Постанова № 44678736, 29.05.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 травня 2015 р. № 820/2817/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю представника позивача - Левченка Р.В.,

представника відповідача - Зінченко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (далі по тексту - позивач, ТОВ «МСК») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ХОДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001691501 від 14.11.2014 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 922474, 00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він не погоджується з висновками акта перевірки ХОДПІ № 1624/20-23-15-01-16/32952061 від 31.10.2014 року на підстав якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 922474, 00 грн., оскільки, на його думку, воно прийняте без врахування фактичних обставин здійснення господарських операцій позивачем та вимогам чинного законодавства.

На думку позивача, ним правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки при визначенні показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та їх подальшого відображення у відповідних звітних податкових періодах ним бралися до уваги належним чином оформлені первинні документів на підставі яких було здійснено реальне постачання товару від контрагентів - ТОВ «Укр Енерго Холдінг», ПАТ «Кримський содовий завод» та ТОВ «Білогірські Вапняки».

Висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій через наявність актів перевірок контрагентів іншими податковими органами, не подання і невідображення у податковій звітності контрагентом у складі податкових зобов'язань суми ПДВ по господарським операціям не впливає на правомірність віднесення позивачем сум до податкового кредиту та нести за це відповідальність, оскільки ПДВ ним був сплачений у складі ціни товару контрагентам, які відповідальні за його перерахування до бюджету.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акта перевірки в частині взаємовідносин позивача із ТОВ «Укр Енерго Холдінг», ПАТ «Кримський содовий завод» та ТОВ «Білогірські Вапняки» про порушення позивачем п. 198. 3, ст. 198, п. 200. 6 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки до складу податкового кредиту у лютому та березні 2014 року позивачем безпідставно включено суми ПДВ за укладеними договорами із вказаними контрагентами, оскільки актом «Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Енерго Холдінг" (код ЄДРПОУ 38038769) з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам із ТОВ "Євро - Тек 2011" (код ЄДРПОУ 37757736) за період з 01.01.2012 по 31.04.2014» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств - постачальників/ покупців за перевіряємий період.

Отже операції з придбання послуг ТОВ «МСК» від ТОВ «Укр Енерго Холдінг» не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Враховуючі вищенаведене, ТОВ «МСК» порушено п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Укр Енерго Холдінг» за лютий 2014 року на суму 500500 грн.

По взаємовідносинам із ПАТ «Кримський содовий завод» відповідач зазначає, що відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам ТОВ «МСК» з ПАТ «Кримський содовий завод» (зареєстровано у Красноперекопській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області) лічаться розбіжності за березень 2014 року у сумі 420270, 25 грн.

ПАТ «Кримський содовий завод» згідно системи податкову звітність за березень 2014 року не надано, отже взаємовідносини з ТОВ «МСК» у податкових зобов'язаннях не відображено та ПДВ у державний бюджет України не сплачено, у зв'язку з чим завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ПАТ «Кримський содовий завод» за березень 2014 року на суму 420270 грн.

Крім того, як вказує відповідач, по контрагенту ТОВ «Білогірські Вапняки» встановлено, що згідно системи податкову звітність за березень 2014 року не надано, отже взаємовідносини з ТОВ «МСК» у податкових зобов'язаннях не відображено та ПДВ у державний бюджет України не сплачено, у зв'язку з чим завищено позивачем податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Білогірські Вапняки» за березень 2014 року на суму 1704 грн.

Вважає такі висновки законним та обґрунтованими, а винесене на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив повністю відмовити в його задоволені.

Перевіривши матеріали справи і оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд визнає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач, як юридична особа зареєстрований Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 18.06.2004 року, згідно довідки АА № 594700.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 23.13 Виробництво порожнистого скла, 23.19 Виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних, 35.11 Виробництво електроенергії, 38.11 Збирання безпечних відходів, 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, відповідно до довідки АА №594700 з головного управління статистики у Харківській області від 01.06.2012 року.

Позивач є платником податку на додану вартість, про що останньому видано свідоцтво відповідного зразку №28034748.

Фахівцем Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Мереф'янська скляна компанія", за результатами якого складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» (податковий номер 32952061) з питань законності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року, березень 2014 року» № 1624/20-23-15-01-16/32952061 від 31.10.2014 року, яким зафіксовано порушення п. 198. 3, ст. 198, п. 200. 6 ст. 200 Податкового кодексу України.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки подав на них свої заперечення від 05.11.2014 р. № 844/18/25-01.

Листом від 02.11.2014 року № 8144/10/20-23-15-01-17 «Про розгляд заперечення на акт перевірки» ХОДПІ повідомила ТОВ "Мереф'янська скляна компанія" про те, що висновки акта перевірки залишено без змін.

На підставі акта перевірки № 1624/20-23-15-01-16/32952061 від 31.10.2014 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001691501 від 14.11.2014 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 922474, 00 грн.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням - рішенням та оскаржив його до Головного управління Міндоходів у Харківській області (скарга від 20.11.2014 р. № 875/18/25-01).

Рішенням «Про результати розгляду скарги» від 29.12.2014 року № 730/10/20-40-10-04-17 головного управління Міндоходів у Харківській області оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу директора ТОВ «МСК» Мамчури М.Б. - без задоволення.

На податкове повідомлення - рішення № 0001691501 від 14.11.2014 року 12.01.2015 року ТОВ «МСК» звернулося зі скаргою № 04/18/25-01 до ДФС України.

Рішенням № 4542/6/99-99-10-01-01-25 від 04.03.2015 року про результати розгляду скарги ДФС України оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу- без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із ТОВ "Укр Енерго Холдінг", яке 12.12.2011 р. зареєстроване юридичною особою про що був зроблений запис № 1 068 102 0000 028853, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, що підтверджується копією довідки № 90214/10/29-218 від 14.12.2011 року та є платником ПДВ згідно копії свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 200027821 від 13.02.2012 р. Має ліцензію Націіональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) на постачання газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом зі строком дії з 19.01.2012 р по 18.01.2017 р.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Укр Енерго Холдінг" (постачальник) укладено договір поставки №Г-12/018 від 20.02.2012 року, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод №1 від 27.06.2013 р. та № 2 до нього від 25.12.2013 року, постачальник зобов'язується надати у власність покупцю в 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу, на умовах цього договору. Даний договір діє в частині поставки газу по 31.12.2014 року.

Реальність вчиненого правочину підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актами приймання - передачі природного газу, відомістю обліку, податковими накладними, банківськими виписками (т. 1 а.с. 220, 222, 223, 225-232, 233-240), наявністю лічильника обсягу газу «Гамма-Флоу» та термоперетворювача опору ТСМ-1088 про що свідчать копії паспорта, свідоцтв про повірку, протокол повірки, акт перевірки технічного стану вузла обліку (т.1 а.с. 241 - 245).

Крім того, виконання укладеного правочину між позивачем та його контрагентом підтверджується договором позивача на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №651 від 01.09.2012 року з третьою особою - ДК "Укртрансгаз "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", (т. 1 а.с. 246-250) з додатковою угодою (т. 2 а.с.1), банківською випискою, актами наданих послуг по транспортуванню газу, актами приймання - передачі природного газу, податковою накладною № 116 від 12.02.2014 року (т. 2 а.с. 2-11).

Отриманий товар (природний газ) придбавався позивачем для використання у своїй господарській діяльності, а саме: для виробництва порожнистого скла, виробництва та оброблення інших скляних виробів, виробництва скляної тари для медичних та харчових продуктів, що підтверджується копією технологічного регламенту виробництва скляної тари для медичних та харчових продуктів (т. 1 а.с. 97-204).

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у свого контрагента товару (природного газу) та використання його в своїй господарській діяльності, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року, по справі № 826/14315/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ЕНЕРГО ХОЛДИНГ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Тек 2011» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, позов задоволено: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ», за результатами якої складено акт від 18.06.2014р. № 488/3-22-08/38038769 про результати виїзної позапланової перевірки та дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування у електронній базі автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 38038769) за період з 01.01.2012 по 30.04.2014 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 38038769) за період з 01.01.2012 р. по 31.04.2014 року у електронній базі автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» та всіх інших інформаційних базах.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із Публічним акціонерним товариством "Кримський содовий завод" (ПАТ «КСЗ»), яке 03.08.1998 р. зареєстроване юридичною особою та на час здійснення господарських операцій із позивачем був платником ПДВ згідно копії свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, дата анулювання реєстрації платника ПДВ - 01.06.2014 р., підстава анулювання - скасовано за ініціативою податкової, що підтверджується витягом із офіційного сайту ДФС України «Реєстр платників ПДВ».

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПАТ «КСЗ» (постачальник) укладено договір поставки № 40003114 від 14.11.2011 року з ПАТ «Кримський содовий завод» з додатками та специфікаціями (т. 2 а.с. 38-89) відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві за його письмовим замовленням - соду кальциновану технічну (вуглекислий натрій) марки «А» (важка), код УКТ ЗЕД 283620000, а Покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та своєчасно провести її оплату.

Згідно п. 4.2. договору поставка продукції здійснюється постачальником на умовах поставки: - СРТ - залізнична станція Вантажоодержувача/Покупця (стація Мерефа, Південної залізниці, ТОВ «Мерефянська скляна компанія»)- при поставці залізничним транспортом та/або ЕХW - Франко - склад Постачальника (вул. Проектна, 1, м. Красноперекопськ, АР Крим, Україна, вантажовідправник ПАТ «Кримський содовий завод») - при поставці автомобільним транспортом, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс», за відвантажувальними реквізитами Покупця залізничними вагонними нормами протягом місяця.

Реальність вчиненого правочину підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме копіями: видаткових накладних, залізничних накладних, банківських виписок, податкових накладних (т. 2 а.с. 90-132).

Крім того, судом встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із товариством з обмеженою відповідальністю «Білогірські вапняки» (ТОВ «Білогірські вапняки»), яке 23.09.2008 р. зареєстроване юридичною особою та на час здійснення господарських операцій із позивачем був платником ПДВ згідно копії свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, дата анулювання реєстрації платника ПДВ - 01.06.2014 р., підстава анулювання - скасовано за ініціативою податкової, що підтверджується витягом із офіційного сайту ДФС України «Реєстр платників ПДВ».

Так, ТОВ «МСК» (покупець) від ТОВ «Білогірські вапняки» отримано рахунок на оплату від 05.03.2014 року № 4000170 на поставку щебеневої суміші фракцій 0-20 мм. На суму 10225, 80 в т.ч. ПДВ - 1704,30 грн.

ТОВ «МСК» у березні 2014 року до податкового кредиту включено податкову накладну отриману від ТОВ «Білогірські Вапняки» на суму ПДВ - 1704, 30 грн. від 13.03.2014 року № 32, номенклатура: матеріал щебеневий суміш фракцій 0-20 мм., одиниця виміру «т», кількість 69,0 т., ціна постачання 123,5 грн., загальна сума 10255, 80 грн., у т.ч. ПДВ 1704, 30 грн.

13.03.2014 року була здійснена оплата згідно зазначеного рахунку на суму 10255, 80 грн., у т.ч. ПДВ 1704, 30 грн.

Товар отримано відповідно наступних документів: видаткова накладна № 239 від 20.03.2014 року, найменування товару: матеріал щебеневий суміш фракцій 0-20 мм., одиниця виміру «т», кількість 67 т., ціна постачання 123, 5 грн., загальна сума 9929, 40 грн., у т.ч. ПДВ - 1654, 90 грн., залізнична накладна від 20.03.2014 року (т. 2 а.с. 141 - 145).

Суд зауважує, що у частині 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відвантаживши товар відповідно до вищевказаних рахунку та податкової накладної ТОВ «Білогірські Вапняки» здійснило пропозицію укласти договір купівлі-продажу на умовах у них запропонованих. В свою чергу, оплативши та прийнявши товар позивач прийняв пропозицію ТОВ «Білогірські Вапняки» укласти договір на запропонованих умовах.

Отриманий товар від ПАТ «КСЗ» та ТОВ «Білогірські Вапняки» позивачем використано у своїй господарській діяльності, а саме: для виробництва банок та пляшок, що підтверджується копіями листів №№ 361/18/25-08, 363/18/25-08, 360/18/25-08 від 10.04.2015 р. з додатками (т. 2 а.с. 156-196) та подальшої її реалізації про що свідчать копії контрактів, експортних митних декларації, специфікацій, договорів поставок з додатковими угодами, видаткових накладних, протоколів узгодження ресурсу фармокомплекту (т. 3 а.с. 9 - 247).

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у свого контрагента товару (природного газу) та використання його в своїй господарській діяльності, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем і відповідачем та його контрагентом при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач суду не подав.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам справи.

Крім того, суд також зауважує, що вказані податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 Податкового кодексу України.

За правилами п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу приписів п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 вищевказаного кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та сплати податку до бюджету. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку, є індивідуальною і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості замовлених товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідні суми за перевіряємий період та правомірно визначив від'ємне значення податку на додану вартість за операціями із контрагентами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте ХОДПІ податкове повідомлення-рішення № 0001691501 від 14.11.2014 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001691501 від 14.11.2014 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 922474, 00 грн. (дев'ятсот двадцять дві тисячі чотириста сімдесят чотири гривні) за основним платежем.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.