015 року.