Рішення № 44675930, 03.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/19127/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал групп», м.Київ, ЄДРПОУ 35081565

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)», м.Київ, ЄДРПОУ 22945557

відповідача 2: Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 16285602

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг», м.Київ, ЄДРПОУ 35912126

про стягнення 160 319, 79 грн.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Паламар П.І.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача: Безверха А.П. - по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

судові експерти: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентал групп», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)», м.Київ про стягнення 84 101,80 грн., з яких витрати на ремонт в сумі 38 671,85 грн., вартість послуг експерта в розмірі 750 грн., вартість витраченого пального та додаткових витрат в сумі 1258,73 грн., 3% річних в розмірі 625,25 грн., інфляційні втрати в сумі 4759, 63 грн. та пеня в розмірі 38 036,34 грн.

19.01.2015р. позивачем подано заяву б/н 19.01.2015р., згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» просило стягнути з відповідача витрати на ремонт автомобіля в сумі 38 671,85 грн., вартість послуг експерта в розмірі 750 грн., вартість витраченого пального та додаткових витрат в сумі 1258,73 грн., пеню в розмірі 42 672,62 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 679,96 грн.

05.05.2015р. до господарського суду м.Києва надійшла заява б/н від 23.04.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал групп», в якій позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» витрати на деталі та ремонт пошкодженого автомобіля в сумі 70 183,82 грн., вартість послуг експерта в розмірі 750 грн., вартість витраченого пального та додаткових витрат в сумі 1258,73 грн., інфляційні втрати в сумі 14 873,77 грн. та пеню в розмірі 61 385,69 грн.

08.05.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» подано до суду заяву б/н від 08.05.2015р., за змістом якої позивачем заявляються позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на деталі та ремонт пошкодженого автомобіля в сумі 70 183,82 грн., вартість послуг експерта в розмірі 750 грн., вартість витраченого пального та додаткових витрат в сумі 1258,73 грн., інфляційних втрат в сумі 14 911,54 грн. та пені в розмірі 73 215,70 грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява б/н від 08.05.2015р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал групп», викладені в ній.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №Х11 від 31.01.2014р. оренди, в частині обережного поводження з транспортним засобом та своєчасного відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкоджень, що були завдані у період експлуатації транспортного засобу, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві №372 від 07.10.2014р. та у поясненнях №242 від 20.05.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на завищення вартості відновлювального ремонту. До того ж, на думку відповідача, не можна виключити обставини наявності пошкоджень на автомобілі до моменту передання останнього у користування Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)».

У судове засідання 03.06.2015р. відповідач не з'явився, представника не направив, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, що підтверджується копією витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень з відміткою про вручення.

Ухвалою від 19.11.2014р. господарським судом міста Києва залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» в якості відповідача 2, а також Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідач 2 у відзиві б/н від 10.12.2014р. та у судовому засіданні 27.05.2015р. проти задоволення позовних вимог також надав заперечення та зазначив, що позивачем не було подано до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» заяви про настання страхового випадку, а отже страховик був позбавлений можливості відшкодувати вартість пошкоджень, які були спричинені транспортному засобу, що знаходився у користуванні відповідача 1.

У судовому засіданні 03.06.2015р. відповідач 2 не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, під час слухання справи у вказаному засіданні суду не скористався. Проте, наведений учасник судового процесу був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, з огляду на таке.

За приписами п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Отже, враховуючи, що присутність представника відповідача 2 у минулому судовому засіданні підтверджується протоколом від 27.05.2015р. судового засідання, суд дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» було обізнано про час та місце наступного слухання справи.

Третя особа у судовому засіданні 10.12.2014р. проти задоволення позовних вимог заперечень не надала.

У судове засідання 03.06.2015р. вказаний учасник не з'явився, представника не направив, однак, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується копією витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень з відміткою про вручення.

Наразі, з огляду на неявку відповідачів та третьої особи у судове засідання 03.06.2015р. господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Суд зазначає, що ухвалою від 27.05.2015р. явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась.

Розгляд справи №910/19127/14 здійснюється з 10.09.2014р., а отже подальше відкладення може призвести до порушення приписів господарського процесуального законодавства України та вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків судового розгляду спору.

До того ж, судом враховано, що всіма учасниками судового процесу вже було висловлено свою правову позицію по суті спору.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідачі 1, 2 та третя особа в процесі розгляду справи 03.06.2015р. не скористались всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з огляду на приписи ст.69 вказаного нормативно-правового акту, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, судом також прийнято до уваги клопотання позивача про вирішення справи по суті в судовому засіданні 03.06.2015р. за наявними у матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши всі представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України).

У ч.1 ст.798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» (орендар) було укладено договір №Х11, відповідно до п.2.2 якого орендодавець зобов'язується надати орендарю у тимчасове володіння та користування транспортний засіб, марка та модель якого визначається у підписаних сторонами додатках до договору, за обумовлену плату на визначений строк, а орендар зобов'язується прийняти автомобіль за актом прийому-передачі, користуватись автомобілем, своєчасно повернути транспортний засіб та сплатити орендодавцю орендну плату.

У додатку №1 до договору №Х11 від 31.01.2014р. контрагентами погоджено, що об'єктом оренди є автомобіль марки Mitsubishi Pagero Sport, державний номер АА 3615 МХ.

За умовами вказаного додатку транспортний засіб надається у користування орендаря з 03.02.2014р. та до 07.02.2014р.

Тариф за 4 доби оренди транспортного засобу становить 3941,96 грн., в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 656,99 грн.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №Х11 від 31.01.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача 1 взаємних цивільних прав та обов'язків з найму транспортного засобу.

За приписами ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як вказувалось вище, об'єктом оренди за договором №Х11 від 31.01.2014р. є автомобіль марки Mitsubishi Pagero Sport, державний номер АА 3615 МХ.

За умовами п.3.4 договору №Х11 від 31.01.2014р. в момент надання транспортного засобу сторони підписують акт приймання-передачі.

Транспортний засіб фактично передається орендарю на дату надання, що вказується в акті приймання-передачі (п.3.3 договору №Х11 від 31.01.2014р.).

Як свідчать матеріали справи, 03.02.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» прийнято транспортний засіб Mitsubishi Pagero Sport, державний номер АА 3615 МХ, про що сторонами складено та підписано акт б/н від 03.02.2014р. приймання-передачі. У наведеному акті зазначено, що разом з автомобілем орендарю передані: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, технічна документація, надана постачальником, сервісна книжка, комплект ключів, поліс страхування ОСАГО, авто набір, запасне колесо. Автомобіль передано з бензином у кількості 70 л.

У акті сторонами також підтверджено, що на момент передачі автомобіля останній не мав жодних пошкоджень.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» на підставі договору №Х11 від 31.01.2014р. транспортного засобу в оренду.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами п.6.3.9 договору №Х11 від 31.01.2014р. після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний повернути той же транспортний засіб і в такому ж стані, в якому його отримав в користування з урахуванням нормального зносу, який визначається в додатку №2 до договору.

Як вказувалось вище, транспортний засіб на підставі спірного правочину передано у користування на період з 03.02.2014р. по 07.02.2014р. (чотири доби).

Повернення транспортного засобу здійснюється за актом приймання-передачі (п.9.2 договору №Х11 від 31.01.2014р.).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 07.02.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» автомобіль Mitsubishi Pagero Sport, державний номер АА 3615 МХ, про що контрагентами складено акт б/н від 07.02.2014р.

У вказаному акті зазначено, що разом з транспортним засобом орендар передав, а орендодавець прийняв свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, технічну документацію, надану постачальником, сервісну книжку, комплект ключів, поліс страхування ОСАГО, авто набір, запасне колесо. Автомобіль передано у м.Харків з бензином у кількості 35 л.

Одночасно, в акті зафіксовано, що при прийнятті об'єкта оренди виявлено пошкодження транспортного засобу, а саме: лопнута накладка кришки багажника.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідачем було виконано умови договору в частині повернення після закінчення строку оренди транспортного засобу Mitsubishi Pagero Sport, державний номер АА 3615 МХ.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що фактично транспортний засіб після закінчення строку оренди всупереч умовами договору №Х11 від 31.01.2014р. було повернуто з меншою кількістю пального та пошкодженнями, що, на думку, заявника свідчить про наявність підстав для стягнення з орендаря витрат на деталі та ремонт пошкодженого автомобіля в сумі 70 183,82 грн., вартості послуг експерта в розмірі 750 грн., вартості витраченого пального та додаткових витрат в сумі 1258,73 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)». При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вказувало вище, умовами п.6.3 договору №Х11 від 31.01.2014р. орендаря зобов'язано повернути транспортний засіб після закінчення строку оренди в тому ж стані, що і під час отримання.

За умовами п.8.1 договору №Х11 від 31.01.2014р. з моменту передачі транспортного засобу орендар несе повну відповідальність за ризики, яким може бути підданий транспортний засіб.

З метою запобігання настанню негативних наслідків в результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу орендодавець укладає відповідний договір страхування, на весь період дії договору, в тому числі, за таким страховим ризиком - пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та інші пошкодження, що стались в процесі руху, пошкодження або знищення його частин, деталей, приладдя (п.8.2.1 договору №Х11 від 31.01.2014р.).

У п.8.3 укладеного між сторонами правочину зазначено, що у разі настання страхового випадку орендар зобов'язаний одразу з моменту, коли йому стало відомо про настання події, яке може кваліфікуватись як страховий випадок, заявити про це орендодавцю телефоном, факсом, або на його юридичну адресу, шляхом подання заяви.

При цьому, у п.8.4.1 спірного правочину контрагенти домовились, що орендар самостійно несе повну матеріальну відповідальність у разі несвоєчасного повідомлення орендаря про настання страхового випадку, яким, як вказувалось вище, є пошкодження транспортного засобу.

Одночасно, п.14.3 договору №Х11 від 31.01.2014р. визначено, що ремонт всіх пошкоджень, що стались внаслідок недбалого ставлення орендаря до транспортного засобу, здійснюється за його рахунок.

Як свідчать матеріали справи, автомобіль Mitsubishi Pagero Sport, державний номер АА 3615 МХ було застраховано на підставі договору №250569763.13 від 12.06.2013р. страхування (АВТОКАСКО), укладеного з Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна».

За умовами вказаного правочину страховим випадком є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди, пожежі, стихійного лиха, тощо. Обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування за умовами означеного правочину виникає після подання страхувальником відповідної заяви про настання страхового випадку та за умови надання всіх передбачених п.п.10 договору №250569763.13 від 12.06.2013р. документів.

Одночасно, як вказувалось вище, що під час повернення орендарем автомобіля орендодавцю сторонами було встановлено, що останній містить пошкодження, а саме лопнута накладка кришки багажника. При цьому, господарський суд зауважує, що акт б/н від 07.02.2014р. приймання-передачі (повернення) було підписано представниками обох сторін, без зауважень та заперечень. Протягом розгляду спору ані позивачем, ані відповідачем 1 зміст означеного акту не оспорювався.

Наразі, за твердженнями позивача та відповідача 2, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» не зверталось до орендодавця чи страховика з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку. Тобто, за висновками суду, обов'язок страховика відшкодувати вартість відновлювального ремонту транспортного засобу не виник, оскільки фактично не відбулось події, що була б визнана страховим випадком, а отже і підставою для виникнення у відповідача 2 обов'язку виплатити страхове відшкодування, що у відповідності до умов договору страхування виключає обов'язок Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» відшкодувати вартість пошкоджень транспортного засобу.

За таких обставин, враховуючи обсяг відповідальності та обов'язки орендаря за договором №Х11 від 31.01.2014р., господарський суд дійшов висновку, що саме на вказаному учаснику договірних відносин у даному випадку лежить обов'язок відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкоджень автомобіля Mitsubishi Pagero Sport, державний номер АА 3615 МХ, що були завдані у період оренди за спірним правочином.

При цьому, господарський суд зауважує, що твердження відповідача 1 про те, що фактично наведене пошкодження (лопнута накладка кришки багажника) могло бути завдане під час попереднього користування автомобілем, яке здійснювалось іншою особою, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Зокрема, суд зазначає, що в акті б/н від 03.02.2014р. приймання-передачі зазначено, що автомобіль пошкоджень не має, тоді як в акті, яким оформлено повернення транспортного засобу, вже було зазначено про наявність пошкоджень. Суд зазначає, що орендар та орендодавець, підписуючи акт б/н від 03.02.2014р., фактично погодились з його змістом, а отже, у суду відсутні підстави вважати відомості, наведені у вказаному документі, недостовірними.

До того ж, в матеріалах справи також відсутні докази користування у період з 03.02.2014р. по 07.02.2014р. автомобілем Mitsubishi Pagero Sport, державний номер АА 3615 МХ будь-якою іншою особою, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)».

Як свідчать матеріали справи, з огляду на виявлення під час повернення транспортного засобу пошкоджень, позивачем на оплату їх ремонту було виставлено відповідачу 1 рахунок №7-00000203 від 07.02.2014р., складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Арт», згідно якого ремонт накладки кришки багажника автомобіля Mitsubishi Pagero Sport, державний номер АА 3615 МХ коштував 10255 грн.

Саме наведену вартість відновлювального ремонту заявник і просив відшкодувати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» у вимозі №46 від 27.02.2014р.

Факт направлення вказаної вимоги на адресу відповідача 1 підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0306206856558.

У відповіді №56 від 25.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» проти задоволення претензії відмовилось з огляду на невідповідність видатків, що зазначені в рахунку станції технічного обслуговування, тим пошкодженням, які завдані транспортному засобу.

З метою уточнення вартості ремонту пошкодження автомобіля Mitsubishi Pagero Sport, 01.04.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» було укладено договір з Сулименком Віталієм Володимировичем, відповідно до п.1.1 якого останній зобов'язався надати послуги з оцінки транспортного засобу.

У звіті №986 від 07.04.2014р. Сулименком Віталієм Володимировичем (сертифікат №14612/13 від 19.04.2013р. суб'єкта оціночної діяльності) зазначено, що вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 38 671,85 грн.

Наразі, господарський суд не приймає означений звіт, як належний та допустимий у розумінні ст.34 Господарського суду України доказ дійсної вартості відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Pagero Sport, державний номер АА 3615 МХ, оскільки фактично у звіті №986 від 07.04.2014р. зазначено, що суб'єктом оціночної діяльності визначено вартість матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тоді як наразі в матеріалах справи відсутні докази того, що пошкодження, а саме лопнута накладка кришки багажника, було завдано саме внаслідок означеної події (довідка Державної автомобільної інспекції України, європротокол).

До того ж, з калькуляції №0470 від 14.04.2014р., доданої до звіту вбачається, що до вартості відновлювального ремонту також включено ціну облицювання ручки кришки багажника в сумі 1380,17 грн., емблеми «Mitsubishi» в розмірі 359,57 грн., емблеми задньої - 332,15 грн. та напису «Моdell», пошкодження яких під час повернення автомобіля встановлено не було.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст.31 цього Кодексу. Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні (ст.42 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, враховуючи, що під час розгляду справи між сторонами виник спір щодо дійсної вартості відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Pagero Sport, державний номер АА 3615 МХ, керуючись приписами ст.41 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 14.01.2015р. по справі №910/19127/14 було призначено судову експертизу.

Проведення експертного дослідження доручено Київському науково- дослідному інституту судових експертиз, що повністю узгоджується з нормою ч.3 ст.41 Господарського процесуального кодексу України та п.7 Постанови №4 від 23.03.2012 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

На вирішення судовому експерту поставлено наступні запитання: яка вартість відновлювального ремонту пошкодження, а саме тріснутої накладки багажника автомобіля Mitsubishi Pegero Sport, державний номер АА 3615 МХ, завданого Товариством з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» під час експлуатації транспортного засобу?; чи могло призвести пошкодження, а саме тріснута накладка багажника автомобіля Mitsubishi Pegero Sport, державний номер АА 3615 МХ, у подальшому до додаткових пошкоджень транспортного засобу? Якщо так, то яка вартість відновлювального ремонту додаткових пошкоджень з урахуванням середньоринкової вартості деталей і робіт?

За результатами проведення судової експертизи експертами Київського науково- дослідного інституту судових експертиз Криловим Є.С., Береговим С.В. та Матвеєвим В.В. складено висновок №1550/15-54/4762/15-52 від 17.03.2015р.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертами Київського науково- дослідного інституту судових експертиз, з урахуванням наданих судовими експертами у судовому засіданні поясненнями, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства.

У висновку №1550/15-54/4762/15-52 від 17.03.2015р. експертами зазначено, що при безпосередньому огляді автомобіля встановлено, що він має механічні пошкодження у задній лівій частині, а саме: нижня пластмасова накладка задніх дверцят в лівій частині має вертикально орієнтовану криволінійну тріщину на висоті - 71-94 см; вздовж тріщини наявна вузька вертикальна прямолінійна потерта зона, шириною приблизно1-2 см, з чіткими межами, яка складається з сукупностей щільно розташованих паралельних коротких подряпин; на нижньому горизонтальному ребрі жорсткості накладки наявна тріщина, що продовжується вздовж цього ребра в обидві сторони від вищевказаної зони потертості і має довжину приблизно 15 см; при цьому нижній край накладки звисає вниз, майже впритул до поверхні заднього бампера, де наявні щільні поздовжні подряпини; також при відкритті дверцят видно, що з нижньої сторони накладки на випуклих вниз ділянках лакофарбове покриття (ЛФП) стерте до грунту; вище, на одній вертикалі з зоною потертості накладки наявні дрібні потертості на хромованій накладці над номерним знаком; нижче, на одній вертикалі з зоною потертості накладки наявна зона потертості вертикальної площини пластмаси заднього бампера, яка має схожу конфігурацію і характер утворення; праворуч від перелічених пошкоджень на накладці задніх дверцят та облицюванні бампера наявні поодинокі різнонаправлені подряпини та сколи лакофарбового покриття: деякі з них на бампері супроводжуються задиранням пластмаси, а на накладці - нашаруваннями речовини синього кольору. Детально аналізуючи перелічені пошкодження в сукупності експерти дійшли висновку, що менш інтенсивна вм'ятина на зданій дверці може бути вторинною деформацією. Стерте лакофарбне покриття на нижній частині накладки дверцят багажника та подряпини на суміжній ділянці пластмасового облицювання бампера могли утворитись внаслідок взаємного тертя їх випуклих частин при багаторазовому відкриванні-закриванні пошкоджених дверцят із встановленою пошкодженою накладкою. Інші поодинокі пошкодження на задній частині бампера могли утворитись від дії певного міцного об'єкта гострою кромкою. Відповідно до результативної частини транспортно-тросологічного дослідження встановлено, що пошкоджена накладка задніх дверцят (дверцят багажника) могла призвести лише до утворення потертостей на суміжному верхньому горизонтальному елементі бампера та нижній частині самої накладки.

Експертами встановлено, що вартість відновлювального ремонту, а саме тріснутої накладки багажника автомобіля Mitsubishi Pegero Sport, державний номер АА 3615 МХ з урахуванням середньо-ринкової вартості деталей становить 12 023,58 грн. При цьому, вартість відновлювального ремонту всіх зафіксованих при зовнішньому огляді пошкоджень та за результатами транспортно-тросологічного дослідження, що утворились внаслідок ударно-притискної дії високоміцної вертикально орієнтованої досить вузької виступаючої частини певного жорсткого закріпленого об'єкта по типу металевого стовпчика, кутника огорожі, тощо, а саме тріснутої накладки багажника та заднього бамперу, становить 58 160,24 грн.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд ухвалою від 12.05.2015р. викликав в засідання суду судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Крилова Є.С., Берегового С.В. та Матвеєва В.В. для надання пояснень по суті висновку №1550/15-54/4762/15-52 від 17.03.2015р.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 27.05.2015р. експерти Береговий С.В. та Крилов Є.С. зазначили, що фактично пошкодження накладки багажника могло призвести до інших пошкоджень автомобіля, як на зовнішній частині бампера (потертості) та і внутрішній його частині, проте розрахунок вартості відновлювального ремонту вказаних додаткових пошкоджень позбавлений сенсу оскільки ці пошкодження не змогли б утворитись після проведення ремонту. Крім того, експертами зазначено, що бампер транспортного засобу також містив інші пошкодження, які не могли бути викликані внаслідок пошкодження накладки багажника, що фактично виключає можливість надання оцінки вартості пошкоджень на бампері, обумовлених поламкою накладки багажника. При цьому, експертами наголошено, що сума 58 160,24 грн. включає в себе вартість всіх наявних на автомобілі Mitsubishi Pegero Sport, державний номер АА 3615 МХ пошкоджень на момент проведення дослідження, а ціна ремонту саме тріснутої накладки багажника становить 12 023,58 грн.

При цьому, як в експертному висновку №1550/15-54/4762/15-52 від 17.03.2015р. так і у судовому засіданні 27.05.2015р. експертами наголошено, що своєчасний ремонт тріснутої накладки багажника виключив би можливість наявності на задньому бампері потертостей.

Таким чином, господарський суд приймає до уваги висновок №1550/15-54/4762/15-52 від 17.03.2015р. як належний доказ вартості відновлювального ремонту тріснутої накладки багажника автомобіля Mitsubishi Pegero Sport, державний номер АА 3615 МХ в розмірі 12 023,58 грн.

При цьому, суд приймає до уваги, що на запитання суду стосовно наявності у позивача клопотання про призначення повторної експертизи, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» зазначено про відсутність такої заяви та наголошено про достатність у матеріалах справи доказів для вирішення спору по суті в судовому зсіданні 03.06.2015р.

Наразі, враховуючи обсяг відповідальності та обов'язки орендаря за договором №Х11 від 31.01.2014р., господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» покладено обов'язок оплатити ремонт саме тих пошкоджень, які були завдані під час користування транспортним засобом, тобто у період 03.02.2014р. по 07.02.2014р.

Судом вже зазначалось, що під час повернення автомобіля Mitsubishi Pagero Sport, державний номер АА 3615 МХ було виявлено лише одне пошкодження, а саме тріснута накладка багажника, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з орендаря вартості всіх подальших пошкоджень.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» про стягнення витрат на деталі та ремонт пошкодженого автомобіля підлягають задоволенню частково на суму 12 023,58 грн.

При цьому, господарський суд зауважує, що до спірних правовідносин не може бути застосовано умови договору №Х11 від 31.01.2014р. в частині ліміту особистої відповідальності орендаря, з огляду на те, що завдані транспортному засобу пошкодження фактично не було визнано страховим випадком, а отже орендар несе самостійну та повну відповідальність за збитки, завдані внаслідок недбалого ставлення до об'єкта оренди.

Щодо вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» вартості послуг експерта в розмірі 750 грн. та вартості витраченого пального та додаткових витрат в сумі 1258,73 грн. суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, на оплату додаткових витрат, позивачем було виставлено рахунок-фактуру №С-00000127 від 10.02.2014р. на суму 1258,73 грн., згідно якого вартість пального становить 629,37 грн. (без податку на додану вартість), робота в позачерговий час - 239,76 грн. (без податку на додану вартість) та тариф за повернення в місті - 179,82 грн. (без податку на додану вартість).

За умовами п.9.2 договору №Х11 від 31.01.2014р. транспортний засіб повинно бути повернуто з тим обсягом пального, з яким автомобіль передавався орендарю.

У випадку якщо транспортний засіб повернуто з меншою кількістю бензину, орендодавець має право вимагати пропорційного відшкодування вартості пального згідно з тарифами орендодавця.

В акті б/н від 03.02.2014р. було зафіксовано, що автомобіль Mitsubishi Pagero Sport, державний номер АА 3615 МХ передається відповідачу з пальним (бензин) у кількості 70 л, тоді як за змістом акту б/н від 07.02.2014р. повернуто транспортний засіб з пальним у кількості 35 л.

Тобто, враховуючи умови спірного правочину у орендодавця виникло право вимагати у орендаря пропорційного відшкодування вартості пального згідно з тарифами орендодавця.

Відповідно до наказу №13-РТГ від 01.07.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» затверджено тариф на 1 літр пального при поверненні клієнтом авто з неповним баком пального в сумі 1,8 євро за літр.

При цьому, у додатку №1 до договору №Х11 від 31.01.2014р. контрагентами було погоджено, що один євро еквівалентний 11,594 грн.

Отже, здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, господарський суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача вартості пального у розмірі, визначеному у рахунку-фактурі №С-00000127 від 10.02.2014р., є обґрунтованим.

Одночасно, суд вважає обґрунтованими вимоги в частині стягнення витрат за повернення авто в неробочий час, що у відповідності до п.5.6.1 укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору коштує 24 євро.

Таким чином, стягнення з відповідача плати за повернення автомобіля у неробочий час також є обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору №Х11 від 31.01.2014р.

Наразі, вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат за повернення в місті в сумі 179,82 грн. (без податку на додану вартість) господарський суд вважає необґрунтованими, оскільки умовами спірного правочину не передбачено обов'язку орендаря сплачувати певну суму грошових коштів у разі повернення автомобіля в місті.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» не представлено до матеріалів справи жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів понесення означених витрат.

Отже, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» про стягнення вартості витраченого пального та додаткових витрат в сумі 1258,73 грн. підлягають задоволенню частково, з відрахуванням вартості повернення у місті, тобто, на суму 1042,95 грн.

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» вартості послуг експерта в сумі 750 грн. суд вважає правомірними з урахуванням наступного.

За умовами п.7.3 договору №Х11 від 31.01.2014р. у разі проведення незалежної експертизи при завданні пошкоджень транспортному засобу, всі витрати на її проведення несе орендар.

Як вказувалось вище, з метою уточнення вартості ремонту пошкодження автомобіля Mitsubishi Pagero Sport, 01.04.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» було укладено договір з Сулименком Віталієм Володимировичем, відповідно до п.1.1 якого останній зобов'язався надати послуги з оцінки транспортного засобу. На виконання означеного правочину Сулименком Віталієм Володимировичем (сертифікат №14612/13 від 19.04.2013р. суб'єкта оціночної діяльності) було складено звіт №986 від 07.04.2014р.

Наразі, представленим до матеріалів справи платіжним дорученням №3528 від 10.04.2014р. підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» було оплачено вартість наведеного вище дослідження в сумі 750 грн.

Таким чином, враховуючи умови договору №Х11 від 31.01.2014р. суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача 1 витрат на проведення експертизи в сумі 750 грн. є правомірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що надана судом при розгляді справи юридична оцінка звіту №986 від 07.04.2014р. не впливає на зобов'язання відповідача 1 оплатити його вартість, оскільки такий обов'язок прямо обумовлений умовами укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» договору.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 14 911,54 грн. та пені в розмірі 73 215,70 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 вказаного нормативно-правового акту).

За умовами п.п.5.3, 7.5, 7.6 договору №Х11 від 31.01.2014р. у разі невиконання чи неповного виконання обов'язків з внесення орендної плати чи інших платежів, а також відшкодування шкоди, завданої автомобілю чи обладнанню протягом трьох банківських днів з моменту надання орендарю оцінки та відповідного рахунка, останній сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення за кожен день.

Наразі, за порушення відповідачем 1 строків сплати вартості відновлювального ремонту та сплати додаткових витрат заявником нараховано пеню на загальну суму 73 215,70 грн.

При цьому, як встановлено судом, нарахування неустойки всупереч приписам ст.232 Господарського кодексу України здійснено понад 6 місяців.

Наразі, суд зазначає, що ст.232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.6 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Зміст укладеного між сторонами правочину та зазначення про нарахування пені за кожен день прострочення, за висновками суду, не свідчить про наявність у сторін волі щодо погодження відмінного, ніж визначено ст.232 Господарського кодексу України, строку нарахування неустойки.

Тобто, враховуючи, що на підставі узгоджених сторонами умов договору не можливо дійти однозначного висновку про наявність у сторін взаємного волевиявлення на зміну передбаченого ст.232 Господарського кодексу України строку нарахування пені, суд вважає за необхідне обмежити період нарахування неустойки шістьма місяцями.

До того ж, суд зауважує, що нарахування пені у розмірі, що перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України також є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, нарахування неустойки з дати з 24.03.2014р. є необґрунтованим з огляду на те, що строк внесення відповідних платежів визначено у договорі як три банківські дні з моменту отримання відповідного рахунку, який в свою чергу було отримано відповідачем 1 лише 21.03.2014р., тобто, право на нарахування неустойки виникло лише з 27.03.2015р.

Одночасно, заявником необґрунтовано здійснено нарахування неустойки за 01.08.2014р. двічі.

Після здійснення господарським судом власного розрахунку, з урахуванням висновків суду щодо грошових сум, які повинні бути сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» в якості оплати ремонту та додаткових витрат, з огляду на обмеження, встановлені ст.232 Господарського кодексу України та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 1 пені за період з 27.03.2014р. по 27.09.2014р. на загальну суму 1271,61 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, за порушення відповідачем строків виконання своїх грошових зобов'язань за договором №Х11 від 31.01.2014р. позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 14 911,54 грн.

Судом встановлено, що при розрахунку інфляційних втрат заявником також допущено помилки стосовно визначення початкової дати нарахування.

Після здійснення господарським судом власного розрахунку, з урахуванням висновків суду щодо грошових сум, які повинні бути сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)», господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 1 інфляційних втрат в сумі 7913,37 грн.

З огляду на висновки суду про відсутність страхового випадку, кваліфікованого відповідно до умов договору №250569763.13 від 12.06.2013р. страхування, а також приймаючи до уваги, що позивачем підтримані позовні вимоги виключно до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)», позов до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» підлягає залишенню без задоволення.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

На підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, грошові кошти у розмірі 28,29 грн., сплачені позивачем на підставі квитанції №ПН704459С1 від 08.05.2015р., підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

За приписами ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи наведені вище висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про віднесення господарських витрат на проведення судової експертизи в розмірі 1414,50 грн. та судового збору в сумі 3206,40 грн. на позивача та відповідача 1 пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал групп», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)», м.Київ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» (03151, м.Київ, Солом'янський район, вул.Волинська, буд.34, ЄДРПОУ 22945557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» (03062, м.Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, буд.67, ЄДРПОУ 35081565) витрати на деталі та ремонт пошкодженого автомобіля в сумі 12 023,58 грн., вартість витраченого пального та додаткових витрат в сумі 1042,95 грн., вартість послуг експерта в розмірі 750 грн., інфляційні втрати в сумі 7913,37 грн., пеню в розмірі 1271,61 грн. та господарські витрати в розмірі 662,97 грн.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал групп», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)», м.Київ відмовити.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал групп», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», м.Київ відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Рентал групп» (03062, м.Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, буд.67, ЄДРПОУ 35081565) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 28,29 грн., сплачений на підставі квитанції №ПН704459С1 від 08.05.2015р.

У судовому засіданні 03.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 05.06.2015р.

Головуючий суддя М.О. Любченко

Суддя П.І. Паламар

Суддя А.В. Яковенко