Ухвала суду № 44664827, 02.06.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

2-4820/15

760/10533/15-ц

УХВАЛА

02 червня 2015 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Київської міської Ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду із вищезазначеним позовом.

Дослідивши позовну заяву та оглянувши додані до неї документи, приходжу до наступного висновку.

Позовна заява не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дотримання вимог ст.119 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки позову і долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.

Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо ж позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає всі вимоги, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Так, позивачі просять суд ухвалити рішення, яким визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності по 1/3 частині земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 200 кв.м в тих межах, які визначені мировою угодою, затвердженою ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва 16 листопада 2001 року. Позивачі в своїх вимогах зазначають конкретні напрямки межі як то «вліво-вправо», а також «вздовж» споруд, підкреслюючи як повинна ця межа на місцевості проходити.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначають наступне. Так, до них перейшло право власності на ? частину певного житлового будинку і відповідна земельна ділянка площею 200 кв.м, натомість згідно п.5 ч.2 ст.119 ЦПК України конкретно якого будинку вони не зазначають, також всупереч імперативним вимогам п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України не зазначено доказів на підтвердження цього, як і на підтвердження того, що ОСОБА_7 помер.

Також посилаючись на норми ст.1225 ЦК України про те, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування, зокрема, при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом, жодним чином не зазначають який саме правовстановлюючий документ підтверджував права власності спадкодавця.

В даному випадку позивачі фактично самі собі протирічать, оскільки в позовній заяві також наводять дані про те, що в нотаріальній конторі спадщину оформити не змогли у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів.

Крім того, всупереч п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України не зазначено доказів на підтвердження багатьох обставин, на які посилаються позивачі в позові. В даному контексті суд акцентує увагу позивачів на тому, що ці докази мають обов`язково бути зазначені, а вже їх представлення суду допускається під час судового розгляду.

Так, не зазначено доказів на підтвердження того, що позивачі взагалі після смерті ОСОБА_7 з 2004 року зверталися до нотаріальної контори для отримання спадщини, що їм було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва, як і то що позивачам належить на праві власності певний будинок чи його частина.

Також суд звертає увагу позивачів на положення ЦК України, якими регламентовано сам момент виникнення права власності на нерухоме майно, який обов`язково пов`язаний із фактом його державної реєстрації (ч.4 ст.334 ЦК України)

Крім того, слід зазначити, що суди не можуть підміняти собою інші органи. Якщо законом передбачено певний порядок отримання у власність певного майна, то необхідно дотримуватися саме нього.

Суд не може підміняти собою ні органи нотаріату, ні органи, які уповноважені відповідно до закону видавати документи, які підтверджують право власності на земельну ділянку.

В разі відсутності у померлого правовстановлюючих документів не викладені позивачами конкретні підстави позову, з якими вони пов`язують за відсутності права власності у померлого на таку ділянку необхідність переходу права власності на неї на підставі рішення суду в порядку спадкування за законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Київської міської Ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - залишити без руху.

Роз'яснити позивачеві, що зазначені в ухвалі недоліки ним можуть бути усунені протягом двох днів з дня отримання копії ухвали шляхом подачі позовної заяви з урахуванням вищезазначених зауважень із додатками.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Кицюк