Рішення № 44676081, 19.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015

Справа №910/189/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРОСКІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД"

до Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр"

про відшкодування шкоди 90 405,00 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники :

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Пред'явленні вимоги про стягнення з відповідача 90 405,00 грн. шкоди за недостачу вантажу по залізничних накладних № 49503030 від 15.06.2014р., № 50162569 від 27.06.2014 р., № 50237213 від 28.06.2014р., № 50060441 від 25.06.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. № 910/189/15-г повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ХОРОСКІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД" позовну заяву з доданими до неї документами без розгляду на підставі п.6 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. у справі № 910/189/15-г скасовано, матеріали позовної заяви передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 23.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/189/15-г, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.04.2015 р.

23.04.2015 р. через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що посилання позивача на договір № 19 від 29.05.2014р. є безпідставними, оскільки між ПП «Донуглеторг» та відповідачем відсутні договірні відносини; ДП «УТЛЦ» відповідно до законодавства не є перевізником вантажу, не брало на себе зобов’язань перед позивачем за договорами перевезення, а тому не може відповідати за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Присутній в судовому засіданні 28.04.15 представник відповідача заперечення викладені у відзиві підтримав.

Позивач вимог ухвал суду від не виконав, оригіналів документів, доданих до позовної заяви не надав, свого представника в засідання суду не направив, за таких обставин справа розглядається за наявними в ній документами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоросківський цукровий завод» («покупець») та Приватним підприємством «Донуглеторг» («постачальник») було укладено Договір №19 від 29.05.14 р., відповідно до якого постачальник зобов’язався передати у власність , а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію («вугілля»). Вказаним договором обумовлені умови поставки, ціна та порядок розрахунків, якість, приймання товару, відповідальність сторін та інше.

Згідно з п. 2.1., поставка вугілля за даним договором здійснюється залізничним транспортом.

За залізничними накладними № 49503030 від 15.06.2014р., № 50162569 від 27.06.2014 р., № 50237213 від 28.06.2014р., № 50060441 від 25.06.2014р., ксерокопії яких долучені до позовної заяви, зі станції Сентянівка Донецької залізниці на станцію Хоростков Львівської залізниці відправником ТОВ «Демакс –Медстрой» (код ЄДРПОУ 33649489) на адресу позивача відправлено вантаж - концентрат вугільний, вугілля марки Г (13-25).

В графі 7 «заяви відправника» вказаних накладних зазначено «Власність ПП «Донуглеторг», маркування вантажу по всій поверхні вагона вапном».

Відповідно до вказаних накладних залізницею було прийнято до перевезення:

за накладною № 49503030 від 15.06.2014р. напіввагон № 67874339 з масою вантажу - 68 700 кг;

за накладною № 50162569 від 27.06.2014 р. на піввагони: № 65960841 з масою вантажу 69000 кг, № 67877514 з масою вантажу 69000 кг, № 66211434 з масою вантажу 68800 кг, № 67682922 з масою вантажу 68500 кг, № 65261232 з масою вантажу 686000, всього - 343 900 кг;

за накладною № 50237213 від 28.06.2014р. на піввагони: № 67151688 з масою вантажу 66900 кг, № 67921700 з масою вантажу 66900 кг, № 67877480 з масою вантажу 64600 кг, № 66698515 з масою вантажу 63700 кг, № 60207909 з масою вантажу 64500 кг, всього масою вантажу - 326 600 кг;

за накладною № 50060441 від 25.06.2014р. на піввагони: № 65227118 з масою вантажу 68400 кг, № 65888646 з масою вантажу 69200 кг, № 60398260 з масою вантажу 69400 кг, № 65399073 з масою вантажу 68800 кг, № 66240912 з масою вантажу 68400 кг, всього масою вантажу - 344 200 кг.

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення вартості недостачі вантажу, виявленої по прибутті вказаних вагонів на станцію Хоростків, посилаючись на п. 3.3. «Ціна і порядок розрахунків» договору № 19, яким передбачено, що для виконання договору постачальник користується послугами ДП «Український транспортно- логістичний центр» (УТЛЦ), який надає послуги залізничних перевезень, ст. 924 ЦК України, Статут залізниць України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України (далі – Статут залізниць), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998, № 457 "Про затвердження Статуту залізниць України".

У статті 6 розділу 1 Статуту залізниць визначено, що накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Залізничні накладні №№ 49503030 від 15.06.2014р., № 50162569 від 27.06.2014 р., № 50237213 від 28.06.2014р., № 50060441 від 25.06.2014р. є договором перевезення вантажу, укладеним між вантажовідправником ТОВ «Демакс –Медстрой» та перевізником Донецькою залізницею на користь одержувача – ТОВ «Хоросківський цукровий завод».

При цьому, між ДП «УТЛЦ» та ТОВ «Хоросківський цукровий завод» відсутні будь-які договірні відносини. Договір №19 від 29.05.2014р., на який посилається позивач, укладений між ним -ТОВ «Хоросківський цукровий завод» та ПП«Донуглеторг» без участі відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що перевезення вугілля, придбаного за договором № 19, здійснювалось залізницею.

Згідно положень ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно ст.1 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, яке, здійснює перевезення вантажів по залізничних накладних.

Відповідно до статті 110 розділу 7 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству.

Згідно положень ст. 129 Статуту залізниці обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційними актами, копії яких долучені до справи, встановлено недостачу кількості продукції саме при транспортуванні вантажу.

У відповідності до ст. 113 Статуту залізниці за незбереження (втрату, нестачу, псування пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно із ч. 1 ст. 114 Статуту залізниці, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, у т.ч. за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи ного недостачі.

Відповідач - ДП «Український транспортно – логістичний центр» не є структурним підрозділом Укрзалізниці або залізниць України, має статус юридичної особи та створене з метою одержання прибутку від діяльності, пов’язаної з організацією залізничних вантажних перевезень усіма видами сполучення, з застосуванням логістичних схем за міжнародними стандартами якості, проведення розрахунків за перевезення та послуги, що надаються залізницями у єдиному технологічному процесі. Одним з основних видів діяльності підприємства є надання послуг з організації перевезення вантажів ( ст. 2 статуту відповідача).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Таким чином, ДП «УТЛЦ» відповідно до законодавства не є перевізником вантажу, не брало на себе зобов’язань перед позивачем за договорами, а тому не може відповідати за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу

Відповідно до ст. 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В даному випадку, це стосувалося позивача, який мав довести суду факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, виникнення нестачі вантажу з вини відповідача, порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача.

Таких доказів суду не надано.

З урахуванням викладених норм матеріального права, а також приймаючи до уваги наявність у матеріалах справи доказів, що підтверджують факт недостачі вантажу, судом не встановлено підстав для відповідальності відповідача за втрату вугільної продукції на заявлену суму за спірними відправками.

Витрати по оплаті судового збору, згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.М.Ярмак

Повне рішення складено 08.06.15