Постанова № 44677509, 27.05.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 травня 2015 р. Справа № №2-а-2651/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко А.В.

представника позивача: Смішка О.А.

представників відповідача: Нестерук М.І., Кучер О.В.

представника третьої особи: Нестерук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька Дистриб'юційна Компанія"

до: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька Дистриб'юційна Компанія" (далі - ТОВ "ВДК") з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державна податкова адміністрація України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, по податку на додану вартість - за період з 01.05.2008 року по 30.09.2009 року, за наслідками якої складено акт №15/2301/32340830 від 22.01.2010 року. На підставі акта перевірки №15/2301/32340830 від 22.01.2010 року, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення-рішення №0000302300/0 від 02.02.2010 року за порушення п.5 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким позивачу визначено податкове зобов'язання на загальну суму 96122,0 грн., зокрема: за основним платежем 67747,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 28375,0 грн. та №0000322300/0 від 02.02.2010 року за порушення 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким позивачу визначено податкове зобов'язання на загальну суму 84533,0 грн., зокрема: за основним платежем 56355,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 28178,0 гривень.

Не погоджуючись з даними рішеннями, позивачем їх оскаржено до ДПІ у м. Вінниці. Рішенням №1348/25-09/10 від 09.04.2010 року ДПІ у м. Вінниці залишила без змін податкові повідомлення-рішення №0000302300/0 та №0000322300/0 від 02.02.2010 року, а скаргу позивача - без задоволення.

На підставі рішення ДПІ у м. Вінниці №1348/25-09/10 від 09.04.2010 року, прийнятого за розглядом первинної скарги позивача та відповідно до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року №253, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000302300/1 та №0000322300/1 від 12.04.2010 року, з тих же підстав і на ті ж суми що і податкові повідомлення - рішення №0000302300/0 та №0000322300/0 від 02.02.2010 року.

ТОВ "ВДК" не погоджуючись з рішенням ДПІ у м. Вінниці №1348/25-09/10 від 09.04.2010 року, подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області.

Державна податкова адміністрація у Вінницькій області рішенням №13117/10/25-009 від 09.06.2010 року, залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 02.02.2010 року та від 09.04.2010 року, а скаргу позивача - без задоволення. На підставі рішення державної податкової адміністрації у Вінницькій області №13117/10/25-009 від 09.06.2010 року, прийнятого за розглядом повторної скарги позивача та відповідно до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 №253, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000302300/2 та №0000322300/2 від 11.06.2010 року, з тих же підстав і на ті ж суми що і податкові повідомлення - рішення №0000302300/0 та №0000322300/0 від 02.02.2010 року та №0000302300/1 та №0000322300/1 від 12.04.2010 року.

Позивач не погоджується з вказаними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.

Сума податкових зобов'язань за податковими повідомленнями - рішеннями №0000302300/0 та №0000322300/0 від 02.02.2010 року, №0000302300/1 та №0000322300/1 від 12.04.2010 року та №0000302300/2 та №0000322300/2 від 11.06.2010 року складається з сум завищених валових витрат за рахунок віднесення до них отриманих юридичних, консалтингових та інформаційно-консультаційних послуг від контрагентів ТОВ "Синергія", ТОВ "Консалтингова компанія Ньютон", ТОВ "Лінія права", ФГ "Космос" на загальну суму 270992,0 гривень.

Між вказаними контрагентами та ТОВ "ВДК" протягом періоду, що підлягав перевірці, укладено договори про надання ними юридичних, консалтингових та інформаційно-консультаційних послуг. Виконання ТОВ "Синергія", ТОВ "Консалтингова компанія Ньютон", ТОВ "ЮФ "Лінія права", ТОВ "ФГ "Космос" умов договорів підтверджено актами виконаних послуг та податковими накладними. Тому витрати на оплату отриманих послуг ТОВ "ВДК" включено до валових витрат та декларацій з податку на додану вартість.

Крім того, позивач зазначив, що посадовими особами ДПІ у м. Вінниці витрати по актах наданих юридичних, консалтингових та інформаційно-консультаційних послуг ТОВ "Синергія", ТОВ "Консалтингова компанія Ньютон", ТОВ "ЮФ "Лінія права", ТОВ "ФГ "Космос" не взято до уваги, як валові, тоді коли витрати по аналогічному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) адвокатського об'єднання "Хедж-Груп" перевіряючими включено до валових витрат.

За таких обставин, на думку позивача, включення до складу валових витрат ТОВ "ВДК" відшкодування витрат на оплату юридичних, консалтингових та інформаційно-консультаційних послуг наданих ТОВ "Синергія", ТОВ "Консалтингова компанія Ньютон", ТОВ "ЮФ "Лінія права", ТОВ "ФГ "Космос" повністю відповідає нормам п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки, вони підтверджені актами виконаних послуг та податковими накладними.

Такі нематеріальні активи (послуги), призначаються для їх використання в господарській діяльності позивача, тому застосування до них п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.3 та п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДПІ у м. Вінниці є неправомірним.

Враховуючи те, що висновки ДПІ у м. Вінниці викладені в акті перевірки №15/2301/32340830 від 22.01.2010 року не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення №0000302300/0 та №0000322300/0 від 02.02.2010 року, №0000302300/1 та №0000322300/1 від 12.04.2010 року та №0000302300/2 та №0000322300/2 від 11.06.2010 року, на думку позивача, є протиправними та мають бути скасованими.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року задоволено частково касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька Дистриб'юційна Компанія", постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача та представник третьої особи проти позовних вимог заперечували, зазначили, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, ТОВ "ВДК" дійсно допущено порушення норм податкового законодавства.

Також пояснили, що у відповідності до графіку проведення документальних перевірок, видано направлення на перевірку та проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Під час перевірки виявлені порушення вимог закону допущені позивачем, які відображені в акті перевірки. Зокрема, платником віднесено до складу валових витрат за ІV квартал 2008 року - 51042,0 грн. та за І квартал 2009 року - 219950,0 грн., як вартість отриманих юридичних, консалтингових та інформаційно-консультаційних послуг від ТОВ "Синергія", ТОВ "Консалтингова компанія Ньютон", ТОВ "Лінія права", ФГ "Космос". При цьому, позивачем, крім актів виконання (надання) послуг, до перевірки не надано документи дійсно підтверджуючі виконання вказаними контрагентами юридичних, консалтингових та інформаційно-консультаційних послуг та пов'язаність, вказаних наданих послуг, з покращенням фінансово-господарської діяльності ТОВ "ВДК". Вартість юридичних, консалтингових та інформаційно-консультаційних послуг позивачем віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, що є порушенням закону, оскільки не підтверджено, що ці послуги призначалися для використання в господарській діяльності товариства.

Вказані дії позивача являються порушенням п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.3 та п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення, якими визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток, які і оскаржені позивачем. За таких підстав, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №143037 (а.с. 17), ТОВ "ВДК" 04.02.2003 року зареєстровано як юридичну особу, з присвоєнням ідентифікаційного коду - 32340830.

Вказане товариство діє на підставі статуту ( том 1 а.с. 19-28), затвердженого загальними зборами учасників, зареєстрованого реєстраційною палатою Вінницької міської ради 04.02.2003 року, з подальшими змінами, остання з яких затверджена загальними зборами ТОВ "ВДК" протоколом №26 від 17.09.2009 року, зареєстрованого реєстраційною палатою Вінницької міської ради 28.09.2009 року.

Відповідно до довідки головного управління статистики у Вінницькій області АА №022467 від 12.10.2009 року (том 1, а.с. 18) ТОВ "ВДК" включене до ЄДРПОУ за видами діяльності за КВЕД: 51.39.0 - неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 51.55.0 - оптова торгівля хімічними продуктами та 52.62.0 - роздрібна торгівля з лотків та на ринках.

На підставі направлень №455/23 від 22.12.2009 року та №1 від 13.01.2010 року, виданих державною податковою адміністрацією у Вінницькій області, посадовими особами ДПІ у м. Вінниці проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ВДК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, по податку на додану вартість - за період з 01.05.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки №15/2301/32340830 від 22.01.2010 року. Згідно даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 67747,0 грн., в тому числі за ІV квартал 2008 року - на суму 12760,0 грн. та за І квартал 2009 року - на суму 54987,0 грн. Підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.3 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 56355,0 грн., зокрема: за липень 2008 року -1755,0 грн., жовтень 2008 року - 402,0 грн., листопад 2008 року - 10208,0 грн., січень 2009 року - 42577,0 грн. та лютий 2009 року - 1413,0 гривень.

ТОВ "ВДК" подано заперечення (том 1, а.с. 52-54) на акт перевірки №15/2301/32340830 від 22.01.2010 року, які ДПІ у м. Вінниці залишені без задоволення, що відображено у відповіді на заперечення №1944/10/23 від 29.01.2010 року (том 1, а.с. 55-62).

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення -рішення:

- №0000302300/0 від 02.02.2010 року, яким позивачу, за порушення п.5 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено податкове зобов'язання на загальну суму 96122,0 грн., зокрема: за основним платежем 67747,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 28375,0 грн.;

- №0000322300/0 від 02.02.2010 року, яким позивачу, за порушення 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено податкове зобов'язання на загальну суму 84533,0 грн., зокрема: за основним платежем 56355,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 28178,0 гривень.

Не погоджуючись з даними рішеннями, позивачем оскаржено їх до ДПІ у м. Вінниці. Рішенням №1348/25-09/10 від 09.04.2010 року ДПІ у м. Вінниці залишила без змін податкові повідомлення-рішення №0000302300/0 та №0000322300/0 від 02.02.2010 року, а скаргу позивача - без задоволення.

На підставі рішення ДПІ у м. Вінниці №1348/25-09/10 від 09.04.2010 року, прийнятого за розглядом первинної скарги позивача та відповідно до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 №253, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000302300/1 та №0000322300/1 від 12.04.2010 року, з тих же підстав і на ті ж суми, що і податкові повідомлення - рішення №0000302300/0 та №0000322300/0 від 02.02.2010 року.

ТОВ "ВДК", не погоджуючись з рішенням ДПІ у м. Вінниці №1348/25-09/10 від 09.04.2010 року, подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області.

Державна податкова адміністрація у Вінницькій області рішенням №13117/10/25-009 від 09.06.2010 року, залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 02.02.2010 року та від 09.04.2010 року, а скаргу позивача - без задоволення. На підставі рішення державної податкової адміністрації у Вінницькій області №13117/10/25-009 від 09.06.2010 року, прийнятого за розглядом повторної скарги позивача та відповідно до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 №253, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000302300/2 та №0000322300/2 від 11.06.2010 року, з тих же підстав і на ті ж суми що і податкові повідомлення - рішення №0000302300/0 та №0000322300/0 від 02.02.2010 року і №0000302300/1 та №0000322300/1 від 12.04.2010 року.

Судом встановлено, що податкові повідомлення - рішення №0000302300/0 від 02.02.2010 року, №0000302300/1 від 12.04.2010 року та №0000302300/1 від 12.04.2010 року винесені за порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Обґрунтування виявленого відповідачем порушення наведено в п. 3.1.2 акту перевірки №15/2301/32340830 від 22.01.2010 року, з урахуванням рішення державної податкової адміністрації у Вінницькій області №13117/10/25-009 від 09.06.2010 року за результатами розгляду повторної скарги позивача.

Так, перевіркою встановлено завищення скоригованих валових витрат на загальну суму 270992,0 грн., зокрема: за ІV квартал 2008 року на суму 51042,0 грн., за І квартал 2009 року на суму 219950,0 гривень.

Сума податкових зобов'язань по вказаних податкових повідомленнях - рішеннях складається з сум завищених скоригованих валових витрат за рахунок внесення до складу валових витрат юридичних, консалтингових та інформаційно-консультаційних послуг, зазначених у договорах, що укладені позивачем з ТОВ "Синергія", ТОВ "Консалтингова компанія Ньютон", ТОВ " ЮФ "Лінія права", ТОВ "ФГ "Космос".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п.п. 5.2 ст. 5 того ж Закону України до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" не передбачено включення до складу валових витрат на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаних з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

У пункті 1.32 статті 1 названого Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Перевіряючи законність формування позивачем валових витрат, в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем покладено висновок про наявність необхідного зв'язку між спірними послугами та господарською діяльністю позивача.

Як встановлено судом, ТОВ "ВДК" згідно договорів у листопаді 2008 року та січні 2009 року повинно було отримати юридичні, консалтингові та інформаційно-консультаційні послуги від наступних підприємств-контрагентів:

1. ТОВ "Консалтингова компанія "Ньютон", договір №25/1-06 від 25.06.2008 року про надання консалтингових послуг (а.с. 97-98), зокрема:

- консультаційних послуг у сфері управлінського обліку;

- консультаційних послуг у сфері розрахунків техніко-економічних показників діяльності підприємства, показників рентабельності, оборотності обігових коштів, повернення інвестицій, розрахунків маржинального чи чистого прибутку;

- консультаційні послуги у сфері податкового та бухгалтерського законодавства;

- консультаційні послуги по складанню податкової та бухгалтерської звітності.

Згідно актів наданих консалтингових послуг №ОУ-0000070 від 30.11.2008 року (а.с. 99) та №ОУ-0000002 від 30.01.2009 року (а.с. 102) ТОВ "Консалтингова компанія "Ньютон" надано ТОВ "ВДК" передбачені договором №25/1-06 від 25.06.2008 року консалтингові послуги на 20020,0 грн. (16683,33 грн. без ПДВ) та 89710,0 грн. (74758,33 грн. без ПДВ), відповідно.

2. ТОВ "Синергія", договір №0210/08 від 02.10.2008 року про надання інформаційно-консультаційних послуг (а.с. 105-106), зокрема:

- надання консультацій в області фінансово-господарського аналізу стану підприємства Замовника;

- надання консультацій в області фінансового планування і прогнозування і прогнозування та аналіз наслідків і проблем фінансового планування;

- комплексний супровід операційної діяльності підприємства та консультування з питань трудового, цивільного та господарського права;

- консультування при розробці методики проекту та комерційна оцінка доцільності фінансування;

- надання консультацій у сфері управлінської та фінансової діяльності;

- надання рекомендацій та пропозицій щодо розширення шляхів пошуку потенційних партнерів для співробітництва;

- допомога в розробці концепції просування товарів, послуг, ефективного продажу та реклами.

Згідно актів наданих інформаційно-консультаційних послуг №ОУ-0000081 від 30.11.2008 року (а.с. 107) та №ОУ-0000003 від 30.01.2009 року (а.с. 110) ТОВ "Синергія" надано ТОВ "ВДК" передбачені договором №0210/08 від 02.10.2008 року інформаційно-консультаційні послуги на 24200,0 грн. (20166,67 грн. без ПДВ) та 56750,0 грн. (47291,67 грн. без ПДВ), відповідно.

3. ТОВ "Юридична фірма "Лінія права", договір №27/10-08 від 27.10.2008 року про надання юридичних послуг (а.с. 113-114), зокрема:

- ведення претензійно-позовної роботи, представництво інтересів Замовника в суді, а також органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності;

- аналіз статутних документів Замовника на предмет відповідності чинному законодавству України;

- підготовка проектів позовних заяв, звернень, заяв, листів тощо;

- надання юридичних консультацій, підготовка висновків, довідок з питань, що виникають у господарській діяльності Замовника;

- консультування з питань цивільного законодавства;

- надання методичних рекомендацій з питань, що виникають у господарській діяльності.

Згідно актів наданих консалтингових послуг №ОУ-0000113 від 30.11.2008 року (а.с. 115) та №ОУ-0000008 від 30.01.2009 року (а.с. 118) ТОВ "Юридична фірма "Лінія права" надано ТОВ "ВДК" передбачені договором №27/10-08 від 27.10.2008 року юридичні послуги на 17030,0 грн. (14191,67 грн. без ПДВ) та 53090,0 грн. (44241,67 грн. без ПДВ), відповідно.

4. ТОВ "Фінансова група "Космос", договір №0101-09 від 02.01.2009 року про надання консалтингових послуг (а.с. 121-122), зокрема:

- оцінка фінансового, економічного, технічного стану Замовника для нових напрямків його розвитку: фінансовий аналіз (інтерпретація і оцінка комплексу фінансових показників, що характеризують діяльність підприємства, визначення необхідності в фінансових ресурсах і оптимізації їх структури)

- аналіз можливостей подальшого розвитку компанії Замовника, залучення кредитних та інвестиційних потоків;

- оцінка ресурсів Замовника для втілення поставлених цілей його діяльності;

- фінансова та юридична експертиза нових проектів;

- надання послуг в області фінансово-господарського аналізу стану підприємства Замовника;

- консультування у сфері управлінського та фінансового обліку;

- допомога в розробці концепції просування товарів (послуг), розробка шляхів пошуку потенційних партнерів для співробітництва.

Згідно акту наданих консалтингових послуг №ОУ-0000004 від 30.01.2009 року (а.с. 123) ТОВ "Фінансова група "Космос" надано ТОВ "ВДК" передбачені договором №0101-09 від 02.0.2009 року консалтингові послуги на 64390,0 грн. (53658,33 грн. без ПДВ).

Вказані витрати відображені позивачем в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди та увійшли до скоригованих валових витрат, які становлять: за ІV квартал 2008 року - 51042,0 грн. та за І квартал 2009 року - 219950,0 гривень.

Суд погоджується з висновками відповідача викладеними в п. 3.1.2 акту перевірки №15/2301/32340830 від 22.01.2010 року щодо неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат - витрати на отримання юридичних, консалтингових та інформаційно-консультаційних послуг від ТОВ "Синергія", ТОВ "Консалтингова компанія Ньютон", ТОВ " ЮФ "Лінія права", ТОВ "ФГ "Космос".

Так, позивачем на підтвердження отримання юридичних, консалтингових та інформаційно-консультаційних послуг від ТОВ "Синергія", ТОВ "Консалтингова компанія Ньютон", ТОВ " ЮФ "Лінія права", ТОВ "ФГ "Космос" надано суду зазначені вище договори з вказаними контрагентами, рахунки-фактури, податкові накладні та акти наданих послуг (а.с. 97-125).

До суду не надано належних доказів, підтверджуючих яким чином отримані юридичні, консалтингові та інформаційно-консультативні послуги та використані ТОВ "ВДК" в його господарській діяльності, не надано розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст даних послуг.

Надані ксерокопії, які на думку позивача є доказом отриманих консалтингових, юридичних та інших послуг, судом, відповідно до ст. 69 КАС України не взяті до уваги, як докази, оскільки вони не завірені належним чином, оригінали з яких вони відзняті суду не надані та встановити походження наданих ксерокопій, а також виробника не можливо. Крім того, надані ксерокопії не свідчили про те, що вони виготовлені саме наведеними вище контрагентами на виконання укладених договорів про надання послуг.

Крім того, ані з цих актів, ані з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі виконані названі роботи, у чому вони полягали, а саме:

- ТОВ "Консалтингова компанія "Ньютон" (згідно договору) було надано позивачу консультаційні послуги у сфері управлінського обліку; консультаційні послуги у сфері розрахунків техніко-економічних показників діяльності підприємства, показників рентабельності, оборотності обігових коштів, повернення інвестицій, розрахунків маржинального чи чистого прибутку; консультаційні послуги у сфері податкового та бухгалтерського законодавства; консультаційні послуги по складанню податкової та бухгалтерської звітності.

- ТОВ "Синергія" (згідно договору) було надано ТОВ "ВДК" консультації в області фінансово-господарського аналізу стану підприємства Замовника; консультації в області фінансового планування і прогнозування та аналіз наслідків і проблем фінансового планування; комплексний супровід операційної діяльності підприємства та консультування з питань трудового, цивільного та господарського права; консультування при розробці методики проекту та комерційна оцінка доцільності фінансування; надання консультацій у сфері управлінської та фінансової діяльності; рекомендацій та пропозицій щодо розширення шляхів пошуку потенційних партнерів для співробітництва; допомогу в розробці концепції просування товарів, послуг, ефективного продажу та реклами.

- ТОВ "Юридична фірма "Лінія права" (згідно договору) було проведено претензійно-позовну роботу, здійснено представництво інтересів Замовника в суді, а також органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності; аналіз статутних документів Замовника на предмет відповідності чинному законодавству України; підготовку проектів позовних заяв, звернень, заяв, листів тощо; надано юридичних консультацій, здійснено підготовку висновків, довідок з питань, що виникають у господарській діяльності Замовника; здійснено консультування з питань цивільного законодавства та надано методичні рекомендацій з питань, що виникають у господарській діяльності.

- ТОВ "Фінансова група "Космос" (згідно договору) було здійснено оцінку фінансового, економічного, технічного стану Замовника для нових напрямків його розвитку: фінансовий аналіз (інтерпретація і оцінка комплексу фінансових показників, що характеризують діяльність підприємства, визначення необхідності в фінансових ресурсах і оптимізації їх структури); аналіз можливостей подальшого розвитку компанії Замовника, залучення кредитних та інвестиційних потоків; оцінку ресурсів Замовника для втілення поставлених цілей його діяльності; фінансову та юридичну експертизу нових проектів; надавало послуги в області фінансово-господарського аналізу стану підприємства Замовника; консультування у сфері управлінського та фінансового обліку; допомогу в розробці концепції просування товарів (послуг), розробка шляхів пошуку потенційних партнерів для співробітництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказано, що сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Згідно ч. 2 ст. 3 того ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Так, у відповідності до ч. 1 та. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05.06.1995 року (далі -Положення № 88).

Положення №88 встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) (п.п. 1.1). Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п.п. 1.2). Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (п.п.2.4.).

Відповідно до п.п. 2.4. Положення №88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Враховуючи викладене, суд вважає, що надані позивачем договори про надання консалтингових послуг №25/1-06 від 25.06.2008 року і №0101-09 від 02.01.2009 року, про надання інформаційно-консультаційних послуг №0210/08 від 02.10.2008 року та про надання юридичних послу №27/10/08 від 27.10.2008 року, акти надання консалтингових послуг №ОУ-0000070 від 30.11.2008 року, №ОУ-0000002 і №ОУ-000004 від 30.01.2009 року, інформаційно-консультаційних послуг №ОУ-0000081 від 30.11.2008 року і №ОУ-0000003 від 30.01.2009 року, юридичних послуг №ОУ-0000113 від 30.11.2008 року і №ОУ-0000008 від 30.01.2009 року за цими договорами, будучи первинними документами та підставою формування валових витрат не відповідають вимогами п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складені з порушенням приписів п. 2.4. Положення № 88, оскільки не містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, відсутня інформація про фактично понесені витрати на придбання юридичних, консалтингових та інформаційно-консультаційних послуг.

Отже, суд дійшов висновку, щодо відсутності у первинних документах за результатами виконання вищевказаних договорів інформації про конкретні юридичні, консалтингові та інформаційно-консультаційні послуги, які надані позивачу, їх вартість, одиницю виміру, що позбавляє можливості для висновку про фактичне надання таких послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання позивачем у власній господарській діяльності.

Суд, з наданих позивачем доказів, не вбачає в діях позивача причинного зв'язку між придбанням юридичних, консалтингових та інформаційно-консультаційних послуг в ТОВ "Синергія", ТОВ "Консалтингова компанія Ньютон", ТОВ " ЮФ "Лінія права", ТОВ "ФГ "Космос" та отриманням економічної вигоди від цього придбання і прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Крім того, позивачем надано штатний розклад ТОВ «ВДК», баланс товариства на 31.12.2007р., баланс товариства на 31.12.2008р., баланс на 31 грудня 2009р., баланс на 31 грудня 2010р., звіти за фінансові результати за 2007р., 2008р., 2009р., 2010р., дистриб'юторські договори, посадові інструкції юрисконсульта, менеджера з торгівлі, начальника відділу продажу.

Позивачем не обґрунтовано неможливість виконання штатними працівниками тієї ж роботи, яка по своїй суті є консалтинговими, юридичними та інформаційно-консультаційними послугами, які надавались контрагентами позивачу.

Також в судовому засіданні представник позивача пояснив, що ділова переписка з контрагентами велась в електронній формі, однак станом на час розгляду справи надати доказів її ведення позивач не може.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11: «документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.»

Враховуючи наведене, позивачем надано не достатньо первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з наведеними в акті перевірки контрагентами.

Первинні документи підприємства формально відповідають вимогам законодавства. Проте, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 «статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.»

Таким чином, позивачем не надано достатньої кількості первинних документів для підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень - рішень №0000322300/0 від 02.02.2010 року, №0000322300/1 від 12.04.2010 року та №0000322300/2 від 11.06.2010 року, судом встановлено наступне.

Обґрунтування виявлених відповідачем порушень наведено в п. 3.2.2 акту перевірки №15/2301/32340830 від 22.01.2010 року, з урахуванням рішення державної податкової адміністрації у Вінницькій області №13117/10/25-009 від 09.06.2010 року за результатами розгляду повторної скарги позивача.

Так, на порушення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем віднесено до складу податкового кредиту вартість юридичних, консалтингових та інформаційно-консультаційних послуг, отриманих від ТОВ "Синергія", ТОВ "Консалтингова компанія Ньютон", ТОВ " ЮФ "Лінія права", ТОВ "ФГ "Космос", зокрема: в листопаді 2008 року податок на додану вартість у сумі 10208,00 грн., до обсягу придбання безпідставно внесено суму 51042,00 грн., та в січні 2009 року податок на додану вартість у сумі 43990,00 грн., до обсягу придбання безпідставно внесено суму 219950,00 грн., які не призначаються для використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суми податку на додану вартість сплачені позивачем у зв'язку з отриманням юридичних, консалтингових та інформаційно-консультативних послуг у ТОВ "Синергія", ТОВ "Консалтингова компанія Ньютон", ТОВ "ЮФ "Лінія права", ТОВ "ФГ "Космос", включені позивачем до податкового кредиту, про що зазначено в рядку 17 розділу ІІ "Податковий кредит" декларацій з податку на додану вартість за листопад 2008 року та січень 2009 року.

ТОВ "ВДК" віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість з придбаних інформаційних послуг на підставі наступних податкових накладних виданих

- ТОВ "Консалтингова компанія Ньютон" №70 від 30.11.2008 року (а.с. 100) на суму 20020,00 грн., у т. ч. ПДВ - 3336,67 грн., та №15 від 30.01.2009 року (а.с. 103) на суму 89710,00 грн., у т. ч. ПДВ 14951,67 грн.;

- ТОВ "Синергія" №77 від 30.11.2008 року (а.с. 108) на суму 24200,00 грн., у т. ч. 4033,33 грн., та №4 від 30.01.2009 року (а.с. 111) на суму 56750,00 грн., у т.ч. ПДВ - 9458,33 грн.,

- ТОВ "ЮФ "Лінія права" №114 від 30.11.2008 року (а.с. 116) на суму 17030,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2838,33 грн., і №7 від 30.01.2009 року (а.с. 119) на суму 53090,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8848,33 грн.;

- ТОВ "ФГ "Космос" №2 від 30.01.2009 року (а.с. 124) на суму 64390,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10731,67 гривень.

Як встановлено судом з обставин викладених вище, позивачем в порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесено до складу скоригованих валових витрат вартість юридичних, консалтингових та інформаційно-консультаційних послуг, отримання яких не підтверджено належними доказами, а також не доведено мети їх використання в господарській діяльності.

Окрім того, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

А тому, суд дійшов висновку, щодо відсутності в позивача підстав для віднесення витрат на юридичні, консалтингові та інформаційно-консультаційні послуги зазначені в договорах з ТОВ "ВДК" ТОВ "Синергія", ТОВ "Консалтингова компанія Ньютон", ТОВ "ЮФ "Лінія права", ТОВ "ФГ "Космос" до складу податкового кредиту.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", як підприємством, що здійснює продаж товарів, звільнених від оподаткування (вироби медичного призначення), в травні-серпні 2008 року не здійснювало розрахунок частки податкового кредиту, який відповідає пільговим операціям включено до податкового кредиту. В результаті позивачем зайво включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 2672,00 гривень.

Так, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 того ж Закону передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000302300/0 та №0000322300/0 від 02.02.2010 року, №0000302300/1 та №0000322300/1 від 12.04.2010 року та №0000302300/2 та №0000322300/2 від 11.06.2010 року задоволенню не підлягають.

Таким чином, оскаржувані рішення відповідачем винесено з дотримання вимог законодавства, на підставі виявлених порушень допущених позивачем при здійсненні господарської діяльності. Вказані рішення являються правомірними, обґрунтованими, що підтверджується обставинами встановленими судом під час розгляду і вирішення справи. А тому, відсутні підстави для визнання цих рішень протиправними.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін та свідків у судовому засіданні, оспорюванні позивачем податкові повідомлення-рішення №0000302300/0 та №0000322300/0 від 02.02.2010 року, №0000302300/1 та №0000322300/1 від 12.04.2010 року та №0000302300/2 та №0000322300/2 від 11.06.2010 року, прийняті правомірно у відповідності до чинного законодавства, а отже, у суду відсутні підстави для їх скасування.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх рішень, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових-рішень №0000302300/0 та №0000322300/0 від 02.02.2010 року, №0000302300/1 та №0000322300/1 від 12.04.2010 року та №0000302300/2 та №0000322300/2 від 11.06.2010 року слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович