Постанова № 44678168, 27.05.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року 810/1560/15

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 13 год. 30 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С.

за участю представників позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УСПОТ ЛТД" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УСПОТ ЛТД" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2015 року №000038/22-06 та №000039/22-06.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД» отримало лист Головного управління ДФС у Київській області від 27.02.2015 №634/10/10-36-22-06, яким надіслані податкові повідомлення-рішення від 27.02.2015 №000038/22-06 на суму 114 682,59 грн. та №000039/22-06 на суму 22 936,52 грн.

Підставою для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень є Акт перевірки від 29.10.2014 року №0026/4/10-36-22-08/20072763 та рішення ДФС України від 20.02.2015 №3447/6/99-99-10-01-06 .

Суть начебто виявленого порушення полягає у неправомірному застосуванні пільги зі сплати ввізного мита.

Так, 11.02.2013 згідно з митною декларацією №125130003/2013/815294 позивачем імпортовано на митну територію України товар «сири плавлені «Hochland» - «Processed Cheddar Cheese Food» і «Processed Emmental Cheese Food» (надалі - «Товар»).

Зазначений Товар імпортовано із застосуванням звільнення від сплати ввізного мита відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 р.

Як слідує із Акта перевірки, у наслідок неможливості підтвердження критерію достатньої переробки (обробки) ввезеного товару «сири плавлені «Hochland» - «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food», TOB «УСПОТ ЛТД» відмовлено у наданні режиму вільної торгівлі при ввезенні вказаного товару на митну територію України.

У результаті позивачу було донараховано зобов'язання за платежами: мито у розмірі 114 682,59 грн. та ПДВ у розмірі 22 936,52 грн.

Позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення 27.02.2015 №000038/22-06 на суму 114 682,59 грн. та №000039/22-06 на суму 22 936,52 грн. є протиправними і такими, що підлягають скасуванню, а висновки контролюючого органу є безпідставними.

У судовому засіданні представники позивача Короп О.В. та Оджиковський В.О. підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити, від відшкодування судових витрат відмовились.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заперечень на позов не надав, 27.05.2015 року представник відповідача Борисов І.І. надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі представника відповідача.

Судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності представника відповідача, на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

11.02.2013р. згідно з митною декларацією №125130003/2013/815294 позивачем імпортовано на митну територію України товар «сири плавлені «Hochland» - «Processed Cheddar Cheese Food» і «Processed Emmental Cheese Food» .

Зазначений Товар імпортовано із застосуванням звільнення від сплати ввізного мита відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 р.

Відповідно до частини 3 статті 345 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Частиною 2 статті 351 Митного кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів (п.1 ч.2 ст.351 МК України); у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (п.2 ч.2 ст.351 МК України).

Згідно з частинами 3 та 4 статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Відповідно до ст. ст, 336, 345, 351 Митного кодексу України, наказу Головного управління Міндоходів у Київській області від 15.10.2014 № 400 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «УСПОТ ЛТД» робочою групою у складі: головного державного ревізора-інспектора відділу проведення митного аудиту управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Київській області Юріна Данила Сергійовича; головного державного ревізора-інспектора відділу контролю митної вартості та митних платежів управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Київській області Борисова Максима Борисовича, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку стану дотримання ТОВ «УСПОТ ЛТД» ( код ЄДРПОУ 20072763) вимог законодавства України з питань державної митної справи при ввезенні товару, який було оформлено у митному відношенні за МД від 11.02.2013р. №125130003/2013/815294.

Перевіркою встановлено порушення: ст. 278, ч. 1 ст. 279, ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України від № 4495-1V зі змінами та доповненнями, ст. 3 Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.94, ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.93,п. 2.4, п. 5.1 Правил зазначення країни походження товарів за Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009,в результаті чого до товару «сири плавлені «Hochland» - «Processed Cheddar Cheese Food», «Processed Emmental Cheese Food», що ввезений за митною декларацією від 11.02.2013р. № 123130003/2013/815294 не може бути застосований режим вільної торгівлі та пільговий режим оподаткування по ввізному миту, та на підставі цього встановлено не сплату ввізного мита в сумі 91746,07 грн.; ст. 278, ч. 1 ст. 279, ч. 5 ст. 280, ч.1 ст. 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-IV зі змінами та доповненнями, ст. 3 Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.94,ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.93, п. 2.4, п. 5.1 Правил визначення країни походження товарів за Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, пп. в) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлення заниження податку на додану вартість в сумі 18 349,21 грн. Загальна сума податкового зобов'язання становить 110 095,28 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 29.10.2014 року №0026/4/10-36-22-08/20072763 невиїзної позапланової документальної перевірки стану дотримання ТОВ «УСПОТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 20072763) вимог законодавства України з питань державної митної справи при ввезенні товару, який було оформлено у митному відношенні за МД від 11.02.2013 №125130003/2013/815294.

На підставі вищезазначеного Акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 17.12.2014 р. №№ 000038/22-08, 000039/22-08 про визначення сум грошових зобов'язань (із врахуванням штрафних санкцій) за платежами: мито у розмірі 114 682,59 гри. та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (далі ПДВ) у розмірі 22 936,52 грн.

Позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх у адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача від 29.12.2014 року №544, Рішенням Державної фіскальної служби від 20.02.2015 року №3447/99-99-10-01-06-15 , скаргу ТОВ «УСПОТ ЛТД» від 29.12.2014 року №544 задоволено частково, податкові повідомлення - рішення від 17.12.2014 року №№ 000038/22-08, 000039/22-08 скасовано.

Разом з тим, у даному рішенні зазначено, що ГУ ДФС у Київській області належить винести нові ППР на підставі Акту перевірки із дотриманням вимог МК України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

На підставі Акту від 29.10.2014 року №0026/4/10-36-22-08/20072763 та Рішення Державної фіскальної служби від 20.02.2015 року №3447/99-99-10-01-06-15 відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення від 27.02.2015 року №000038/22-06 та №000039/22-06 про визначення сум грошових зобов'язань (із врахуванням штрафних санкцій) за платежами: мито у розмірі 114 682,59 гри. та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (далі ПДВ) у розмірі 22 936,52 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 27.02.2015 року №000038/22-06 та №000039/22-06, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно до Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994, ратифікованою Законом України від 06.10.1999 № 1125-ХІУ (далі - Угода), встановлено, що договірні Сторони не застосовують мито, а також податки і збори, які мають з ним еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і (або) вивіз товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митних територій інших Договірних Сторін (стаття 3 Угоди); країна походження товару визначається відповідно до Правил визначення країни походження товарів, які є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.93 (далі - Угода 1993 року) договірні Сторони не застосовуватимуть мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт та/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони.

Згідно пункту 2 статті 1 для цілей цієї Угоди та на період її дії під товарами, що походять з території Договірної Сторони, вказані товари:

а) повністю вироблені на території Договірних Сторін та/або;

б) піддані переробці на території Договірних Сторін з використанням сировини,

матеріалів і комплектуючих виробів з третіх країн, що змінили в зв'язку з цим

приналежність по класифікації Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності

(ТН ЗЕД). заснованій на Гармонізованій Системі описування та кодування товарів і

Комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського економічного

співробітництва, виходячи з чотирьох перших знаків та/або;

в) вироблені з використанням зазначених в п. "б" сировини, матеріалів та

комплектуючих виробів за умови, що їх сукупна вартість не перевищує фіксованої долі

експортної ціни товарів, що реалізуються.

Договором про зону вільної торгівлі від 18.10.2011, ратифікованим Законом України від 30.07.2012 № 5193-1V (далі - Договір), встановлено, що сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору (стаття 2 Договору); для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (стаття 4 Договору), ратифікованою Україною із застереженням законом від 06.07.2011 № 3592 - VI (далі - Правила).

Товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав -учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами (п. 5.1 Правил).

Критерій походження товару наводиться у графі 9 сертифікату форми СТ-1 (згідно п. 7.4 Правил), для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди (Договору) для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифікату форми СТ-1, відповідно до пункту 6.1 Правил.

Відповідно до пункту 2.4. Правил основною умовою виконання критерію достатньої обробки/переробки для товарів товарної позиції 0406 є зміна товарної позиції за TFI ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки).

Пунктом 2.6, Правил визначено, що під час визначення країни походження товарів відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) допускається використання матеріалів іноземного походження, що мають товарну позицію (на рівні перших чотирьох знаків), однакову з кінцевим товаром, за умови, що їхня вартість не перевищує 5 % ціни кінцевого товару па умовах франко-завод і такі матеріали є необхідним компонентом під час виробництва кінцевого товару при обов'язковому підтвердженні виконання них умов у висновку про походження товару або акті експертизи, виданому вповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави - учасниці Угоди.

Відповідно до пункту 6.7 розділу 6 Правил, митні органи наділені повноваженнями здійснювати перевірку на достовірність сертифікатів про походження форми СТ-1 та відповідності товару критеріям походження.

У разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Як встановлено судом, 11.02.2013 згідно з митною декларацією №125130003/2013/815294 позивачем імпортовано на митну територію України товар «сири плавлені «Hochland» - «Processed Cheddar Cheese Food» и «Processed Emmental Cheese Food» (надалі - «Товар»).

Зазначений Товар імпортовано із застосуванням звільнення від сплати ввізного мита відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 р.

Під час митного оформлення Київською обласною митницею товару «сири плавлені «Hochland» - «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food» за МД від 11.02.2013 року № 125130003/2013/815294, що надійшов на адресу ТОВ «УСПОТ ЛТД» від ТОВ «Хохланд- Русслан», для підтвердження країни походження та отримання преференцій за кодом « 0400» по ввізному миту па умовах вільної торгівлі ТОВ «УСПОТ ЛТД» надано сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 06.02.2013 № RUUA 3001000210 (2859993), виданий ТПП РФ, у графі 9 якого зазначено критерій походження - « 0406», що свідчить про те, що товар було піддано достатній переробці на території РФ із використанням матеріалів третіх країн.

Київська обласна митниця звернулася до ТПП РФ з листом від 07.03.2013 № 12- 45/1/09-1726 й отримала відповідь, якою підтверджено факт видачі сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 06.02.2013 № RUUA 3001000210 (2859993) й надано акт експертизи від 11.01.2013 № 0740213001 та пакет документів, на підставі яких був оформлений вказаний сертифікат.

Київською митницею направлено два додаткових запити до ТІШ РФ листами від 27.09.2013 № 6.1-45/2/12- 3104 та від 24.01.2014 № 6.1-47/2/12-575 щодо надання калькуляції собівартості виробництва плавлених сирів «Hochland» - «Processed Cheddar Cheese Food» та «Processed Emmental Cheese Food» по ціні кінцевого товару на умовах франко-завод, із зазначенням вартості імпортної та російської сировини.

Оскільки, станом на 17.06.2014 відповіді на вказані запити не отримано та оскільки за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами, відповідач прийшов до висновку, що наявні підстави, передбачені пунктом 9.3. Правил, для не визнання дійсним сертифіката форми СТ-1 від 06.02.2013 № RUUA 3001000210 (2859993) й відмови у застосуванні до товару, оформленого за МД від 11.02.2013 № 125130003/2013/815294 режиму вільної торгівлі, що і призвело до донарахування позивачу мита у розмірі 114 682,59 грн. та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (далі ПДВ) у розмірі 22 936,52 грн.

Вказані висновки відповідача є не обґрунтованими у зв'язку з наступним.

Як встановлено у судовому засіданні спірний товар в повній мірі відповідає критеріям походження згідно з Правилами визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, що підтверджено листами ТПП РФ від 19.07.2013 №10/0579; від 23.03.2015 №10/0289; від 17.04.2015 року №10/0428 .

Так, листом від 19.07.2013 року №10/0579 відповідачу було підтверджено факт видачі сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 06.02.2013 № RUUA 3001000210 (2859993) й надано акт експертизи від 11.01.2013 № 0740213001 та пакет документів, на підставі яких був оформлений вказаний сертифікат.

Листом ТПП РФ від 23.03.2015 №10/0289 на адресу Київської митниці ДФС підтверджено автентичність СТ-1, на підставі якого надано режим вільної торгівлі за МД №125130003/2013/815294 та яким надано супровідну документацію.

Даним листом надано дійсні калькуляції на товари, імпортовані за МД №125130003/2013/815294. Згідно з даними калькуляціями вартісна частка іноземних матеріалів товарної позиції 0406 не перевищує 5% у ціні товару.

Листом від 17.04.2015 року №10/0428 митниці надано Доповнення до Акту експертизи від 14.01.2013 р., якими підтверджується дотримання критеріїв достатньої переробки при виробництві сирів «Processed Cheddar Cheese Food» і «Processed Emmental Cheese Food», зокрема, дотримання 5% обмеження на використання іноземних матеріалів при їх виробництві.

Отже, даними листами підтверджена автентичність сертифікату форми СТ-1 від 06.02.2013 , на підставі якого надано режим вільної торгівлі (звільнення від сплати ввізного 10% мита) щодо товарів.

Крім того, судом враховано, що виробник товарів, імпортованих за МД №125130003/2013/815294, ООО «Хохланд Руссланд», листом від 29.04.2015 № И-1-15-0136 на адресу ТПП РФ підтвердив, що документ «Опис продукції», який наданий разом із листом ТПП РФ від 19.07.2013 №10/0579, містить відсоткові частки вмісту сировини в рецептуарах товарів, які стосуються попередніх періодів (до лютого 2013 року), та не вказують на відсоткові частки саме вартості матеріалів у ціні готової продукції, як на це зазначає Відповідач в Акті перевірки.

Таким чином, документ із назвою «Опис продукції», на якому власне і побудовані висновки про невиконання 5% критерію, не може свідчити про дотримання або недотримання 5% вартісного обмеження на використання іноземних матеріалів.

На стор. 5 Акта перевірки відповідач зазначає, що пунктом 9.3 Правил встановлено, що сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення, у разі, якщо: протягом сумарного строку б місяців (3 місяці з дати первинного запиту й З місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару; за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами».

Посилаючись на зазначені норми п. 9.3 Правил, посадові особи відповідача зробили висновок про недійсність СТ-1. При цьому відповідачем застосовано одночасно дві підстави з тих, що зазначені у п. 9.3 Правил для визнання СТ-1 недійсним: неотримання відповіді на запит протягом сумарного строку 6 місяців; видача СТ-1 з порушенням вимог Правил, що встановлено за результатами досліджень, здійснених на основі інформації, отриманої на запит надісланий до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару.

Суд зазначає, що ці підстави є взаємовиключні, жодна з них не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо посилання на неотримання відповіді від компетентних органів країни походження товару суд зазначає наступне.

Дана підстава для невизнання сертифіката форми СТ-1 пов'язана з правилами верифікації сертифіката, що встановлені п. 6.7 Правил. Зокрема, митний орган країни ввезення може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

На сторінках 3 та 4 Акта перевірки, а також відповіді на заперечення до Акта перевірки, вказано, що такий запит до ТПП РФ було направлено листом митниці від 07.03.2013р. №12-45/1/09-1726 і на даний лист було отримано відповідь ТПП РФ від 19.07.2013 №10/0579 (вхідний митниці від 20.08.2013 №4616/06.1-45).

Тобто, митниця отримала відповідь до закінчення 6-місячного строку з дня направлення запиту. В Акті перевірки прямо вказується, що ТПП РФ у цьому листі «підтвердила факт видачі» сертифікату СТ-1 та надіслала документи, що підтверджують виконання критерію походження товару».

Тобто, як чітко сказано в Акті перевірки та у відповіді на заперечення, відповідь від компетентних органів РФ була отримана і така відповідь містила запитувану інформацію.

Що стосується додаткових запитів, які направлялися митницею, то Правила не передбачають, що неодержання відповіді на будь-які додаткові/уточнюючі запити є підставою для невизнання сертифікату форми СТ-1.

Також, суд звертає увагу на те, що отримання відомостей у недостатній кількості про виданий СТ-1 не може бути підставою для визнання його недійсним. Правила такої підстави визнання СТ-1 недійсним не передбачають.

Враховуючи підтвердження фактів видачі СТ-1 та достовірності зазначених у ньому відомостей, а також беручи до уваги відсутність правових наслідків у разі надіслання повторного запиту (за наявності відповіді на первинний), підстави для сумнівів у автентичності СТ-1 та достовірності його відомостей були відсутніми на момент складання Акта перевірки.

Щодо посилання відповідача на результати «досліджень» інформації, отриманої за запитами суд зазначає наступне.

Зі змісту відповідного абз. п. 9.3. Правил випливає, що дана підстава для визнання сертифікатів СТ-1 недійсними передбачає виконання таких умов: проведення дослідження на основі інформації, надісланої ТПП РФ за запитами; виявлення в результаті досліджень, що при видачі сертифікату форми СТ-1 були порушені вимоги, встановлені Правилами.

Щодо 1-ї умови, то зі стор.4 Акта перевірки вбачається, що під час перевірки було виявлено розбіжності між інформацією, вказаною в Акті експертизи, на підставі якої був виданий сертифікат форми СТ-1, та в «Описі продукції, що випускається ТОВ «Хохланд Руссланд». Зокрема, мова йде про використання у виробництві сировини іноземного походження, що класифікується за кодом 0406.

У разі використання іноземної сировини тієї ж товарної позиції, що і готовий продукт, критерій достатньої переробки виконується при дотриманні п. 2.6 Правил - вартість таких матеріалів не перевищує 5 % ціни кінцевого товару на умовах франко-завод.

Тобто в процесі «дослідження» мав би досліджуватися факт дотримання цього критерію, встановленого п. 2.6 Правил.

Натомість, на стор. 5 Акта перевірки констатується, що «...підтвердити виконання вимог пункту 2.6 Правил на основі наявних документів не видається можливим».

З цього твердження фактично випливає, що проведення відповідного дослідження та одержання обґрунтованих висновків в даній ситуації здійснити було неможливим до одержання уточнюючої відповіді від ТПП РФ.

А відтак в даному випадку на момент складання Акта перевірки не могло бути такої підстави невизнання СТ-1 як порушення вимог Правил, встановлене в результаті досліджень.

Крім того, суд зазначає, що Рішення про визнання СТ-1 недійсним прийнято не уповноваженим органом - ГУ ДФС у Київській області, проте згідно з Правилами - таке рішення може приймати лише митний орган.

Так, згідно з п. 9.3 Правил сертифікат СТ-1 може бути визнаний недійсним лише митним органом. Відповідач - ГУ ДФС у Київській області - не є митним органом. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 546 МКУ лише митниця є митним органом.

В Акті перевірки не наведено жодних посилань на прийняття саме Київською митницею ДФС рішення про визнання СТ-1 недійсним, отже, таке рішення, прийнято відповідачем в Акті перевірки самостійно.

Крім того, судом враховано, що дотримання вимог Правил визначення країни походження затверджених Угодою від 20.11.2009 (СНД) неодноразово було предметом розгляду Вищим адміністративним судом України.

Так, у рішеннях від 20.03.2014 по справі №2а-1870/10006/12, від 15.01.2015 по справі №2а-1870/10058/12 від 08.04.2015 р. по справі № 816/713/143 ВАСУ сформовано чітку позицію, згідно з якою законодавством не передбачено повноважень митних органів самостійно визначати рівень дотримання критерію достатньої обробки/переробки товарів, оскільки ці питання належать до виключної компетенції органів, що видають сертифікати форми СТ-1.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень у відповідача був наявним Акт експертизи, який чітко свідчив про відсутність іноземної складової при виробництві товарів. Відповідно, інші документи, видані не уповноваженими органами (зокрема, «Опис продукції» який не містить номеру і дати, та який неможливо прив'язати до конкретної поставки) не надають ГУ підстави для скасування режиму вільної торгівлі та донарахування грошових зобов'язань.

Таким чином, надані митні декларації ТОВ «УСПОТ ЛТД» під час митного оформлення щодо підтвердження країни походження товару, товар відповідав критеріям походження, установленим Правилами та одержання пільги зі сплати ввізного мита, цілком відповідають умовам Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994р. та Угоди між Урядом України та Урядом РФ про вільну торгівлю від 24.06.1993р., а вищевказаний сертифікат виданий продавцем, про походження товарів форми СТ-1 оформлені у відповідності до вимог Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем ст. 278, ч. 1 ст. 279, ч. 5 ст. 280, ч. 1 281 МК України, ст. 3 Угоди про створення зони вільної торгівлі від 5.04.1994р., ст. 3 Договору про зону вільної торгівлі від 18.10.2011р., ст. 1 Угоди між Урядом країни та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993р., п. 2.4, п. 5.1 Правил визначення країни походження товарів за Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009р., підстави для сплати мита на товари, що ввозяться на територію України відсутні, а тому збільшення підприємству грошових зобов'язань на загальну суму 110095, 28 грн. вважає необґрунтованим.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представниками позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, заперечень на позов не надав та не довів суду правомірності прийнятих ним рішень.

За таких обставин, оспорювані податкові повідомлення-рішення від 27.02.2015 року №000038/22-06 та №000039/22-06 є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 27.02.2015 року №000038/22-06 та №000039/22-06.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 червня 2015 р.