Рішення № 44666816, 05.06.2015, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 червня 2015 року Справа №174/407/15-ц

п/с № 2/174/209/2015

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Пелипас Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та усунення перешкод в здійсненні права власності на житло, третя особа у справі: комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 29.04.2015 р., позивачка зазначила, що, згідно з договором дарування квартири від 11 червня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1024, позивачка є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (копія витягу додається).

Право власності на зазначену вище квартиру в цілому за нею було зареєстровано КП «БТІ м. Вільногірська» 15.06.2010 року, реєстраційний № 17851862, номер запису 1073 (ІІо) в книзі 3.

В зазначеній вище квартирі також мешкає та зареєстрована її неповнолітня донька - ОСОБА_3, 2003 р. н. і відповідач, ОСОБА_2, як її співмешканець, що підтверджується довідкою 3-ї особи (копія додається) про реєстрацію осіб за зазначеною вище адресою та склад сім'ї.

Однак, відповідач, в 2012 році, добровільно, за власним бажанням, належне їй житло залишив та виїхав у невідомому їй напрямку, не повідомивши її ані про місце свого вибуття ані адресу свого фактичного місця проживання. При цьому, своїх особистих речей відповідач в квартирі не залишив, про свій намір повернутись в майбутньому, їй не повідомляв.

Оскільки фактичне місце знаходження відповідача невідоме, зняти його з реєстрації із належної їй квартири є можливим тільки за рішенням суду, оскільки в інший спосіб зробити це на цей час є неможливим, що й змушує її звертатися з цим позовом до суду.

Таким чином, оскільки відповідач більше одного року належним їй житлом не користується і в ньому не проживає, що підтверджується актом, складеним депутатом міської ради 08.04.2015 р. (копія додається), відповідач втратив своє право користуватись цією квартирою, в якій він не проживає з 2012 року.

Але, оскільки відповідач залишається зареєстрованим в належній їй квартирі, це перешкоджає їй здійснювати своє права власності на житло в повному, необхідному їй обсязі, оскільки комунальні платежі, наприклад, нараховуються в тому числі й на відповідача, а для отримання житлової субсидії по оплаті комунальних послуг, необхідно надати усі відомості про зареєстрованих в квартирі осіб, в тому числі й про відповідача та про його дохід.

Будь-яких угод, щодо користування відповідачем належною їй квартирою, між нею та відповідачем не укладалось. Будь-якого інтересу до належної їй квартири відповідач не проявляв, про намір вселитись або користуватись її житлом він її не повідомляв, за захистом своїх прав нікуди не звертався.

Факти та обставини, перелічені вище, можливо встановити та підтвердити доказами, які долучаються до позову та перелічені в додатках до нього, а також шляхом допиту свідків, перелічених в цій же позовній заяві в прохальній частині.

На підставі зазначеного вище, та відповідно до вимог ст. 321, 325, 328, 346, 355, 368, 386, 382, 391 ЦК України, позивачка прохає:

1. Усунути перешкоди в здійсненні нею свого права власності на зазначену вище квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, і визнати відповідача таким що втратив своє право користування житлом, зазначеним вище.

2. Всі судові витрати по справі покласти на неї.

В судове засідання позивачка не з'явилася та надала заяву про розгляд справи за її відсутності, де зазначила, що позовні вимоги вона підтримує в повному обсязі і не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень проти позову не надав, але сам був повідомлений про місце і час судового засідання належним чином, відповідно до вимог ч.5 ст. 74 ЦПК України. З врахуванням того, що позивач не має заперечень проти винесення заочного рішення у справі, суд, на підставі ст.ст.169, 224 ЦПК України, на місці ухвалив - розгляд справи проводити заочно, за відсутності відповідача.

Третя особа без самостійних вимог, в судове засідання свого представника не направила, проте була повідомлена про час, дату та місце судового засідання належним чином.

Дослідивши надані письмові докази у справі: копію квитанції про сплату судового збору - 243.60 грн.;

копію паспорту громадянки України на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4;

копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.06.2010 р. № 26420254, згідно якого ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1;

акт № 1072 від 08.04.2015 р., складеного депутатом Вільногірської міської ради ОСОБА_4 з участю свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, згідно якого ОСОБА_2 значиться зареєстрованим в квартирі АДРЕСА_1, проте в квартирі не проживає з 2012 року;

довідку КП «Жилсервіс» № 767 від 15.04.2015 р., згідно якої ОСОБА_1, її дочка ОСОБА_3, співмешканець ОСОБА_2 зареєстровані за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1;

довідку адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Дніпропетровській області від 07.05.2015 р., згідно якої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1 з 09.08.2011 р., - та оцінивши зазначені докази в їх сукупності на взаємозв'язку, керуючись законом, суд дійшов висновку, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникають із факту порушення права приватної власності на квартиру, з факту не користування колишнім членом сім'ї житлом, яке являється приватною власністю іншої особи, без поважних причин протягом більше одного року, та з факту порушення фізичною особою установленого законом порядку реєстрації місця проживання; що, відповідно до цих правовідносин, та внаслідок дослідження в судовому засіданні всіх представлених доказів і оцінки їх в сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Позивачка на праві приватної власності володіє спірною квартирою в цілому.

Відповідач, не будучи співвласником спірної квартири, але будучи зареєстрованим в спірному житлі за місцем проживання, не проживає в спірному житлі без поважних причин, протягом, більше ніж 1 рік, а саме з 2012 р., при цьому протягом не менше 3 років квартирою не інтересується, квартиру не відвідує, участі в утримані квартири не приймав і не приймає, тому він втратив право користування спірним житлом, відповідно до положень ч.2 ст.405 ЦК України. При цьому, будь-яких інших підстав, які надавали б право відповідачу користуватися спірним житлом, не встановлено, будь-яких заперечень на позов відповідач не надав. Факт же його реєстрації в спірній квартирі перешкоджає позивачці в реалізації її права приватної власності на квартиру і тягне за собою безпідставні матеріальні витрати в виді: надлишкової оплати комунальних послуг, які нараховуються з врахуванням реєстрації місця проживання відповідача; обмежує можливості розпорядитися своєю власністю та можливість отримати державну субсидію. Дані факти підтверджуються всією сукупністю наданих доказів.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні права користування та розпорядження майном.

Згідно ст.158 ЖК України, користування житловими приміщеннями в квартирах, які належать громадянам на праві приватної власності, можливе згідно з договором найму житлового приміщення, який укладається в письмовій формі.

Згідно ч.2 ст. 404 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Згідно ст. 224 ЦПК України, 1. У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги законні і обґрунтовані, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, в виді судового збору - 243.60 грн., суд дійшов висновку про покладення зазначених судових витрат на позивачку, згідно її заяви.

На підставі ст.ст. 3-16, 319, 321, 328, 382, 386, 391, 405, 810-813 ЦК України, ст.ст. 72, 150, 156,158 ЖК України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 11, 14-16 ЦК України, керуючись ст.ст. 88,169, 212-215, 222-233, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1 (інші дані відсутні), таким, що втратив право користування жилим приміщенням за даною адресою, що є підставою для зняття його з реєстрації місця проживання з зазначеної адреси, чим усунути перешкоди позивачці, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у здійсненні нею свого права приватної власності на зазначену квартиру.

Судові витрати у справі, в виді судового збору в сумі - 243.60 грн., покласти на позивачку, ОСОБА_1, згідно її заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення, протягом двох днів з часу його проголошення, надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам та третій особі.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.