Рішення № 44676559, 03.06.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.06.2015 Справа № 920/554/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України", м. Київ;

до відповідача: Державного вищого навчального закладу "Українська академія

банківської справи Національного банку України", м. Суми;

про стягнення 7 627 грн. 90 коп.,

Суддя Джепа Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гудков Д.В. (довіреність № 14-055/2842 від 31.12.2014 р.);

При секретарі судового засідання Лєпковій О.О.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 271 грн. 32 коп. 3% річних, 6 356 грн. 58 коп. пені, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача в дане судове засідання не з'явився, хоча був належно повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчать повернуті поштові повідомлення з відміткою про вручення. (а.с 54, 64).

Представник відповідача в попереднє судове засідання надав відзив на позовну заяву № 14-018/905 від 12.05.2015 р., в якому заперечує проти позову.

В дане судове засідання від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

З метою дотримання прав сторін щодо викладення своєї позиції у письмовому вигляді щодо позовних вимог, судом було відкладено розгляд справи з 13.05.2015 р. на 03.06.2015 р. Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд вважає, що сторонам створені всі належні умови та є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК Ураїни.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 01.03.2013 р. був укладений договір № 13/2462-БО-29 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до розділу 1 Договору, продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Позивач в позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору позивач поставив протягом січня-грудня 2013 року та січня 2014 р., а відповідач прийняв природний газ в обсязі 1 0542,418 тис. куб. м на загальну суму 4 800 200,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, проте відповідач в свою чергу свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав належним чином, за поставлений природний газ не вчасно розрахувався, з порушенням строків встановлених договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що п. 4.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 цього Договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, розмір пені, згідно розрахунку позивача, складає 6 356,58 грн. та розмір 3% річних складає 1 271,32 грн., через що позивач вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд не може погодитися з зазначеною позицією позивача, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

01 березня 2013 року за результатами процедури закупівлі з позивачем був укладений договір №13/2462-БО-29 купівлі-продажу природного газу. Відповідно до п. 10.1 розділу X договору № 13/2462-БО-29, він набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між ДВНЗ «УАБС НБУ» та ПАТ НАК «Нафтогаз України» з 01 січня 2013 року.

ПАТ НАК «Нафтогаз України» поставив природний газ на користь ДВНЗ «УАБС НБУ» згідно акту б/н від 28.02.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата згідно зазначеного акту була здійснена відповідачем після підписання Договору - 04.03.2013 р. двома платежами - 814 088,28 грн. та 662 777,65 грн. відповідно.

Згідно розрахунку позивача він просить стягнути з відповідача 6 356 грн. 58 коп. пені та 1271 грн. 32 коп. 3% річних за період з 14.02.2013 р. по 04.03.2013 р., тобто відраховує прострочення відповідачем грошового зобов'язання та вважає, що останній має обов'язок зі сплати, зокрема, пені, на підставі та виходячи з положень Договору, укладеного пізніше даного періоду - 01.03.2014 р., та на підставі акту приймання-передачі газу, якій також підписаний пізніше визначеного позивачем у розрахунку періоду - 28.02.2014 р.

Тому суд вважає необґрунтованими визначені позивачем підставу та строк настання у відповідача відповідного грошового зобов'язання, внаслідок чого - безпідставним нарахування за вищезазначений період пені та 3 % річних, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 11, 509, 610 та 611 Цивільного кодексу України.

Навіть, за умови відсутності договору між сторонами щодо застосування певної відповідальності за порушення грошового зобов'язання (зокрема, пені), вона підлягає застосуванню, але тільки у випадку якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

В той же час, у відповідача станом на 14.02.2014 р. (згідно розрахунку позивача) зобов'язання зі сплати пені жодним договором чи актом законодавства передбачене не було.

Проаналізувавши чинне законодавство та матеріали справи, суд дійшов висновку, що ДВНЗ «УАБС НБУ» своєчасно виконано в повному обсязі обов'язок по сплаті за поставлений йому природний газ з дотриманням вимог законодавства України та умов розділу IV Договору («Порядок здійснення оплати»).

Судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель. Отже, здійснення будь-яких розрахунків за поставлений ПАТ НАК «Нафтогаз України» природний газ відповідно до акту б/н від 28.02.2013 року до моменту завершення процедури закупівель та укладання за її результатами відповідного договору суперечить законодавству України. Оскільки в лютому 2013 р. процедура закупівлі газу у позивача ще тривала, то витрачання коштів до моменту завершення даної процедури закупівлі суперечило б діючому законодавству.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача позивачем пені та 3% річних згідно наданого позивачем розрахунку, й відповідно, про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 530, 549, 611, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 та 230 Господарського кодексу україни, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

Повне рішення складено 08.06.2015 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА