Рішення № 44676394, 02.06.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2015 р.Справа № 916/1560/15-г

За позовом Державного підприємства"Одеська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс"

про стягнення 4806,49грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Шевченко Т.Ю., довіреність від 02.01.15р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 4806,49грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.04.15р. порушено провадження у справі №916/1560/15-г.

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, та просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві на позов(вх.№12103/15 від 13.05.15р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що щодо відправки вагону №66190521 по накладній №45086386, то відповідно до акту загальної форми від 08.10.2014р. №1753 на підставі п.43 розділу 2 Тарифного керівництва №1 з вантажоодержувача необхідно стягнути суму в розмірі 154,80грн. Але, пунктом 4.3 Розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги встановлено зазначено, якщо під час перевезення виявлено завантаження вагона понад його вантажопідйомність, то надлишок вантажу вивантажується і досилається за призначенням зі стягненням з одержувача (ЗА ЕКСПОРТНИЙ ВАНТАЖ З ВІДПРАВНИКА) плати за всю відстань перевезення залізницями України як за самостійну відправку на загальних підставах. Також зазначає про те, що перевантаження вагону №66190521 по відправці №45086386 виникло в наслідок виключно вини вантажовідправника. Відповідно до пункту 1.11 Правила розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. №644 встановлено, платежі, збори та штрафи, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з експортними вантажами під час перевезення З ВИНИ ВІДПРАВНИКА, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення ДЛЯ СТЯГНЕННЯ ЦИХ ПЛАТЕЖІВ, зборів та штрафів З ВІДПРАВНИКА згідно зі статтями 118, 120, 122 Статуту (діючого на дату складання актів загальної форми). Факт підтвердження експортної відправки вказаний в інформації з перевізного документу в розділі "Маршрут": "403002 - Чорноморська (ескп. для ТИС). Окрім того, в якості доказу позивачем було надано Акт загальної форми від 08.10.2014р. №1753 по формі ГУ-23. Зазначеним актом було зазначено, що у відповідності п.43 розділу 2 Тарифного керівництва №1 з вантажоодержувача необхідно стягнути суму в розмірі 154,80грн. Але, у відповідності до ст.129 Статуту залізниць України та п.3 Правил складання актів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 28 травня 2002 р. №334 акт загальної форми ГУ-23 складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Отже, Акт загальної форми від 08.10.2014р. №1753 є неналежним та недопустимим доказом, так як складений з порушенням Правил складання актів: зазначає не певну обставину, а вказує на необхідність стягнення з відповідача штрафу. Щодо відправки вагонів №53588802, 53516514 по накладній №46533261, то відповідно до акту загальної форми від 21.11.2014р. №577А причиною затримки вагонів під час перевезення слугувало нерівномірне навантаження візків на вагонах. Таким чином, враховуючи діюче законодавство на момент складання відповідних актів загальної форми, станція затримки та/або станція відправлення повинні були належним чином оформлені документи про затримку вагонів та виправлення комерційного браку, який стався з вини вантажовідправника - направити на станцію відправлення для стягнення відповідних коштів з вантажовідправника, а не з вантажоодержувача.

Розглянувши матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

У жовтні 2014р. по накладній №45086386 зі станції Апостолове Придніпровської залізниці було відправлено вагон №66190521 з вантажем «Уголь каменный», станція призначення Чорноморська Одеської залізниці, одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс".

08.10.2014р. станцією Апостолове Придніпровської залізниці було складено акт загальної форми №1753, яким засвідчено, що відповідно до п. 4.4. Р. 2, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги - якщо під час перевезення виявлено завантаження вагона понад вантажопідйомність, то надлишок вантажу вивантажується і досилається за призначенням зі стягненням з одержувача (за експортний вантаж з відправника) плати за всю відстань перевезення залізницями України як за самостійну відправку на загальних підставах, з одержувача необхідно стягнути додаткові збори за переважування - плата за користування вагонами - 43,00грн. та збір за зважування на вагах залізниці - 111,80грн., що разом дорівнює 154,80грн.

Станцією призначення Чорноморська було складено накопичувальну картку №22121023 на загальну суму 154,80грн., яку представник від по підписувати відмовився. Про що станцією було складено акт загальної форми №5454 від 25.12.2014р.

Крім того, у листопаді 2014р. по накладній №46533261 зі станції Кайдакская Придніпровської залізниці було відправлено вагон №53588802, 53516514 з вантажем «чугун», станція призначення Чорноморська Одеської залізниці, одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс".

21.11.2014р. станцією Знам'янка Одеської залізниці було складено акт загальної форми №577 А, яким засвідчено, що вагони затримані з причини виявлення під час зважування поїзда різниці завантаження візків колісних пар. Витрати залізниці, пов'язані із затримкою взагалі склали 4651,69грн.

Станцією призначення Чорноморська було складено накопичувальну картку №25110953 на загальну суму 4651,69грн., яку представник відповідача підписувати відмовився. Про що станцією було складено акт загальної форми №5436 від 17.12.2014р.

Відповідно до Правил розрахунків за перевезення, п. 1.3, 2.6: остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Так, Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" нараховано заборгованість у розмірі 4806,49грн., що підтверджується актами загальної форми, та накопичувальними картками.

До відповідача було направлено претензію №112/ДНМ від 04.02.2015р. на яку відповіді не надійшло.

Вищевикладене зумовило звернення Державного підприємства"Одеська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" до суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності подані позивачем докази в обґрунтування заявлених позивачем позовних вимог, правову позицію відповідача та проаналізувавши положення Статуту залізниць України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст.306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту Залізниць України).

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 6 Статуту Залізниць України накладна - є основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. N644 відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

Пунктом 2.3. Правил визначено, що у графі 55 "Правильність внесення відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до ч.4 ст.31 Статуту залізниць України, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Частиною 3 ст.32 Статуту залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі - продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Таким чином, як вбачається з наданих позивачем доказів, позивачем не надано належних доказів, які могли слугувати підставою для задоволення його позовних вимог, а акт загальної форми від 08.10.2014р. №1753 є неналежним та недопустимим доказом, тому, враховуючи діюче законодавство на момент складання відповідних актів загальної форми, позовні вимоги необґрунтовані, та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, у задоволенні позовних вимог Державного підприємства"Одеська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства"Одеська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень", судові витрати, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.06.2015р.

Суддя С.Ф. Гут