Рішення № 44675907, 03.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/6394/15-г

За позовом Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі

1) Київської міської ради,

2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальний театр «Київ»

про стягнення 1 922 036,05 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури Скляр Д.Ю. - представник за посвідченням від 01.10.14

від позивача-1 Безносик А.О. - представник за довіреністю № 225-КР-1027 від 02.04.2015

від позивача-2 Нечипорчук Н.О. - представник за довіреністю №062/01/10-11393 від 23.12.14

від відповідача Кравченко В.В. -представник за довіреністю від 12.01.15

В судовому засіданні 03.06.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі 1) Київської міської ради, 2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 1 922 036,05 грн. заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальний театр «Київ».

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що в порушення умов договору оренди від 01.03.2007, на підставі якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Муніципальний театр «Київ» було передано у користування цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства «Кінотеатр «Краків», відповідачем в період з червня 2010 року по січень 2015 своєчасно не здійснюється оплата орендних платежів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 922 036,05 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.03.2015 порушено провадження у справі № 910/6394/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 08.04.2015.

07.04.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли документи відповідача на виконання вимог ухвали суду та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.04.2015 розгляд справи відкладено на 13.05.2015.

17.04.2015 відповідач через загальний відділ суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує в частині та просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити в позовних вимогах в частині нарахування заборгованості та № річних за період з 10.06.2010 по 10.04.2012 та в частині пені нарахованої за період з 10.06.2010 по 10.03.2014.

У судове засідання, призначене на 13.05.2015, з'явились прокурор та представники сторін.

Представник прокуратури підтримав подану через канцелярію суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, з урахуванням строків позовної давності в період з березня 2012 по травень 2015 року, просить стягнути з відповідача: 945 935,38 грн. - заборгованості з орендної плати, 73012,22 грн. - пені та 42 459,54 грн. - 3 % річних.

Представники позивачів заяву прокурора підтримали та просили прийняти до розгляду.

Ухвалою суду від 13.05.2015 вказана заява була прийнята судом до розгляду у судовому засіданні було оголошено перерву за клопотанням представника позивача-2 до 03.06.2015.

29.05.2015 прокуратура через загальний відділ діловодства суду подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 058 926,44 грн з урахуванням пені та 3% річних.

У судовому засіданні 03.06.2015 прокуратура просила суд прийняти до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача-1 просив суд долучити до матеріалів справи акт звірки сплати коштів за оренду ЦМК ДКП кінотеатру «Краків», підписаного уповноваженими представниками позивача-2 та відповідача та скріпленого їх печатками. Клопотання судом було задоволено.

Представник прокуратури та позивачів підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просили суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 058 926,44 грн, з яких: 965 551,37 грн - основна сума боргу; 53 719,47 грн - пеня та 39655,60 грн - 3 % річних.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень Перший заступника прокурора Дніпровського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення заборгованості.

Як встановлено судом 01 березня 2007 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач-2, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Муніципальний театр «Київ» (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства кінотеатр «Краків» (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 08.12.2005 р. № 568/3029 передає, а орендар приймає в строкове оплатне користування цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства кінотеатр «Краків» (надалі - підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до наведених акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного за станом на 01.03.2007 р., вартість якого становить 5 227 600,00 грн.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи 01.03.2007 р. на виконання умов договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства кінотеатр «Краків».

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Київської міської ради, і становить без ПДВ за перший місяць оренди - 13 069,00 грн. нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

В пункті 3.2. договору сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.3. договору орендна плата перераховується до бюджету міста Києва щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.3 договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 15 років, з 01.03.2017 р. до 01.03.2022 р. включно.

За доводами органу прокуратури та позивачів, відповідачем неналежно виконуються умови договору щодо повноти та вчасності сплати орендних платежів в результаті чого виник борг за період з квітня 2012 року по травень 2015 року у сумі 965 551,37 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду цілісного майнового комплексу від 01.03.2017 р., актом звірки сплати коштів за оренду ЦМК ДКП кінотеатру «Краків», підписаного уповноваженими представниками позивача-2 та відповідача та скріпленого їх печатками) підтверджується факт передачі майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент вирішення спору заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 965 551,37 грн,

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.3.6. договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Доказів сплати вказаної заборгованості зі сплати орендних та інших платежів відповідачем суду не надано, суму боргу останнім визнано у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 965 551,37 грн, а тому позовні вимога в цій частині підлягає задоволенню повністю.

Крім того, прокуратура заявила вимоги про стягнення з відповідача пеню у розмірі 53 719,467 грн та 3 % у розмірі 39 655,60 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України пенею в розмірі 0,5 відсотків від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів пені у розмірі 53 719,467 грн та 3 % у розмірі 39 655,60 грн, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, вимоги прокуратури обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем визнані та підлягають задоволенню повністю.

В силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальний театр «Київ» (02154, м. Київ, вул.. Русанівська набережна, буд. 12, ідентифікаційний код 33746851) до бюджету міста Києва (одержувач УДКСУ у Дніпровському районі м. Києва, код одержувача 38012871, банк одержувача ГУ ДКСУ в м. Києві, МФО 820019, рахунок 33217850700005, КЕКД 22080402, назва плата за користування цілісним майновим комплексом та іншим майном, що перебуває у комунальній власності) 965 551 (дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) грн 37 коп. - основної суми боргу; 53 719 (п'ятдесят три тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн 47 коп. - пені; 39 655 (тридцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн 60 коп. - 3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальний театр «Київ» (02154, м. Київ, вул.. Русанівська набережна, буд. 12, ідентифікаційний код 33746851) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 21 178 (двадцять одну тисячу сто сімдесят вісім) грн 53 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.06.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.