Постанова № 44677231, 03.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа № 922/85/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Курченко В.А.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Боженко Г.В. на підставі довіреності від 01.01.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "А.М.Б." (вх.№1813Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2015р. у справі № 922/85/15

за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство "Укрекоресурси"), м. Київ

до Акціонерного товариства "А.М.Б.", м. Харків

про зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2015р. у справі №922/85/15 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю; зобов'язано Акціонерне товариство "А.М.Б." повернути Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство "Укрекоресурси") індивідуально визначене майно, а саме: ваги електронні мод. СВП - 500 7А - 1 шт., ваги електронні мод. СВП - 500 7А - 1 шт., ваги електронні мод. СВП - 500 7А - 1 шт., автопогрузчик "Рекорд-2" - 1 шт., вологовимірювач Р-200 - 1шт., прес БАЗ 121 "Класик" - 1 шт., прес ППГ - 003 - 1 шт., ваги РП - 150 Ш 13 - 1 шт., ваги РП - 150 Ш 13 - 1 шт., ваги РП - 200 Ш 13- 2 шт., А/м Daewoo Lanos MM 550 держ. № 65237 КТ - 1 шт., а/м МАЗ 437040 080 держ. № 21197 КА - 1 шт., автопричеп П-5-01 держ. № 22328 КА - 1 шт., автопричеп П-5-01 держ. № 22329 КА - 1шт., автопричеп П -5-01 держ. № 22330 КА - 1 шт., автопричеп П-5-01 держ. № 22331 КА - 1 шт., автопричеп П-5-01 держ. № 22398 КА - 1 шт., автопричеп ПП-5-01 держ. № 22393 КА - 1 шт., загальною вартістю - 30 407,39 грн.; стягнуто з Акціонерного товариства "А.М.Б." на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство "Укрекоресурси") витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827, 00грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у позивача існує заборгованість перед відповідачем за отримані послуги відповідального зберігання майна; у відношенні майна позивача, яке знаходиться на відповідальному зберіганні, з 07.03.2013р. діють заходи забезпечення виконання зобов'язання, а саме притримання майна до погашення позивачем заборгованості.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2015р. у справі №922/85/15 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

17.04.2015р. відповідачем до Харківського апеляційного господарського суду подано додаткові пояснення (вх.№6269) до апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, розгляд справи відкладено на 03.06.2015р.

20.04.2015р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6411), вважає доводи апелянта щодо притримання майна позивача безпідставними, оскільки рішенням місцевого господарського суду від 10.12.2014р. відмовлено АТ "А.М.Б." у задоволенні позовних вимог про стягнення з ДП "Укрекоресурси" заборгованості за договором відповідального зберігання; відповідач ухиляється від виконання обов'язку щодо повернення позивачу майна. Просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2015р. у справі № 922/85/15 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 03.06.2015р. представник апелянта підтримала апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2015р. у справі №922/85/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги (а.с.161).

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2011р. між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" в особі Обласного управління "Харківекоресурси" (депонент) та Акціонерним товариством "А.М.Б." (охоронець) укладено договір відповідального зберігання (надалі - Договір) (а.с.12-13).

За умовами укладеного Договору депонент передає, а охоронець приймає на відповідальне зберігання транспортні засоби (надалі - майно) вартістю та складом згідно акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.1.1. Договору передбачено обов'язок охоронця вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії Договору. Крім того, зберігати майно окремо від інших речей за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54 (пункт 2.1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.1.4. Договору, охоронець зобов'язаний повернути майно депоненту за першою вимогою останнього.

Згідно з пунктом 3.1. Договору депонент зобов'язаний, зокрема надати охоронцю майно не пізніше ніж через 3 дні після офіційного повідомлення охоронця; після закінчення строку дії Договору забрати у охоронця майно самовивозом; оплачувати вартість послуг з відповідального зберігання.

Депонент має право у будь-який час вимагати у Охоронця повністю або частково повернути майно, яке знаходиться на зберіганні (пункт 3.2. Договору).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року. У разі відсутності заперечень сторін, висловлених не менш ніж за 7 днів до закінчення строку дії Договору, його дія автоматично пролонгується ще на один календарний рік із збереженням попередніх умов.

За актом приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, що є додатком до Договору, (а.с.14) позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання наступне майно:

1. Ваги електронні мод. СВП - 500 7А - 1 шт.;

2. Ваги електронні мод. СВП - 500 7А - 1 шт.;

3. Ваги електронні мод. СВП - 500 7А - 1 шт.;

4. Автопогрузчик "Рекорд-2" - 1 шт.;

5. Вологовимірювач Р-200 - 1шт.;

6. Прес БАЗ 121 "Класик" - 1 шт.;

7. Прес ППГ - 003 - 1 шт.;

8. Ваги РП - 150 Ш 13 -1 шт.;

9. Ваги РП - 150 Ш 13 - 1 шт.;

10. Ваги РП - 200 Ш 13 - 2 шт.;

11. А/м Daewoo Lanos MM 550 держ № 65237 КТ - 1 шт.;

12. А/м МАЗ 437040 080 держ. № 211197 КА - 1 шт.;

13. Автопричеп П-5-01 держ. № 22328 КА - 1 шт;

14. Автопричеп П-5-01 держ. № 22329 КА - 1шт;

15. Автопричеп П -5-01 держ. № 22330 КА - 1 шт.;

16. Автопричеп П-5-01 держ. № 22331 КА - 1 шт.;

17. Автопричеп П-5-01 держ. № 22398 КА - 1 шт.;

18. Автопричеп ПП-5-01 держ. № 22393 КА - 1 шт.

Відповідно до матеріалів справи, листом від 06.08.2012р. №81 позивач повідомив відповідача, що в серпні 2012 року позивач буде вивозити своє майно, що знаходиться на відповідальному зберіганні у відповідача (а.с.16). Зазначений лист отримано відповідачем 15.08.2012р., про що свідчить наявна у матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.17).

22.10.2012р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом, яким повідомив про необхідність надання допуску уповноваженим представникам позивача до даного майна, а також про необхідність повернути майно (а.с.18); даний лист був отриманий відповідачем 01.11.2012р. (а.с.19).

28.11.2014р. позивач направив відповідачу вимогу про повернення майна (а.с.20-22), в якій вимагав у термін до 05.12.2014р. повернути позивачу усе майно, яке передане за договором відповідального зберігання від 01.07.2011р. Крім того, у цій вимозі позивач повідомив що він заперечує проти автоматичної пролонгації Договору.

Відповідач листом від 11.12.2014р. (а.с.25) повідомив позивача, що він з 07.03.2013р. користується правом притримання у відношенні майна позивача, у зв'язку з наявністю заборгованості позивача за надані послуги.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Стаття 949 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Крім того, статтею 953 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, як вбачається із матеріалів справи та відповідачем не спростовується, відповідач на письмову вимогу позивача повернути належне останньому майно, що було передане за договором відповідального зберігання, не повернув, чим порушив вимоги чинного законодавства та умови укладеного з позивачем Договору, положеннями якого передбачено обов'язок охоронця повернути майно депоненту за першою вимогою останнього.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про повернення належного йому майна, переданого Акціонерному товариству "А.М.Б." на відповідальне зберігання.

Щодо доводів апелянта, що у відношенні майна позивача, яке знаходиться на відповідальному зберіганні, з 07.03.2013р. діють заходи забезпечення виконання зобов'язання, а саме притримання майна, до погашення позивачем наявної перед відповідачем заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Стаття 595 Цивільного кодексу України кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

Досліджуючи наведені положення законодавства, судова колегія приходить до висновку, що закон, за певних обставин, наділяє особу, що володіє річчю, яка їй не належить (ретентора), правом не повертати річ її власнику, якщо особа, яка утримує річ, понесла певні збитки, не отримала оплати або має інші вимоги до боржника, які виникли через невиконання або неналежне виконання іншою стороною свого зобов'язання.

Право притримання рухомого майна поряд із заставою рухомого майна згідно зі статтею 21 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначається як забезпечувальне обтяження.

За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором (стаття 22 вказаного Закону).

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до статті 11 цього Закону обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України N 830 від 5 липня 2004р. "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна", а також наказом Міністерства юстиції України N 73/5 від 29.07.2004р. "Про затвердження Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв".

Згідно приписів статті 24 цього Закону, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (стаття 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб (стаття 42 цього Закону).

Реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються (стаття 43 Закону): 1) відомості про обтяжувача та боржника; 2) посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст. Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк виконання вимоги обтяжувача. Для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення грошових коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача; 3) опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації; 4) відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження.

Зазначені положення Закону та матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не дотримано вимог останнього в частині реалізації права притримання як способу забезпечення виконання зобов'язання.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2012р. у справі №922/696/14 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до АТ "А.М.Б." про визнання договору від 01.07.2011р. відповідального зберігання недійсним, відмовлено на тій підставі, що правові відносини, що виникли між сторонами на підставі спірного договору відповідають встановленим нормативними актами вимогам щодо договорів, а зміст вказаного договору не суперечить діючому законодавству України і не порушує публічний порядок та спрямований на реальне настання правових наслідків.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року. У разі відсутності заперечень сторін, висловлених не менш ніж за 7 днів до закінчення строку дії Договору, його дія автоматично пролонгується ще на один календарний рік із збереженням попередніх умов.

Як зазначено вище, у вимозі про повернення майна від 28.11.2014р., яку позивач направив відповідачу 28.11.2014р. (а.с.22), та яку відповідач отримав, про що свідчить наявна у матеріалах справи його відповідь на дану вимогу, позивач повідомив, що він заперечує проти автоматичної пролонгації Договору.

Згідно приписів статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи, що позивачем дотримано встановлений Договором порядок повідомлення щодо припинення дії договору, на даний час договір відповідального зберігання, укладений між сторонами у справі, не діє.

Отже, передане на відповідальне зберігання майно має бути повернуте позивачу.

Судова колегія апеляційного господарського суду враховує доводи відповідача, що рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2014р. у справі №922/4782/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2014р. стягнуто з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на користь АТ "А.М.Б." 50 700, 00грн. заборгованості станом на 30.09.2013р. за договором відповідального зберігання від 01.07.2011р.

23.04.2014р. видано наказ на примусове виконання рішення місцевого господарського суду (а.с.65).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 03.06.2015р. представник апелянта пояснила, що відповідачем було відступлено право вимоги іншій юридичній особі.

Проте, доказів в обгрунтування своїх доводів відповідачем не надано, доказів пред'явлення наказу до виконання або вчинення інших дій щодо стягнення заборгованості відповідачем або іншої особою також не надано.

Разом з тим, рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2014р. у справі №922/4939/14 у задоволенні позову АТ "А.М.Б." до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 50 700, 00грн. за договором відповідального зберігання від 01.07.2011р. за період з 01.10.2013р. по 31.10.2014р. відмовлено на тій підставі, що сторонами у договорі відповідального зберігання не установлено строку для внесення плати за зберігання, а визначено лише її розмір, доказів настання строку платежу та докази його пропуску заявник не надав.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.12.2014р. АТ "А.М.Б." направлено на адресу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною вимогу про оплату боргу (а.с.73).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 03.06.2015р. представник відповідача пояснила, що на даний час підготовлена позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.10.2013р. по 31.10.2014р., однак до суду не подана.

Крім того, відповідач не був позбавлений права звернутися з відповідним зустрічним позовом про стягнення заборгованості за зберігання під час розгляду даної справи, проте, таким своїм правом не скористався.

За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що право на застосування ретентором цього способу забезпечення виконання зобов'язання виникає з моменту невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого зобов'язання, проте, не може діяти протягом необмеженого часу.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вчиняються усі необхідні дії щодо стягнення заборгованості з позивача, як і не можливо встановити, через який час майно може бути повернуто його власнику.

Згідно матеріалів справи, 27.05.2014р. інвентаризаційною комісією ДП "Укрекоресурси", що прибули за адресою місцезнаходження АТ "А.М.Б." складено акт про відсутність частини майна, майно зберігається неналежним чином та перебуває в непридатному для використання стані, є розукомплектованим (а.с.23).

Відповідач доказів протилежного не надав.

Натомість, факт повернення майна позивачу не позбавляє відповідача права на вчинення дій щодо стягнення з позивача заборгованості за договором відповідального зберігання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2015р. у справі № 922/85/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "А.М.Б." залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2015р. у справі № 922/85/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 08.06.2015 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.