Постанова № 44678583, 02.06.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1124/15

02 червня 2015 року 11год. 20хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Березнівського відділення Костопільського ОДПІ ГУ Міндоходів Рівненська область про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000372100 від 08.12.2014 року ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Березнівського відділення Костопільської ОДПІ ГУ Міндоходів Рівненська область про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000372100 від 08.12.2014 року.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позові. В обґрунтування позову зазначили, що за результатами перевірки на підставі акту перевірки №14/21/НОМЕР_1 від 24.11.2014 року податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000392100 від 08.12.2014 року про сплату штрафних санкцій (штрафу) у розмірі 171 грн. Поміж тим, 24.01.2015 року на адресу позивача надійшло друге податкове повідомлення-рішення №0000372100 від 08.12.2014 року про застосування штрафних санкцій на підставі того ж акту перевірки №14/21/НОМЕР_1 від 24.11.2014 року. Наголосили, що в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні та акті перевірки, на підставі якого воно винесене, відповідачем вказано різні норми законодавства, за порушення яких до позивача слід застосувати штрафні санкції, що, в свою чергу, породжує не тільки неоднозначність виявленого порушення, але і унеможливлює скористатися позивачу своїм правом на захист. Крім того, зазначили, що відповідачем порушено строки надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не прибув. Причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. 02.06.2015 року об 11.22 через канцелярію суду представником відповідача було подано заперечення проти адміністративного позову, однак суд не бере їх до уваги при розгляді справи як такі, що прийняті після проголошення вступної та резолютивної частини постанови, що підтверджується відміткою відділу документального забезпечення суду на даних запереченнях (а.с.47).

Заслухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Матеріал справи свідчать, що 23.01.2013 року ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.9) та з 01.02.2013 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копією Свідоцтва платника єдиного податку серія Б №247 від 29.01.2013 року (а.с.10). Видом діяльності згідно з КВЕД є роздрібна торгівля, крім торгівлі автотранспортними засобами, мотоциклами, фармацевтичними, медичними, ортопедичними та підакцизними товарами.

Судом встановлено, що 24.11.2014 року відповідно до наказу №112 від 19.11.2014 року та направлень №23 і №24 від 19.11.2014 року посадовими особами ГУ ДФС у Рівненській області проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт перевірки №14/21/НОМЕР_1 від 24.11.2014 року.

Згідно з висновками даного акту, ФОП ОСОБА_1 «порушено вимоги ч.11 ст.15 Закону України №481 та п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (ст.4 акту).

На підставі акту перевірки №14/21/НОМЕР_1 від 24.11.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0000372100 від 08.12.2014 року, яким до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17000 грн. (а.с.6).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми «С» №0000372100 від 08.12.2014 року, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481).

Відповідно до ст.16 цього Закону контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №471 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, зокрема, абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону №481 встановлено, що у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

З оскаржуваного податкового повідомлення рішення вбачається, що до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 17000 грн. згідно з абз.5 ч.2 ст.17 Закону №481 у зв'язку зі встановленим порушенням вимог ч.12 ст.15 Закону України №481.

Разом з тим, як свідчить зміст акту перевірки №14/21/НОМЕР_1 від 24.11.2014 року перевіряючими в ході проведення перевірки ОСОБА_1 встановлення порушення останньою вимог ч.11 ст.15 Закону України №481.

Суд звертає увагу, що в силу вимог ч.11 ст.15 Закону №481 відвантаження алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що призначені для реалізації магазинами безмитної торгівлі, здійснюється суб'єктами господарювання, які отримали ліцензію на право експорту алкогольних напоїв або тютюнових виробів, з оформленням вантажної митної декларації, при цьому мінімальні оптово-відпускні ціни для алкогольних напоїв не застосовуються.

При цьому, ч.12 ст.15 цього ж Закону встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Таким чином, встановлені ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності свідчать про розбіжність виявлених в ході перевірки контролюючим органом порушень та порушень, зазначених як підстава для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) згідно з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

На переконання суду, невідповідність порушень, виявлених в ході перевірки ОСОБА_1 та зафіксованих в акті перевірки від 24.11.2014 року, порушенням вказаним у податковому повідомленні-рішенні №0000372100 від 08.12.2014 року в графі «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено» порушує право позивача на доступ до суду, оскільки фактично обмежує право ОСОБА_1 оскаржити вказані порушення у зв'язку з тим, що відповідачем не роз'яснено та не доведено до відома, які конкретно порушення вчинила позивач.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000372100 від 08.12.2014 року не відповідає вказаним критеріям правомірності.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000372100 від 08.12.2014 року діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується податкове повідомлення-рішення №0000372100 від 08.12.2014 року, і не довів правомірності його прийняття.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березнівського відділення Костопільської ОДПІ ГУ Міндоходів №0000372100 від 08.12.2014 року.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73,08 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.