Постанова № 44666612, 29.04.2015, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/6004/15-а

Провадження №2а/200/160/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.

при секретарі - Южаковій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи за трудовим договором, зобов'язання призначити пенсію, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до УПФ України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 01.09.2014 року вона звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії її дитині - ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3. Листом відповідача від 19.01.2015 року у призначені пенсії відмовлено, оскільки у померлого годувальника ОСОБА_2 відсутній необхідний страховий стаж. До страхового стажу померлого не було зараховано період роботи в ПП "Вітабор" з 19.01.1998 року по 31.12.1998 року, оскільки в трудовому договорі відсутні відмітки про його виконання та підприємцем не перераховувався збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного Фонду України. Факт виконання трудового договору від 19.01.1998 року померлим ОСОБА_3 підтверджується актами про виконанні роботи, у зв'язку з чим вважає відмову неправомірною.

Відповідач позовних вимог не визнав, заперечуючи проти їх задоволення письмово, послався на те, що ПП "Вітабор" не сплачено збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вимоги ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У відповідності до положень ст.128 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними документами, які знаходяться в матеріалах справи.

Оцінивши обставини у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування , інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у осіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових акт правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 у віці 40 років, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

Позивач перебувала у шлюбі зі ОСОБА_3 з 21 червня 1997 року по 07.11.2005 року (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2).

Від шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народилась дитина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво серії НОМЕР_3).

19 січня 1998 року між ПП "Вітобор" та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір б/н, на строк до 31.12.1998 року, за умовами якого померлий мав виконувати роботу менеджера, відповідно до інструкції.

Факт виконання трудового договору ОСОБА_3, окрім липня та серпня місяців, підтверджується актами приймання робіт та розрахунку з працівником.

До трудової книжки померлого ОСОБА_3 відомості про цю роботу не внесені.

Статтею 9 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг. Зокрема в частині першій цієї статті зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ст.36 цього Закону, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

За ст.32 особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для інвалідів II та III груп: від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Відповідно довідки Дніпропетровського Національного Університету від 01.09.2014 року, ОСОБА_3 вступив до університету на факультет фізики, електроники, комп'ютерних систем денного відділення.

Листом відповідача від 19.01.2015 року №111/10-20 позивачу відмовлено у призначенні по втраті годувальника на дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку із відсутністю у померлого необхідного страхового стажу (9 років).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до п.1 Постанови від 12 серпня 1993 р. N 637 " Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій" за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено включення до заробітку для обчислення пенсій всіх видів оплати праці, на які відповідно до Закону України "Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування" нараховується збір на загальнообов'язкове держане пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату найманих працівників, оподаткованого доходу, сукупного оподаткованого доходу, з яких справляється страхові внески до соціальних фондів, що діяло на день одержання заробітку.

Відповідно ст.41 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески.

Постановою від 20 лютого 2012 року Верховним Судом України висловлена позиція, що для вирішення спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсій зокрема, ст.41 Закону України "Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення", натомість положення законів № 3723- ХІІ та № 108/95-ВР є загальними.

Відповідно до ст..8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахованими особами є громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру. Страхувальниками за зазначених осіб відповідно до п. 1 ст. 14 Закону є роботодавці, а саме: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи.

Зазначені страхувальники згідно ч. 1 ст. 15 Закону є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

Згідно п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 10, 20 або 50 відсотків.

Суд вважає, що позиція відповідача стосовно не включення до складу страхового стажу періоду роботи за трудовим договором з ПП "Вітобор" з причини відсутності сплати страхових внесків неправомірною, оскільки обов'язок їх сплати на застраховану особу Законом не покладено.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, виходячи з наведеного вище, а також з огляду на те, що страховий стаж померлого ОСОБА_3 з урахуванням виконаних за трудовим договором від 19.01.1998 року робіт складає понад 9 років.

Згідно ст.94 КАС України судовий збір слід віднести за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 19, 21, 22, 46, 55, 57, 58, 68 Конституції України, ст.ст. . 6-11, 71, 94, 158-163,183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи за трудовим договором, зобов'язання призначити пенсію - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо відмови в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська зарахувати до страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_3 трудовий стаж за трудовим договором від 19.01.1998 року за період з 19.01.1998 року по 30.06.1998 року та з 01.09.1998 року по 31.12.1998 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська призначити з 25.05.2014 року пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.В. Шевцова