Ухвала суду № 44672561, 04.06.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/1187/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Петрова О. Ф.

Доповідач Письменний О. А.

УХВАЛА

04.06.2015 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Голованя А.М., Дьомич Л.М.,

при секретарі - Лазаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_3, на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів,-

Встановила :

ОСОБА_3 звернувся в суд з вказаним позовом. З метою забезпечення позову подав заяву, в якій просив суд вжити відповідних заходів, а саме накласти арешт на частку багатофункціонального комплексу за адресою м.Олександрія Кіровоградської області, АДРЕСА_1, що належить відповідачу, в межах позовних вимог на суму 1316080 грн.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2011 року в задоволенні заяви було відмовлено, оскільки, за висновком суду, позивач не вказав на яку саме частку слід накласти арешт, чи виділена вона в натурі, з чого вона складається, кому саме належить, та не надав відповідних доказів.

В апеляційній скарзі позивач просить апеляційний суд скасувати ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2015 року і винести нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Вказав, що суд першої інстанції не звернув увагу, що позивач просив арештувати майно на суму 1316080 грн., яка і є часткою майна. Крім того, зазначив, що право власності відповідача щодо майна, на яке необхідно накласти арешт, підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.01.2014 року №16126297 та ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2014 року, тому висновок суду про відсутність доказів про належність майна, на думку позивача є безпідставним.

Вважає, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку обставинам справи, що призвело до винесення незаконної ухвали.

В судовому засіданні представник позивача надав зміни до позову та апеляційної скарги в частині суми стягнення, яка склала 3055524.72 грн.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам Вказана правова позиція рекомендована до застосування п.4 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Відмовляючи в забезпеченні позову, суд правильно виходив з відсутності належних доказів, які б посвідчували право власності відповідача на майно, а саме частку багатофункціонального комплексу за адресою м. Олександрія Кіровоградської області, АДРЕСА_1 на момент звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи, що надані позивачем докази (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №16126297 та ухвала Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області) виготовлені 14.01.2014 року та 05.02.2014 року відповідно, тому не відображають об'єктивного та дійсного правового стану спірного майна на час розгляду справи в суді.

Доводи апеляційної скарги щодо накладення арешту на майно апеляційним судом не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляції на ухвалу суду не може вирішити питання про забезпечення позову, так як справа за позовом ОСОБА_3 не перебуває у провадженні апеляційного суду.

Наведене свідчить, що в межах доводів апеляційної скарги підстав для скасування ухвали суду не встановлено.

Відмова в задоволенні цієї заяви не перешкоджає позивачу повторно звернутися із заявою про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4 ч.1 ст.314,ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: