Ухвала суду № 44670026, 02.06.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №273/685/14-ц Головуючий у 1-й інст. Юрчук М. І.

Категорія 24 Доповідач Зарицька Г. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, третя особа ОСОБА_2, про визнання договору про навчання недійсним

за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2015 року

встановила:

У квітні 2014 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду із зазначеним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 35 076,32 грн витрат, пов'язаних з навчанням відповідача. В обґрунтування позову зазначав, що 01 вересня 2007 року між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та ОСОБА_1 укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 15 серпня 2007 року № 415 о/с відповідача зараховано до складу курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ. Відповідно до умов вказаного договору університет забезпечив відповідача харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, а відповідач зобов'язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі. Оскільки відповідач звільнився з органів внутрішніх справ до спливу трирічного строку, добровільно не відшкодовує витрати, пов'язані з навчанням, просив позов задовольнити.

01 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до Харківського національного університету внутрішніх справ, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та просив визнати недійсним договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2007 року. В обґрунтування позову зазначав, що при укладенні зазначеного договору з навчальним закладом, він був неповнолітнім і не мав повної цивільної дієздатності, а тому мав укладати договір за письмовою згодою батьків та органу опіки і піклування. Його мати засвідчила своїм підписом в договорі лише згоду з умовами договору, але на укладення ним договору згоди не надавала. Оскільки згоди батьків та органу опіки і піклування на укладення договору не було, вважав такий договір є недійсним. Крім того, на думку ОСОБА_1, понесені витрати за навчання повинні відшкодовуватися не навчальному закладу, а до державного бюджету, з якого перераховуються кошти. Враховуючи зазначене, просив позов задовольнити.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2015 року позов Харківського національного університету внутрішніх справ задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ 26 264,33 грн витрат, пов'язаних з навчанням та 262,64 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Харківський національний університет внутрішніх справ в апеляційній скарзі, посилаючись порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду в частині первісного позову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник доводи апеляційної скарги відповідача підтримали, проти доводів апеляційної скарги Харківського національного університету внутрішніх справ заперечували, вважали їх необґрунтованими.

Представник Харківського національного університету внутрішніх справ в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, наказом Харківського національного університету внутрішніх справ №415 о/с від 15.08.2007 р. „Про зарахування курсантами денної форми навчання" відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1 курсу до навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції за спеціальністю „правознавство" (за напрямком підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції) з 17 серпня 2007 р. та присвоєно спеціальне звання „рядовий міліції" (а.с.6).

01 вересня 2007 року між університетом, Головним управлінням МВС України в Житомирській області та неповнолітнім ОСОБА_1 було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України зі строком дії до 01 серпня 2014 року, за умовами якого відповідач зобов'язався після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначено ГУМВС України в Житомирській області, і відпрацювати не менше 3 років (п.2.3.5. договору).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

З матеріалів справи видно, що на укладення вищевказаного договору свою згоду надала мати неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (п.8 договору).

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст.222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.

За ч.1 ст.221 ЦК України правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

За таких обставин, коли неповнолітній ОСОБА_1 уклав угоду за згодою своєю матері, до того ж, мати неповнолітнього протягом одного місяця після надання письмової згоди не заявила претензії до університету чи Головного управління МВС України в Житомирській області, а ОСОБА_1 не вчинив такі дії протягом одного місяця після досягнення повноліття, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність зустрічного позову про визнання договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що на укладення договору мала бути також письмова згода органу опіки та піклування не ґрунтуються на законі та є безпідставними.

Так, згідно з вимогами ч.2 ст. 32 ЦК України дозвіл органу опіки та піклування є обов'язковим лише на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна.

Навіть за умови, коли б правочин був би вчинений неповнолітнім ОСОБА_1 за межами його цивільної дієздатності, то він (правочин) вважався б схваленим, оскільки, як зазначалося вище, ОСОБА_1 протягом одного місяця після досягнення повноліття не заявив свої претензії іншим сторонам оспорюваного договору.

За 2.3.6. договору відповідач зобов'язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільненні з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Згідно з п.3.2. договору однією з підстав відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Судом встановлено, що наказом університету №272 о/с від 18.06.2011 р. відповідач з 18 червня 2011 р. був відрахований зі складу курсантів та відкомандирований до УМВС України в Житомирській області (а.с.9).

Як свідчить витяг з послужного списку з 19.06.2011 р. по 29.11.2013 р. ОСОБА_1 проходив службу в Баранівському районному відділі УМВС України в Житомирській області на посадах дільничного інспектора міліції та слідчого слідчого відділення.

Наказом УМВС України в Житомирській області №383 о/с від 29.11.2013 р. старший лейтенант міліції ОСОБА_1, слідчий слідчого відділення Баранівського районного відділу був звільнений з органів внутрішніх справ у запас за п.64 „ж" (за власним бажанням) (а.с.10).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З огляду на те, що відповідач відмовився від подальшого проходження служби на посаді начальницького складу в органах внутрішніх справ до спливу трирічного строку після закінчення навчання, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про підготовку фахівця відповідач має відшкодувати позивачу понесені ним фактичні витрати на його забезпечення.

Згідно з довідкою-розрахунком позивача №4/442 від 25.03.2014 р. витрати, пов'язані з утриманням курсанта ОСОБА_1 за період з 17.08.2007 р. по 18.06.2011 р. складають: грошове забезпечення - 14822,98 грн, продовольче забезпечення - 9155,76, речове забезпечення - 2 310,47 грн, вартість житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв - 8787,11 грн, а всього 35 076,32 грн.

Предметом укладеного між сторонами договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом „правознавство" (п.1 договору).

Зміни та доповнення до вказаного договору, як визначено п.7.1 договору, щодо підготовки ОСОБА_1 як фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст, не вносилися.

А тому, суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь навчального закладу фактичні витрати на підготовку фахівця за період з вересня 2007 р. по серпень 2010 р. в розмірі 26 264 грн 33 коп, в тому числі: на грошове забезпечення - 2310 грн 47 коп, на продовольче забезпечення за період з вересня 2007 р. по травень 2010 р. - 6 697 грн 86 коп, на житлово-комунальне забезпечення - 6 620 грн 95 коп.

Доводи апеляційної скарги Харківського національного університету внутрішніх справ щодо відшкодування витрат за період з вересня 2010 р. по 18.06.2011 р. колегія суддів до уваги не бере, оскільки підготовка фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст не була предметом договору.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Харківського національного університету внутрішніх справ відхилити.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: