Постанова № 44677239, 03.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа № 922/768/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Лисичанський машинобудівельний завод" (вх. № 2427Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2015 р. у справі № 922/768/15

за позовом ПАТ "Алчевський металургійний комбінат"

до ТОВ "Лисичанський машинобудівельний завод"

про стягнення суми 41963,69 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 р. ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з ТОВ "Лисичанський машинобудівельний завод" суми у розмірі 41963,69 грн., що складається з суми попередньої оплати за монорейку в розмірі 37659,72 грн. та штрафу у сумі 4303,97 грн. Крім того, судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2015 р. (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Лисичанський машинобудівельний завод" на користь ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" 41963,69 грн., що складається з суми попередньої оплати за монорейку в розмірі 37659,72 грн. та штрафу у сумі 4303,97 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4303,97 грн. та в цій частині прийняти нове, яким в позові відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно задоволено позов в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4303,97 грн., оскільки ч. 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. В даному випадку доказом наявності непереборної сили є сертифікат торгово - промислової палати України № 1609 від 18.11.2014 р., в зв’язку з цим, у позивача відсутнє право на нарахування штрафу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 03.06.2015 року.

Позивач 19.05.2015 р. надав за вх. № 7835 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання, призначене на 03.06.2015 р. представники сторін не з’явився, причину неявки не повідомили, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між 10.04.14 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №АМК-801-2014-пст.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач, як постачальник, зобов'язався поставити обладнання, а позивач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар на умовах договору. Придбану за договором продукцію позивач планував використовувати при реалізації інвестиційного проекту "Капітальний ремонт доменної печі №1 з модернізацією системи охолодження".

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість та ціна товару вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору.

Згідно специфікації № 9 від 22.05.14 р. відповідач зобов'язався поставити монорейку для обслуговування профілеміра і зондів над шихтою (далі по тексту - монорейка) та металоконструкції секції шахти сходів, разом на загальну суму 59 319,60 грн. на умовах 70% попередньої оплати і оплати 30% після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Як свідчать матеріали справи, 23.06.14 р. за платіжним дорученням № 11701 на суму 37 659,72 грн. позивач перерахував попередню оплату у розмірі 70% за продукцію, що належить до постачання.

Відповідно до п. 5 специфікації № 9 термін постачання товару - 30 календарних днів з моменту перерахування перших 70% передоплати. Так, товар мав надійти позивачу не пізніше 23.07.14 р.

Металоконструкції секції шахти сходів надійшли позивачу своєчасно. Відповідач порушив умови договору відносно постачання монорейки: у встановлений термін і до теперішнього часу обладнання позивачу не надійшло, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 37 659,72 грн., що сплачена за монорейку у розмірі 70% її вартості.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 37659,72 грн., яка визнана відповідачем.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530, 610 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 37659,72 грн.

Крім того, позивач просив стягнути на його користь штраф у розмірі 4303,97 грн.

Так, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідач штрафу у розмірі 4303, 97 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, зазначена стаття встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності, а саме: випадок та непереборна сила. При цьому доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Пункт 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України розкриває ознаки непереборної сили та визначає, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Таким чином, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

З наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести:

1) наявність обставини непереборної сили;

2) її надзвичайний характер;

3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди;

4) причинний зв'язок між цією обставиною і понесеними збитками.

Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.14р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», згідно якого прийнято рішення про проведення антитерористичної операції (АТО) у Луганській, Донецькій областях України.

До обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землетрус, повінь, шторм тощо), а також суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше.)

В даному випадку проведення антитерористичної операції визнається непереборною силою (сертифікат ТПП України № 1609 від 18 листопада 2014р., копія якого міститься в матеріалах справи)

Згідно сертифікату № 1609 від 18 листопада 2014р., виданого ТПП України засвідчено , що події на території Луганської області є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) за Договором № АМК -801-2014-пст від 10.04.2014р.

Початок дії форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили) -11 червня 2014 року. Дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо).

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України укладаючи договір, сторони мають право самостійно визначити, при настанні яких обставин вони будуть звільнені від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором.

Також, відповідно до частини 4 статті 219 Господарського кодексу України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Пунктом 9.1. розділу 9 договору, укладеного між позивачем та відповідачем передбачені форс-мажорні обставини, які звільняють сторони від відповідальності, а саме: війна, страйки, вимушені операції та інше.

Як свідчать матеріали справи, листами від 01.10.14р. № 178, № 197 від 21.10.2014р. відповідач інформував позивача про затримку постачання у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.

23.01.2015р. відповідач надіслав позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин. Повідомлення направлено відповідачем електронною поштою , оскільки Укрпошта в зоні АТО не працює (не здійснюється пересилання пошти у Луганській області: до/з міст обласного значення: - Луганськ; - Алчевськ).

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до ТПП України 29.08.2014р. про засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин),

18.11.2014 р. ТПП України надало сертифікат.

Як зазначає відповідач, звернення до ТПП України ним здійснено 29.08.2014р., так як в період з червня 2014 р. по серпень 2014р. фактично на території міста Лисичанськ, а до теперішнього часу в м. Луганськ велися бойові дії ,що підтверджується Оперативною інформацією інформаційно-аналітичного центру РНБОУ за червень - серпень 2014 р. по м. Лисичанськ , а також інформаційним порталом Голос України від 12.06.2014р. отже , звернення відповідача до ТПП України подавалося після завершення бойових дій на території м. Лисичанськ з метою збереження життя та здоров'я працівників підприємства. Таким чином, повідомлення про настання форс-мажорних обставин с сертифікатом ТПП було направлено з запізненням не з вини відповідача, а за вищезазначених обставин.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно до ст.550 ЦК України, кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач у розумінні ст.ст. 550 та 617 ЦК України не відповідає за порушення зобов'язання , так як наступили форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), внаслідок яких були порушенні зобов'язання, тобто вимога стягнення неустойки не підлягає задоволенню.

Як визначає стаття 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже , сертифікат № 1609 від 18 листопада 2014р. є фактичними даними на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовної вимог про стягнення 4303,97 грн. штрафу.

Згідно ст.49 ГПК України, державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Лисичанський машинобудівельний завод" на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2015 р. у справі № 922/768/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2015 р. у справі № 922/768/15 скасувати в частині стягнення 4303,97 грн. штрафу, 187,38 грн. судового збору та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2015 р. у справі № 922/768/15 залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (94202, м. Алчевськ, Луганської області, вул. Шмідта,4, р/р 26003619946611 в ПАТ "Промінвестбанк" м. Київ, МФО 300012, код ЄДРПОУ 05441447) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський машинобудівельний завод" (91047, м. Луганськ, вул. Краснодонська, 5-в, р/р 2600001611896 у філії АТ "Укрексімбанк", МФО 304289, код ЄДРПОУ 32202369) 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 08.06.2015 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.