Рішення № 44665033, 05.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.06.15р. Справа № 904/2410/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС", 49040, м.Дніпропетровськ, пров. Джинчарадзе, б. 8

до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", 50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1

про стягнення 45382,38 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача Покотило Д.Ю. - представник за довіреністю від 19.05.2015 року за № 4

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення основного боргу в сумі 36480,00 грн., пені в сумі 3977,99 грн., 3% річних в сумі 370,27 грн., інфляційних втрат в сумі 4554,12 грн., судового збору.

Позивачем 03.06.2015 року подано до суду заяву без номеру та дати про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 27360,00 грн., пеню в сумі 3977,99 грн., 3% річних в сумі 370,27 грн., інфляційних втрат в сумі 4554,12 грн., судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 131-14-ДС від 19.02.2014 року в частині своєчасної та повної оплати за отриману продукцію.

Відповідач мотивований відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання 08.04.2015 року, 21.04.2015 року, 27.05.2015 року, 04.06.2015 року не з'явився.

Відповідача своєчасно та належним чином повідомлено про місце, час і дату розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення за №№ 5005702031885, 5005702047420.

Відповідачем 07.04.2015 року подано до суду клопотання № 015-921 від 07.04.2015 року про відкладення розгляду справи.

Клопотання задоволено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2015 року.

Відповідачем 26.05.2015 року подано до суду клопотання від 26.05.2015 року про відкладення розгляду справи.

Клопотання задоволено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2015 року.

Ухвалою суду від 21.04.2015 року на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору у справі № 904/2410/15 продовжено терміном на 15 днів, а саме до 04.06.2015 року.

Справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС", як виконавцем, укладено договір № 131-14-ДС за умовами п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги (роботи) з технічного діагностування та технічного опосвідчення посудин, що відпрацювали нормативний термін, згідно переліку (додаток № 2 до договору), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (роботи).

Послуги надаються поетапно, згідно календарного графіку (додаток № 3), на території замовника, після надання замовником належно підготовленого обладнання (п. 1.3 договору).

Вартість робіт (послуг) за цим договором визначена протоколом угоди про договірну ціну (додаток № 1) і складає на дату підписання договору: 40250,00 грн., ПДВ 20% - 8050,00 грн., загальна вартість - 48300,00 грн. (п. 2.1 договору).

За приписами п. 2.2 договору оплата здійснюється за фактом виконаних робіт, протягом 30 календарних днів після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг (робіт).

Строк виконання робіт - I-IV квартал 2014 року (п. 2.3 договору).

Оплата за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 2.4 договору).

Замовник зобов'язаний прийняти надані виконавцем послуги (роботи) за актом здачі-приймання та оплатити їх згідно з п. 2.2 договору (п. 3.2.6 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник протягом 5 днів з дня отримання акту здачі-приймання послуг (робіт) направляє виконавцю підписаний акт здачі-приймання або мотивовану відмову від приймання послуг (робіт). У разі надання затвердженого акту, послуга (робота) вважається прийнятою без зауважень.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2014 року, а в частині невиконаних умов - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги (роботи) з технічного діагностування та технічного опосвідчення посудин, що відпрацювали нормативний термін на загальну суму 48300,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт № 1 від 01.04.2014 року, № 2 від 23.09.2014 року, № 3 від 15.10.2014 року (а. с. 16-18).

Враховуючи приписи п. 2.2 договору останнім днем оплати вартості наданих позивачем послуг за останнім актом є 14.11.2015 року.

В порушення прийнятих на себе за договором зобов'язань відповідач частково розрахувався з позивачем на суму 20940,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 13351 від 27.06.2014 року, № 20447 від 29.04.2015 року. Сума боргу відповідача перед позивачем склала 27360,00 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Умовами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено наступне: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що при затримці замовником оплати наданих послуг, згідно з п. 2.2 договору, замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі 0,5% від вартості наданих та не сплачених послуг (робіт) за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3977,99 грн. за загальний період з 24.10.2014 року до 11.03.2015 року, 3% річних в сумі 370,27 грн. за загальний період з 24.10.2014 року до 11.03.2015 року, інфляційних втрат в сумі 4554,12 грн. за загальний період листопад 2014 року - лютий 2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зважає на наступне:

Відповідно до п. 5.7 договору № 131-14-ДС від 19.02.2014 року спори, що виникають за договором, за якими не досягнуто згоди сторін, вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна Правова група".

Згідно ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті.

Зазначене узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди", відповідно до якої юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Так, ч. ч. 1, 4, 7 ст. 12 згаданого Закону передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у окремій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Тобто, укладення третейської угоди для вирішення спору в третейському суді, право на яке стороні надано законом, можливе на будь-якій стадії цивільних чи господарських правовідносин, за умови відповідності її вимогам закону, у тому числі - щодо її форми та волевиявлення для цього сторони.

При цьому, згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму Господарського процесуального кодексу України. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи № 904/2410/15 не містять заяв, клопотань відповідача про передачу даного спору на вирішення Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна Правова група", тобто останнім не надано заперечень щодо розгляду даної справи господарським судом Дніпропетровської області.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

При цьому суд зважає на наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За змістом п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Враховуючи, що позивачем заяву без номеру та дати про зменшення позовних вимог подано в зв'язку зі сплатою відповідачем після порушення провадження у справі № 904/2410/15 частково основного боргу (платіжне доручення № 20447 від 29.04.2015 року на суму 9120,00 грн., суд вважає, що судовий збір й в частині зменшених позовних вимог також покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул.Заводська, 1, код ЄДРПОУ 31550176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (49040, м. Дніпропетровськ, пров. Джинчарадзе, б. 8, р/р 26000050802080 в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровська, МФО 305299, код ЄДРПОУ 32349901) 27360 (двадцять сім тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 3977 (три тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 99 коп. - пені, 370 (триста сімдесят) грн. 27 коп. - 3% річних, 4554 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 12 коп. - інфляційних втрат, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору, про що видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 05.06.2015 року.

Суддя С.П.Панна