Постанова № 44677062, 03.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа№ 910/27173/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Лаврова А. І. - представник за довіреністю №12/6-73 від 07.10.2014

від відповідача: Барсуков В. В. - представник за довіреністю № 3 від 22.10.2014

Бойко М. М. - представник за довіреністю від 23.12.2014

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянська кераміка»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2015

у справі № 910/27173/14 (головуючий суддя Чинчин О. В., судді Нечай О. В., Сатсюк С. В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянська кераміка»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Приватне акціонерне товариство «Піастрелла»

про стягнення 773 994,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 143 т.1), заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 630 000 грн. за поставлений за договором № 30/ПГ-128/13 від 05.03.2013, але неоплачений товар, пені в сумі 115 857,20 грн. та 3 % річних в сумі 23 385,03 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 у справі № 910/27173/14 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 630 000 грн. основного боргу, 23 385,03 грн. 3 % річних та 42 111,54 грн. пені, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленого за спірним договором товару на заявлену до стягнення суму.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при розрахунку пені не враховано приписи ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Деснянська кераміка» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постановити рішення, яким скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 у справі № 910/27173/14 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач послався на ті саме обставини, що й при розгляді справи судом першої інстанції.

Так, відповідач зазначив про те, що:

- з врахуванням вимог пунктів 4.1, 5.3 та 5.4 спірного договору, а також п. 2 додатку № 1 від 05.03.2013 до вказаного договору, постачання продукції від позивача до відповідача мало відбутися лише після отримання позивачем попередньої письмової заявки відповідача, а право власності на продукцію переходило від позивача до відповідача лише після фактичного отримання продукції відповідачем разом із супровідними документами (оригіналами рахунків-фактур на товар та сертифікатів якості, а також копіями залізничних накладних), в той час як відповідач не направляв на адресу позивача заявок на отримання продукції на суму 630 000 грн. та не отримував як вказану продукцію, так і супровідні документи на неї;

- за умовами спірного договору оплата продукції мала здійснюватись шляхом внесення відповідачем суми передоплати в розмірі 50%, проте відповідач жодного разу не здійснив передоплату, оскільки не отримував даної продукції;

- в усіх без виключення залізничних накладних на отримання товару, стягнення заборгованості за який є предметом даного спору, одержувачем продукції вказано не відповідача, а третю особу.

Ухвалою від 15.05.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянська кераміка» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Третя особа в судове засідання представників не направили, про причини неявки суду не повідомила.

В судовому засіданні представники відповідача зазначили про те, що наполягають на вирішенні спору за участю представників третьої особи, для чого просять визнати явку представників третьої особи в судове засідання обов'язковим.

Порадившись на місці колегія суддів вирішила повернутись до вирішення вказаного клопотання після заслуховування сторін по суті спору.

03.06.2015 до канцелярії суду від відповідач надійшло клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи, технічної експертизи документів, а також судової експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів, на вирішення якої відповідач просить поставити наступні питання:

- чи виконано підписи на листах відповідача № 32 від 26.02.2013, № 39 від 19.03.2013, № 40 від 02.04.2013, № 45 від 12.04.2013, № 49 від 19.04.2013, № 51 від 22.04.2013, № 52 від 22.04.2013, № 59 від 25.04.2013, № 62 від 03.06.2013, № 63 від 03.06.2013, № 64 від 07.06.2013, № 73 від 25.06.2013, № 85 від 01.08.2013, № 75 від 01.07.2013, № 97 від 09.10.2013, від 17.12.2013 Панчук Наталією Віталіївною, підпис якої значиться на усіх вищезгаданих листах, чи цей підпис виконано іншою особою?

- чи нанесено відтиск печатки відповідача на листах відповідача № 32 від 26.02.2013, № 39 від 19.03.2013, № 40 від 02.04.2013, № 45 від 12.04.2013, № 49 від 19.04.2013, № 51 від 22.04.2013, № 52 від 22.04.2013, № 59 від 25.04.2013, № 62 від 03.06.2013, № 63 від 03.06.2013, № 64 від 07.06.2013, № 73 від 25.06.2013, № 85 від 01.08.2013, № 75 від 01.07.2013, № 97 від 09.10.2013, від 17.12.2013 печаткою, вільні та умовно-вільні зразки відтиску якої надані для порівняльного дослідження ?

- чи нанесений відтиск печатки відповідача на листах відповідача № 32 від 26.02.2013, № 39 від 19.03.2013, № 40 від 02.04.2013, № 45 від 12.04.2013, № 49 від 19.04.2013, № 51 від 22.04.2013, № 52 від 22.04.2013, № 59 від 25.04.2013, № 62 від 03.06.2013, № 63 від 03.06.2013, № 64 від 07.06.2013, № 73 від 25.06.2013, № 85 від 01.08.2013, № 75 від 01.07.2013, № 97 від 09.10.2013, від 17.12.2013 у той час, яким датований документ?

- чи надходили на ІР-адресу, яка належить позивачеві листи відповідача № 32 від 26.02.2013, № 39 від 19.03.2013, № 40 від 02.04.2013, № 45 від 12.04.2013, № 49 від 19.04.2013, № 51 від 22.04.2013, № 52 від 22.04.2013, № 59 від 25.04.2013, № 62 від 03.06.2013, № 63 від 03.06.2013, № 64 від 07.06.2013, № 73 від 25.06.2013, № 85 від 01.08.2013, № 75 від 01.07.2013, № 97 від 09.10.2013, від 17.12.2013?

- з якої ІР-адреси були надіслані листи відповідача № 32 від 26.02.2013, № 39 від 19.03.2013, № 40 від 02.04.2013, № 45 від 12.04.2013, № 49 від 19.04.2013, № 51 від 22.04.2013, № 52 від 22.04.2013, № 59 від 25.04.2013, № 62 від 03.06.2013, № 63 від 03.06.2013, № 64 від 07.06.2013, № 73 від 25.06.2013, № 85 від 01.08.2013, № 75 від 01.07.2013, № 97 від 09.10.2013, від 17.12.2013 на ІР-адресу, яка належить позивачеві?

В судовому засіданні представники відповідача зазначене клопотання підтримали, представник позивача проти його задоволення заперечив.

Порадившись на місці, колегія суддів вирішила повернутись до вирішення клопотання відповідача про призначення судової експертизи після заслуховування сторін по суті спору.

Під час розгляду справи представники відповідача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Після заслуховування сторін по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи, технічної експертизи документів, а також судової експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів з підстав, які викладені нижче.

Також колегія суддів встановила відсутність підстав для визнання явки третьої особи обов'язковою, з огляду на що, враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників третьої особи в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

05.03.2013 позивач як постачальник та відповідач як покупець уклали договір №30/ПГ-128/13 (далі Договір) (а.с. 8-9 т. 1), відповідно до умов якого позивач постачає у власність, а відповідач приймає та оплачує продукцію, а також сплачує додаткові послуги, пов'язані з транспортуванням продукції на умовах, визначених у Договорі.

Асортимент, кількість та ціна продукції, перелік та вартість послуг визначається специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору (ч. 2 п. 1.1 Договору).

Додатком №1 від 05.03.2013 до Договору, який за своїм змістом є специфікацією, сторони визначили найменування продукції, яка підлягає поставці у 2013 році, її кількість та якість, об'єм та ціну, а також строки та умови поставки. Вказаним додатком, зокрема, встановлено, що:

- на умовах Договору позивач має поставити відповідачу вогнетривку глину марки ЧПК-1 по ТУ У 26.2-00190503-294:2007 у кількості 13 000 тон загальною вартістю 4 290 000 грн.;

- поставка продукції здійснюється на умовах DAP ст. Київ - Московський (Інкотермс-2010), не пізніше 9 числа місяця, що передує місяцю поставки, відповідач направляє заявку на адресу позивача, дана заявка є підставою для замовлення позивачем залізничних вагонів для перевезення продукції, в заявці має бути зазначено кількість продукції, реквізити вантжоотримувача та строки поставки;

- відвантаження глини проводиться рівномірними партіями на протязі місяця, в якому планується поставка, партією продукції вважається кількість продукції згідно рахунку-фактури;

- умови оплати: 50% передоплата, 50% за фактом поставки продукції протягом 30 календарних днів;

- загальна сума Договору складає 4 290 000 грн.

В пункті 1.2 Договору сторони погодили, що у випадку необхідності в додатковій поставці продукції за Договором, сторонами оформлюються додаткові специфікації, які є невід'ємною частиною Договору.

Додатком №2 від 19.09.2013 року до Договору сторони визначили найменування продукції, яка підлягає поставці у 2013 році, її кількість та якість, об'єм та ціну, а також строки та умови поставки. Вказаним додатком, зокрема, встановлено, що:

- на умовах Договору позивач має поставити відповідачу вогнетривку глину марки ЧПК-1 по ТУ У 26.2-00190503-294:2007 у кількості 23 тонни загальною вартістю 136 640,70 грн.;

- умови оплати: 50% передоплата, 50% за фактом поставки продукції протягом 30 календарних днів;

- загальна сума Договору з врахуванням Додатку № 2 збільшилась на 136 640,70 грн.

В пункті п. 2.1 Договору сторони погодили, що позивач здійснює поставку продукції на умовах DAP ст. Київ - Московський (згідно з Інкотермс-2010).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що ним на виконання умов Договору відповідачу була поставлена продукція, яка останнім сплачена не в повному обсязі.

В обґрунтування факту поставки продукції позивач долучив до матеріалів справи копії залізничних накладних №50620178 від 09.08.2013 (вагони №№ 65535213, 66063124, 67158709), № 50626514 від 09.08.2013 (вагони № 65110512), №50626571 від 09.08.2013 (вагон № 60130846), №50620202 від 09.08.2013 (вагони №№ 65348849, 67611830), №50925965 від 15.08.2013 (вагони №№ 66789306, 60684248) № 50925791 від 15.08.2013 (вагони №№ 67862425, 67861419, 66938184), №50925973 від 14.08.2013 (вагони №№ 60722972, 68553452), №50988161 від 15.08.2013 (вагони №№ 67371245, 60660750, 67367433), №51047173 від 16.08.2013 (вагони №№ 66855411, 65332942, 65302762, 60721370), №51050326 від 16.08.2013 (вагон № 67368183), №51047231 від 16.08.2013 (вагони №№ 63770648, 66240185), № 51050318 від 16.08.2013 (вагони №№ 66182445, 65949604, 66183344), № 51460483 від 24.08.2013 (вагони №№ 67147330, 66273434), №51452290 від 24.08.2013 (вагони №№ 65383309, 66978768), №51460434 від 24.08.2013 (вагони №№ 65231904, 65352841), № 51460558 від 24.08.2013 (вагони №№ 65333221, 67702720), № 51452324 від 24.08.2013 (вагони №№ 65483919, 65382657, 66936774), №51452266 від 24.08.2013 (вагони №№ 68717974, 65397127), №51452340 від 24.08.2013 (вагон № 65485633), № 53961637 від 07.10.2013 (вагон № 66041278), № 53961678 від 07.10.2013 (вагон № 63640593), № 53961629 від 07.10.2013 (вагони №№ 66105321, 67913889, 65309585), № 53961579 від 07.10.2013 (вагон № 67176271), №53983706 від 07.10.2013 (вагон № 67883157), №48243661 від 12.10.2013 (вагон № 67378182), № 48242754 від 12.10.2013 (вагон № 67371617), № 48253702 від 12.2010.2013 (вагони №№ 66934407, 65807612) №48288328 від 13.10.2013 (вагони № 66448218, 67671883, 68503143), №49575780, від 04.11.2013 (вагон № 65943250) № 49575764 від 04.11.2013 (вагон № 60725686) (а.с. 13, 15-17, 20-22, 25, 28-31, 33-39, 41-45, 47-49, 51, 53-54 т. 1).

Загальна вартість продукції, поставленої за вказаними вище залізничними накладними, становить 1 279 195,20 грн. і визначена позивачем у виставлених відповідачу рахунка-фактурах №№ 63738 від 09.08.2013 на суму 68 310 грн., № 63838 від 09.08.2013 на суму 91 080 грн., № 660383 від 14.08.2013 на суму 160 050 грн., № 67838 від 15.08.2013 на суму 68 310 грн., № 68138 від 16.08.2013 на суму 227 700 грн., № 712238 від 24.12.2013 на суму 320 100 грн., № 85538 від 07.10.2013 на суму 138 055,20 грн., № 89038 від 12.10.2013 на суму 91 080 грн., № 89138 від 13.10.2013 на суму 68 310 грн., № 97638 від 04.11.2013 на суму 46 200 грн. (а.с. 12, 14, 19, 24, 27, 32, 40, 46, 50, 52 т. 1

Відповідач як у відзиві на позов (а.с. 149-151 т. 1) проти отримання ним вказаної продукції заперечує, посилаючись на ненаправлення ним позивачу відповідних заявок щодо поставка сказаної продукції та на те, що зі змісту залізничних накладних слідує, що отирмувачем продукції є не відповідач, а третя особа.

Суд першої інстанції вказані посилання відповідача не прийняв до уваги, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Згідно з п. 4.1 Договору поставка продукції здійснюється упродовж 30 суток після отримання від Покупця письмової заявки.

Позивачем до матеріалів справи долучені копії заявок відповідача на поставку продукції за Договором, які надходили на електронну адресу позивача, у період з 26.02.2013 по 09.10.2013 (заявки № 32 від 26.02.2013 щодо поставки 4 вагонів, №39 від 19.03.2013 щодо поставки 18 вагонів, № 40 від 02.04.2013 щодо поставки 15 вагонів, № 45 від 12.04.2013 щодо поставки 10 вагонів, № 49 від 19.04.2013 щодо поставки 15 вагонів, № 51 від 22.04.2013 щодо поставки 25 вагонів, № 52 від 22.04.2013, № 62 від 03.06.2013 щодо поставки 10 вагонів, № 63 від 03.06.2013 щодо поставки 20 вагонів, № 64 від 07.06.2013 щодо поставки 20 вагонів, № 75 від 01.07.2013 щодо поставки 30 вагонів, № 97 від 09.10.2013 щодо поставки 21 вагону), які містять відтиск печатки підприємства відповідача та підпис директора Панчука Н.В. (а.с. 170-175, 178-180 т. 1).

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції звернувся до суду з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 24-24 зворот т. 2), на вирішення якої просив поставити питання щодо справжності підпису Панчук Н. В. на вищевказаних заявках.

Отже, фактично, відповідач заперечив проти підписання вказаних заявою своїм керівником.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання з посиланням на те, що відповідач фактично просить провести почеркознавче дослідження електронних документів, що є неможливим, з чим колегія суддів погоджується, тому задоволенню не підлягає й подане до суду апеляційної інстанції аналогічне за змістом клопотання.

З таких саме підстав відмовляється у задоволення поданого колегії суддів клопотання про призначення технічної експертизи документів.

Слід зазначити і про те, що відповідач в першій інстанції не заявляв будь-яких заперечень щодо справжності відбитку печатки відповідача на зазначених документах і жодних доказів того, що печатка відповідача вибула з його володіння в результаті злочинних дій третіх осіб, суду не надав.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, що скріплюється печаткою.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним, що саме відповідач на виконання умов Договору направляв позивачу вище перелічені замовлення, з огляду на що клопотання відповідача в частині призначення судової експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів також не підлягає задоволенню.

Водночас колегія суддів зауважує на наступному.

Згідно з приписами абзацу 2 частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Сторонами у спірному Договорі не визначено способу надсилання заявок на поставку товару, а отже, надсилання таких заявок шляхом електронного засобу зв'язку не суперечить умовам Договору та приписам чинного законодавства.

З огляду на вказані вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем вимог договору в частині направлення на адресу позивача заявок, які є підставою для замовлення останнім залізничних вагонів для перевезення продукції.

Щодо посилань відповідача на те, що зі змісту залізничних накладних слідує, що отримувачем продукції є не відповідач, а третя особа, слід зазначити, що зі змісту всіх вказаних вище заявок відповідача слідує, що він просив відвантажити продукцію за Договором саме на адресу третьої особи, а відтак, позивач, зазначаючи у залізничних накладних отримувачем вантажу третю особу, діяв за вказівкою відповідача, а отримання третьою особою продукції, відповідно, свідчить про поставку такої продукції відповідачу.

Отже, матеріалами підтверджений факт поставки позивачем відповідачу за Договором продукції на загальну суму1 279 195,20 грн.

Відповідно до п.5.4 Договору право власності на продукцію, а також ризик її випадкового знищення переходить від позивача до відповідача з моменту отримання відповідачем продукції від позивача та підписання сторонами відповідної накладної на продукцію або з моменту вручення позивачем продукції перевізнику, згідно зі ст. 334 ЦК України.

Частина 2 ст. 334 ЦК України встановлює, що переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Враховуючи відповідні відмітки на залізничних накладних, які свідчать про прийняття продукції до перевезення, відповідно до умов Договору вказана продукції вважається переданою позивачем відповідачу.

Згідно з п. 5.3 Договору після відвантаження продукції позивач зобов'язаний впродовж 3 днів надати відповідачу: рахунок-фактуру на товар, сертифікат якості, у випадку відвантаження залізничним транспортом, копію залізничної накладної. Оригінали вказаних документів передаються відповідачу будь-яким прийнятним способом.

Як слідує з матеріалів справи, рахунки-фактури щодо поставки спірної продукції, а також відповідні сертифікати якості, податкові накладні та накладні були направлені позивачем відповідачу разом з супровідними листами №2р-931 від 13.08.2013, № 2р-958 від 20.08.2013, №2р-977 від 21.08.2013, № 2р-2011 від 28.01.2013, №2р-1274 від 09.10.2013, № 2р-1321 від 15.10.2013, № 2р-1473 від 04.11.2013. На доказ направлення вказаних листів до матеріалів справи долучені відповідні копії фіскальних чеків (а.с. 209-215 т. 1).

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата вартості поставки здійснюється у строки оплати, встановлені в специфікації продукції, що постачається. У тому випадку, якщо специфікацією не визначений строк оплати вартості поставки або її частини, то оплата вартості продукції або її частини здійснюється на підставі рахунків до моменту поставки.

Як було встановлено вище, Додатками 1 та 2 до Договору, які фактично є специфікаціями, сторони погодили, що продукція має бути оплачена шляхом проведення передоплати в сумі 50 % від вартості продукції, а решта 50 % має бути сплачені протягом 30 календарних днів після поставки продукції.

Як слідує з наданих позивачем копії платіжних доручень (а.с. 26-73 т. 2), відповідач на виконання умов Договору перераховував позивачеві грошові кошти.

Втім, частина з вказаних коштів була сплачена в рахунок раніше здійснених за Договором поставок, тому з поставленої за спірними накладними продукції неоплаченою станом жовтень 2014 року залишилась продукція на суму 636 573,50 грн., що підтверджується складеним позивачем Актом звірки розрахунків за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 (а.с. 205-207 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість в сумі 636 573,50 грн. складається з суми 613 473,50 грн., наявність якої перед позивачем визнав відповідач в листі від 17.12.2013 (а.с. 202 т. 1), яка складається з заборгованості за всіма накладними, строк повної оплати за які настав станом на дату написання вказаного листа, окрім накладних № 49575780, від 04.11.2013 (вагон № 65943250) та № 49575764 від 04.11.2013 (вагон № 60725686), на оплату яких позивачем виставлений рахунок-фактуру № 97638 від 04.11.2013 на суму 46 200 грн.

Вказаний рахунок відповідач оплатив частково, в сумі 23 100 грн. (50 %), решта в сумі 23 100 грн. залишилось не оплаченою. (613 473,50+23 100=636 573,50).

Крім того, платіжними дорученнями № 567 від 27.11.2014 та № 593 від 10.12.2014 (а.с. 26-27 т. 2) відповідач в рахунок оплати спірної продукції перерахував позивачеві 6 753,50 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджений факт наявності у відповідача заборгованості за поставлену за Договором продукцію в сумі 630 000 грн. (636 573,50-6 753,50).

Доведені матеріалами справи факти проведення відповідачем передоплати за спірну продукцію свідчать про домовленість сторін щодо її поставки, спростовують посилання відповідача на те, що зазначена продукція ним не замовлялась і не отримувалась та є додатковою підставою для відмови у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи, технічної експертизи документів, а також судової експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки, до яких відноситься спірний Контракт, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем за Договором продукції на суму 630 000 грн., а відтак, доведеним є факт наявності у відповідача заборгованості за поставлену за Договором продукцію у заявленій до стягнення сумі.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 630 000 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 115 857,20 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з п. 7.1 Договору у випадку недотримання строків розрахунків, визначених у відповідності до п. 3.2 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач при розрахунку пені не врахував приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та розрахував пеню виходячи з розміру більшого ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, з огляду на що суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач пені за уточненим розрахунком суду в сумі 42 111,54 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 23 385,03 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 23 385,03 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянська кераміка» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 у справі № 910/27173/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Деснянська кераміка».

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянська кераміка» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 у справі № 910/27173/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 у справі № 910/27173/14 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/27173/14.

Повний текст постанови складено: 08.06.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха