Постанова № 44677482, 22.05.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 травня 2015 р. Справа № 802/752/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання:

представників сторін:

позивача: Андреєва І.В., Ваняшина Є.Г.

відповідача: Гаєвик Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтрансзв`язок та електрифікація"

до: Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вінтрансзвязок та електрифікація" (далі - ТОВ "Вінтрансзвязок та електрифікація") до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки № 8/22-05/34095095 від 06 січня 2015 року та, відповідно, із прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0000382205 від 21 січня 2015 року, вважає його протиправним та просить скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечувала та просила врахувати подані письмові заперечення (а.с. 169-180).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінтрансзвязок та електрифікація" зареєстроване Вінницьким міським управлінням юстиції 08 лютого 2006 року.

06 січня 2015 року головним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків ризикової категорії управління податкового аудиту Якименко Оксаною Василівною керуючись ст. 20, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, відповідно до наказу Вінницької ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вінтрансзвязок та електрифікація" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з контрагентом "ТОВ "Тарма груп" за період липень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 8/22-05/34095095 від 06 січня 2015 року, висновками якого встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року платником занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року на суму 8773 грн. 80 коп.

На підставі зазначеного акту перевірки 21 січня 2015 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0000382205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 10968 грн. 00 коп. в тому числі за основним платежем на суму 8774 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2194 грн. (а.с. 8).

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно із статтею 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування, згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Обґрунтовуючи висновки акту перевірки позивача щодо його операцій з ТОВ "Тарма груп", податковий орган у зв'язку з не підтвердженням у ТОВ "Тарма груп" за період червень-липень 2014 року об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товару, проведення робіт (послуг) - відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з проведення робіт (послуг), а саме роботи з монтажу внутрішнього електроосвітлення та електрообладнання контрагенту-покупцю ТОВ "Вінтрансзвязок та електрифікація" безпідставно сформувало податковий кредит за липень 2014 року на суму 8773 грн. 81 коп. від контрагента-постачальника ТОВ "Тарма груп". Окрім того, податковий орган послався на акт державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тарма груп" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01 червня 2014 року по 31 липня 2014 року та встановлено відсутність ТОВ "Тарма груп" за місцезнаходженням.

Суд не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки з огляду на наступне.

Оцінюючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Тарма груп" суд виходить із того, що в межах дослідження питання про правомірність формування податкового кредиту, визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, варто враховувати наявність, по-перше, належного договору на надання певних послуг, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, платіжних доручень, актів приймання виконання будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акту здачі-прийняття робіт.

Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Тарма груп", встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.

Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що видами діяльності, які мало право здійснювати товариство з обмеженою відповідальністю "Вінтрансзвязок та електрифікація" за період, що перевірявся є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; будівництво житлових та нежитлових будівель; роздрібна торгівля в спец магазинах електронною апаратурою побутового призначення; вантажний автомобільний транспорт, інша поштова та кур'єрська діяльність, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування.

01 липня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тарма груп" (Субпідрядник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Вінтрансзв`язок та електрифікація" (Підрядник) уклали договір про виконання робіт (а.с.35-37).

Пунктом 1.1 договору визначено, що Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується - виконати роботи з монтажу внутрішнього електроосвітлення та електрообладнання по вулиці Київській, на станції технічного обслуговування автомобілів.

Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Субпідрядником роботи (п. 1.2 Договору)

Договірна ціна робіт, що доручені на виконання Субпідряднику по цьому договору, визначена згідно з договірною ціною і складає 52642 грн. 84 коп. в тому числі ПДВ 8773 грн. 81 коп. (п. 2.1 Договору).

Форма та види розрахунків: безготівкова, платіжним дорученням Підрядника, шляхом переведення грошових коштів Підрядником на розрахунковий рахунок Субпідрядника (п. 2.4 Договору). Підрядник здійснює оплату за виконані роботи безпосередньо Субпідряднику на підставі акту виконаних робіт з врахуванням авансових платежів, але не пізніше 20 вересня 2014 року (п. 2.5 Договору).

Факт реальності виконання вищевказаних договорів підтверджується наступними документами: податковою накладною №326 від 31 липня 2014 року (а.с. 46), актом № ТГ-0000179 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 38), актом прийняття виконання будівельних робіт за грудень 2014 року (а.с. 39-42), договірною ціною форми № 9 на будівництво роботи з монтажу внутрішнього електроосвітлення та електрообладнання по вулиці Київській станції технічного обслуговування автомобілів (а.с. 43- 44), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2014 року (А.С. 45), платіжними дорученнями № 312 від 01 серпня 2014 року та № 320 від 22 серпня 2014 року (а.с. 54-55).

Відтак, наведеними документами підтверджується те, що операції між товариством з обмеженою відповідальністю "Вінтрансзв`язок та електрифікація" та товариством з обмеженою відповідальністю "Тарма груп" мали реальний характер.

З приводу посилань у акті перевірки на відсутність у актах виконаних робіт окремої інформації як на підставу для висновків щодо нереальності господарських операцій, то суд зважає на наступне.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, суд вважає, що для підтвердження включення вартості виконаних підрядних робіт до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: документи, що підтверджують факт приймання виконаних робіт від підрядника; документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Так, судом встановлено, що акти виконаних робіт містять всі обов'язкові реквізити. Разом з тим, чинним законодавством не передбачено будь-яких вимог щодо форми та змісту до акту виконаних робіт. Суд вважає, що наявність в актах підписів сторін договору про здачу та прийняття виконаних робіт є достатньою умовою, що підтверджує виконання досягнутої між сторонами домовленості.

Акти, якими оформлювався факт прийняття позивачем виконаних робіт від ТОВ "Тарма груп", містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву робіт, їх вартісне вираження, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, такі акти не визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

Таким чином, висновки податкового органу щодо нереальності операцій між ТОВ "Вінтрансзв`язок та електрифікація" та ТОВ "Тарма груп" в зв'язку із тим, що акти виконаних робіт не містять всіх обов'язкових реквізитів, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Однак, суд звертає увагу на те, що відповідно до роз'яснень інформаційного листа № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, що надаються. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо посилань Вінницької ОДПІ на акт № 2553/26-55-22-09/39184734 від 22 серпня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тарма груп" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01 червня 2014 року по 31 липня 2014 року та відсутності ТОВ "Тарма груп" за місцезнаходженням суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку даним доказам, суд виходив з того, що у відповідності до постанови Верховного суду України у справі № 21- 42а-10 від 31 січня 2011 року, не виконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки сам для цієї особи.

Так, суд звертає увагу, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки в силу приписів Податкового кодексу України не являється актом перевірки, а лише в рамках проведення перевірки конкретного суб'єкта господарювання може зафіксувати факт неможливості отримання підтвердження або спростування певних юридичних фактів.

Варто відмітити, що податковим законодавством не ставиться в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності нарахування сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру такого податкового кредиту.

Суд відзначає, що наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Тарма груп" за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагентів були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Вказана правова позиція підтверджена і постановами Верховного Суду України від 22 жовтня 2010 року та 31 січня 2011 року. Крім того, вона повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Окрім того, в судовому засіданні оглянуто витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Тарма груп" знаходиться за адресою: провулок Лабораторний, 6, м. Київ, Печерський район. В наданому витязі не міститься записів про відсутність підприємства за юридичною адресою.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачеві зі сторони його контрагента, зазначеного в акті перевірки, документально підтверджується, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000382205 від 21 січня 2015 року винесене Вінницькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтрансзв`язок та електрифікація" сплачений судовий збір в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна