Рішення № 44675184, 08.06.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 червня 2015 р. Справа № 903/576/15

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Андрійчук В.П. (представник за дов. № 04/01/15 від 21.01.2015 р.);

від відповідача: н/з;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дефіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак" про стягнення 21 138,00 грн.

В судовому засіданні 03.06.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дефіс" звернулось в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак" про стягнення 21 138,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 03.01.2014 р. між сторонами укладено договір № 01.

На виконання вимог умов договору позивач передав у власність відповідача товар, на загальну суму 15 714,97 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, отриманий у власність товар не оплатив.

18.11.2014 р. позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою оплатити вартість переданого у власність товару. Претензія залишена без реагування.

Беручи до уваги викладене, позивач просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дефіс" 21 138,00 грн., з яких: 15 714,97 грн. сума основної заборгованості, 3 426,74 грн. пеня, 284,26 грн. 3% річних та 1 712,03 грн. інфляційні втрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника останнього у відрядженні.

Представник позивача заперечив проти даного клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача задоволенню не підлягає виходячи з того, що юридичні особи можуть вести свої справи у господарському суді особисто або через представників, на підставі довіреності і коло осіб, які можуть їх представляти необмежене, поважних причин для відкладення розгляду справи не наведено.

Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.06.2015 р. за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Дефіс" (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак" (далі відповідач) укладено договір № 01 (а.с. 22).

Згідно п. 1.1. укладеного договору, позивач зобов'язався передати відповідачу у власність товар, згідно з накладними, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар на умовах, зазначених у даному договорі.

Укладений між сторонами договір № 01 від 03.01.2014 р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу у власність товар на загальну суму 15 714,97 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с. 23-41):

- № PH Д-00096856 від 15.08.2014 р., на суму 744,12 грн.;

- № PH Д-00096943 від 18.08.2014 р., на суму 588,80 грн.;

- № PH Д-00096973 від 18.08.2014 р., на суму 1 501,12 грн.;

- № PH Д-00096950 від 18.08.2014 р., на суму 510,58 грн.;

- № PH Д-00096945 від 18.08.2014 р., на суму 1 429,01 грн.;

- № PH Д-00097336 від 21.08.2014 р., на суму 396,80 грн.;

- № PH Д-00097325 від 21.08.2014 р., на суму 636,41 грн.;

- № PH Д-00097372 від 21.08.2014 р., на суму 1 449,25 грн.;

- № PH Д-00097424 від 22.08.2014 р., на суму 505,74 грн.;

- № PH Д-00097517 від 25.08.2014 р., на суму 1 003,44 грн.;

- № PH Д-00097499 від 25.08.2014 р., на суму 846,49 грн.;

- № PH Д-00097610 від 26.08.2014 р., на суму 642,43 грн.;

- № PH Д-00097695 від 27.08.2014 р., на суму 918,29 грн.;

- № PH Д-00097975 від 28.08.2014 р., на суму 455,59 грн.;

- № PH Д-00098014 від 29.08.2014 р., на суму 944,04 грн.;

- № PH Д-00098101 від 01.09.2014 р., на суму 822,05 грн.;

- № PH Д-00098134 від 01.09.2014 р., на суму 546,77 грн.;

- № PH Д-00098193 від 02.09.2014 р., на суму 221,34 грн.;

- № PH Д-00098315 від 08.09.2014 р., на суму 314,64 грн.;

- № PH Д-00098318 від 08.09.2014 р., на суму 1 556,65 грн.

Згідно умов договору, розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 4.1. договору).

Максимальний строк відтермінування оплати за товар становить 21 календарний день і обраховується з дати отримання товару відповідачем. Останнім днем розрахунку є 21 календарний день (п. 4.2. договору).

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач отриманий у власність товар не оплатив.

18.11.2014 р. позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою оплатити переданий у власність товар (а.с. 43-44).

Беручи до уваги підписання сторонами договору, не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 15 714,97 грн.

Згідно ст. ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" перебіг періоду часу, за який нараховується пеня починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, стр., за який нараховуються штрафні санкції.

Беручи до уваги дані норми, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3 426,74 грн. пені.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до даної норми позивач просив стягнути з відповідача 286,26 грн. 3% річних та 1 712,03 грн. інфляційних втрат.

Розмір та періоди нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних судом перевірено, а тому нараховані суми збитків підлягають до стягнення з відповідача у повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву та витребувані ухвалою суду контррозрахунки не подав.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору сумі 1 827,00 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак" (вул. Карбишева, 1, м. Луцьк, Волинська область 43023, код ЄДРРОУ 21736857) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дефіс" (вул. Жасминна, 3а, м. Чернівці, Чернівецька область 58003, код ЄДРПОУ 23250627) 21 138,00 грн. (двадцять одну тисячу сто тридцять вісім гривень), (з яких: 15 714,97 грн. сума основної заборгованості, 3 426,74 грн. пеня, 284,26 грн. 3% річних та 1 712,03 грн. інфляційні втрати), а також 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

08.06.2015

Суддя І. О. Гарбар