Ухвала суду № 44673068, 05.06.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Форощук О.В.

Доповідач - Кранга Л.С.

Справа № 431/828/15-к

Провадження № 11кп/782/84/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2015 року апеляційний суд Луганської області у складі:

Головуючого Кранга Л.С.,

Суддів: Шапка В.В., Люклянчука В.Ф.,

з участю секретаря Лебединської Л.М.,

прокурора Бойка П.Г.,

перекладача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сєвєродонецьку Луганської області кримінальне провадження № 12015130580000019 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 08 квітня 2015 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Горлівка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 громадянин України, військовослужбовець військової частини польова пошта В 2950, водій механік евакуаційного відділення і взводу технічного забезпечення роти забезпечення, солдат, з середньою освітою, неодружений, раніше судимий:

06.01.2015 року Старобільським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з застосуванням ст..75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 3 роки;

засуджений за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст..71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Старобільскього районного суду Луганської області від 06.01.2015 року у вигляді 1 місяця позбавлення волі, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за проведення вибухотехнічної експертизи 393 грн. 12 коп.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 08.01.2015 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишено без змін.

Питання про долю речових доказів вирішено.

В С Т А Н О В И В :

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.

З 14 серпня 2014 року громадянина ОСОБА_3 згідно указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 «Про часткову мобілізацію», призвано на військову службу під час мобілізації Сватівським районним військовим комісаріатом Луганської області та він є військовослужбовцем.

06 січня 2015 року, приблизно о 24 годині ОСОБА_3, перебуваючи у кімнаті № 216 готелю «Айдар», який розташований за адресою: Луганська область, м.Старобільськ, вул..Леніна, буд.40, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи раптово виниклий умисел на незаконне придбання, зберігання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу, придбав шляхом привласнення знайденого у ОСОБА_4 конструктивно оформлений заряд вибухової речовини ( тротил масою 100-115г)- корпус ручної гранати РГД та засіб ініціювання- підривач УЗРГМ-2 для ручних гранат, що є бойовим припасом-ручною осколочною гранатою РГД-5, який в органи МВС України добровільно не здав, а продовжуючи виконувати свій умисел на незаконне носіння та зберігання без передбаченого законом дозволу, залишив при собі з метою використання для особистих потреб зберігав при собі у власній кишені.

Вказану гранату РГД-5 з підшивачем ОСОБА_3 постійно носив з собою, 07 січня 2015 року о 1 годині 15 хвилин, патрулем військової комендатури м.Старобільськ Луганської області в ході огляду речей ОСОБА_3, який проводився в приміщенні КУ «Старобільське РТМО», було виявлено та вилучено гранату РГД-5 з запалом, які згідно із висновком вибухотехнічної експертизи в сукупності будуть являтися бойовим припасом - ручною осколковою гранатою РГД-5, граната до вибуху придатна.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що матеріали кримінального провадження частково сфабриковані оперативними робітниками м.Старобільська, оскільки гранату він забрав у ОСОБА_5, викрутив з неї запал, і положив гранату в один карман куртки, а запал в іншій. Коли знаходився в лікарні міста Старобільська у нього дійсно падала граната, але вона була без запала, тому вона не представляла небезпеку. В суді визнав вину тому що прокурор Бойко П.Г. сказав визнавати і йому просто додадуть умовний строк. З вироком суду не згоден, тому що не вважає себе винуватим, він просто не встиг віддати гранату працівникам міліції. Зазначає, що під час його затримання до нього були застосовані моральний і фізичний тиск, його було побито. Просить скасувати вирок, об'єктивно переглянути матеріали справи і надати йому можливість продовжити військову службу.

Прокурором 32 військової прокуратури Південного регіону України Бойко П. подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких прокурор зазначає про те, що в судовому засіданні ОСОБА_3 повністю визнав свою вину, не оспорював зібрані докази, добровільно звернувся з клопотанням в порядку ст..349 КПК України щодо недоцільності дослідження усіх зібраних доказів та допиту свідків, судом справа була розглянута в порядку ст..349 КПК України, тому вважає, що ОСОБА_3 позбавлений можливості оскаржити обставини даного кримінального провадження. Вважає, що дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України. Під час розгляду справи судом істотних порушень норм КПК України а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, не допущено.

Просить апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Заслухав доповідь судді-доповідача, думку прокурора, який вважав апеляцію такою що не підлягає задоволенню, провівши судові дебати, перевіривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Із матеріалу кримінального провадження вбачається, що по заяві обвинуваченого ОСОБА_3 на досудовому розслідування було призначено захисника для здійснення захисту - ОСОБА_7 (а.с.88-91).

23.03.2015 року обвинуваченим ОСОБА_3 суду була подана заява про відмову від захисника ОСОБА_7 (а.с.112) і справа була розглянута судом у відсутності захисника ОСОБА_7

Відповідно до ст..54 КПК України відмова від захисника відбувається виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова фіксується у протоколі процесуальної дії.

Як вбачається із матеріалу кримінального провадження судом першої інстанції дана вимога закону не виконана.

Крім того, із матеріалу кримінального провадження вбачається, що в суді під час підготовчого судового засідання 05.03.2015 року було ухвалено рішення про залучення перекладача ( а.с.109). В судовому засіданні 23.03.2015 року була присутня перекладач ОСОБА_8 ( а.с.114-115), а - 30.03.2015 року - перекладач ОСОБА_9 ( а.с.118-119).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.52 КПК України обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження.

Враховуючи, що ОСОБА_3 не володіє мовою, якою ведеться кримінальне провадження, у зв'язку із чим судом для розгляду справи було залучено перекладача, апеляційний суд вважає, що розгляд кримінального провадження у відсутності захисника, участь якого є обов'язковою, є суттєвим порушенням норм КПК України, яке відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.412 КПК України тягне за собою безумовне скасування судового рішення.

Також апеляційний суд вважає, що судом не були виконані вимоги ч.4 ст.376 КПК України оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що обвинуваченому ОСОБА_3 видавалась копія вироку мовою, якою він володіє, у перекладі що засвідчений перекладачем.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню із призначенням нового судового розгляду.

Вищезазначеним вироком суду обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було залишено без змін до набрання вироком чинності.

У зв'язку із скасуванням вироку, апеляційний суд, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який скоєно 06.01.2015 року після винесення 06.01.2015 року вироку щодо ОСОБА_3 по іншій справі, приходить до висновку, що заявлені на досудовому слідстві ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду і вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменьшились, тому запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Старобільського районного суду Луганської області від 08 квітня 2015 року щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст.263 КК України - скасувати, призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3, у вигляді тримання під вартою продовжити до 05 липня 2015 року.

С У Д Д І:

Л.С.Кранга В.В.Шапка В.В.Люклянчук