Постанова № 44678957, 19.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 травня 2015 року № 826/1227/15

Об 11 годині 12 хвилин Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а у складі головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Корж М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці" до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці" до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000321501 від 10 вересня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим воно є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

В судовому засіданні замінено позивача ТОВ "Камоцці-Пневматик-Сімферополь" на правонаступника - ТОВ "Камоцці".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У період з 11.08.2014 р. по 22.08.2014 р. ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування ТОВ «Камоцці-Пневматик-Сімферополь» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2014 року, за результатами якої відповідачем складено акт №4617/26-56-15-01-15/14290527 від 01.09.2014 р. (надалі - Акт перевірки №4617).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №4617, зокрема, встановлено завищення позивачем від'ємного значення з ПДВ у сумі 509,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу ТОВ "Камоцці" на Акт перевірки №4617 подало до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві заперечення №02-3/492 від 03.09.2014 р., за результатом розгляду яких рішенням податкового органу №8268/40/26-16-11-01-12 від 10.09.2014 р. вказане заперечення залишено без задоволення.

На підставі вказаного Акту перевірки №4617 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення:

- №0000321501 від 10 вересня 2014 (надалі - ППР №0000321501), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 509,00 грн.

В той же час, за результатами адміністративного оскарження рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві №812/10/2615100615 від 20.11.2014 р. "Про результати розгляду первинної скарги" та ДФС України №320/6/95-55-12-02-04-25 від 20.01.2015 р. "Про результати розгляду скарги" було залишено без змін прийняте відповідачем ППР №0000321501, а скарги позивача - без задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ "Камоцці" зареєстровано як юридична особа 23.03.1993 р., з 23.03.1993 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 05.09.1997 р.

Судом встановлено, що між ТОВ «Камоцці-пневматик-Сімферополь» та ТОВ «ТОП Трейдінг» виникли правовідносини щодо поставки 2-х гелевих акумуляторів загальною вартістю 3 056,00 грн., в т.ч. ПДВ 509,33 грн. (замовлення № 4500124208 від 07.02.2014 року).

ТОВ «ТОП Трейдінг», як постачальник, направив позивачу рахунок №31 від 06.02.2014 р. за вказаний вище товар на загальну суму 3 056,00 грн., в т.ч. ПДВ 509,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищезазначеного договору, ТОВ «ТОП Трейдінг» поставлено позивачу 2 гелевих акумулятори VIMAR BG55-12 12B 55АЧ, що підтверджується видатковою накладною №9 від 07.02.2014 р. на загальну суму 3 056,00 грн., в т.ч. ПДВ 509,33 грн., що містить всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ «ТОП Трейдінг» оформлена на користь позивача податкова накладна №111 від 07.02.2014 р. на загальну суму 3 056,00 грн., в т.ч. ПДВ 509,33 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містить всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Факт оплати позивачем товару (2 гелевих акумуляторів), поставлених ТОВ «ТОП Трейдінг» згідно зазначеного вище договору поставки загальною вартістю 3 056,00 грн., в т.ч. ПДВ 509,33 грн., підтверджується платіжним дорученням №0000014156 від 07.02.2014р.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "ТОП Трейдінг" був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з податковою декларацією з ПДВ в розрізі контрагентів за травень 2014 р. всі господарсько-фінансові правовідносини позивача з ТОВ «ТОП Трейдінг» та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданим деклараціям, порядку її оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на податкову інформацію, зазначену в акті ДПІ у Приморському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014 р. №1822/15-53-22- 03/38967665 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОП Трейдінг», як на докази недійсності зазначеного вище правочину, оскільки відповідачем, в порушення вимог ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), таких документів не було надано до суду, та, крім того, відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вказаного вище договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «ТОП Трейдінг», недійсними.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого товару за вказаним вище договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності позивача є виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування, при цьому, як вказував позивач, без постачання гелевих акумуляторів, позивач не мав змоги виконати виробниче замовлення ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" №7109623 та №7109624 щодо виробництва установок для виготовлення сендвич-панелей.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, суд зазначає, що отримання товару від ТОВ «ТОП Трейдінг» відповідає меті та видам господарської діяльності позивача.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність зазначеного вище договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «ТОП Трейдінг», оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-ч.3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст.228 ЦК України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч.1 ст.69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ТОП Трейдінг», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що в силу положень ч.3 ст.228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.201.8., п.201.9 та п.201.10. ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З огляду на те, що судом встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ «ТОП Трейдінг» з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ у сумі 509,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ППР №0000321501.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., а тому, керуючись вимогами ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 182,70 грн. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст.69-71, ст.94, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10 вересня 2014 року № 0000321501.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 1-3, секція "Д", код ЄДРПОУ 14290527) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 29 травня 2015 року.