Постанова № 44664455, 02.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа № 917/1565/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

стягувача - Станішевський І.С., за довіреністю №14-125 від 13.05.2015.

боржника - Токар Є.А., за довіреністю №110-74/2104 від 23.02.2015.

ДВС - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вх. №2957 П/3-12) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.04.2015 року по справі №917/1565/13, прийнятої за результатами розгляду скарги на бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області в рамках виконавчого провадження з виконання наказу №917/1565/13,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава

про стягнення 16 607,46 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.12.2013 по справі №917/1565/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Киричук О.А., суддя Безрук Т.М., суддя Солодюк О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 12975,04 грн. - інфляційних нарахувань, 3632,42 грн. - 3 % річних та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 по справі №917/1565/13 (головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Полтавської області від 03.12.2013 по справі № 917/15665/13 залишено без змін.

13.02.2014 на виконання вказаного судового рішення місцевим господарським судом був виданий наказ за №917/1565/13, який на даний час перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області та входить до складу зведеного виконавчого провадження №45241999.

13.02.2015 Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося в суд першої інстанції зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області щодо відмови у зупиненні виконавчого провадження №45241999.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.04.2015 по справі №917/1565/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Киричук О.А., суддя Безрук Т.М., суддя Кльопов І.Г.) скаргу відхилено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.04.2015 по справі №917/1565/13 та визнати бездіяльність органу Державної виконавчої служби, а саме - посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області по справі №917/1565/13 (виконавче провадження №45241999) щодо відмови у винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного процесуального документа.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги боржника та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Стягувач вважає, що ухвала суду першої інстанції від 28.04.2015 року є законно, обґрунтованою та такою, що винесена без порушення норм процесуального права.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, вислухавши в судовому засіданні представника стягувача та боржника, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

За змістом частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 та пунктом 1 частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених

цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази

господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, наказ від 13.02.2014 у справі №917/1565/30 має обов'язкову силу на всій території України, та є підставою для примусового виконання рішення господарського суду державною виконавчою службою.

Згідно з частинами 1, 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про

відкриття виконавчого провадження (в редакції статті чинній на момент відкриття виконавчого провадження).

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом попередньої інстанції, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області знаходиться наказ господарського суду Полтавської області від 13.02.2014 по №917/1565/14 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 12975,04 грн. - інфляційних нарахувань, 3632,42 грн. - 3 % річних та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

06.11.2014 Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" надіслало на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області заяву про зупинення виконавчого провадження за №45241999 у зв'язку з включенням боржника по справі до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області листом від 08.12.2014 №12475 повідомив боржника про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, на думку скаржника, внесення божника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталогофункціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження.

Апеляційний господарський суду вважає вказане твердження Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 11 названого Закону); зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (частина 1 статті 6 Закону).

За приписами статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» сферою дії вказаного Закону є відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 №1163 "Про затвердження порядку ведення реєстру підприємців паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процесі погашення заборгованості та користування його даними" Міністерство палива та енергетики України визначено держателем реєстру, який приймає рішення про затвердження переліку підприємств ПЕК, що прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, а також про їх виключення з реєстру.

Станом на час розгляду скарги, боржник (відповідач у справі) Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу (копія виписки з Реєстру підприємств ПЕК, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" знаходиться в матеріалах справи).

Процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 01.01.2016 року (стаття 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу").

Відповідно до підпункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів, та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Зазначена норма Закону є імперативною і кореспондується з нормами пункту 15 статті 37 та частини 2 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Тобто, зупинення виконання судового рішення з викладеної підстави, пов'язане лише з волею держави, i незалежно від фінансового стану боржника та стягувача у виконавчому провадженні, блокує реалізацію конституційної засади судочинства щодо обов'язковості виконання судового рішення, оскільки кінцевий строк закінчення процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу багато разів переносився на більш тривалий термін.

Крім того, необхідно прийняти до уваги приписи Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод від 04.11.1950, зокрема, її статті 6, яка покладає на державу обов'язок вирішити справу в межах розумного строку. При цьому, згідно з прецедентною практикою Європейського суду, вимоги щодо розумності строків поширюються не лише на розгляд справ у суді, але й на строки примусового виконання судового рішення.

Враховуючи зазначене, вбачається, що не може бути виправданим невиконання діючим підприємством судових рішень та звільнення боржника від відповідальності за це, у зв'язку з самим лише фактом включення останнього державою до певного переліку або інші чинники.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 у справі №1-26/2012 положення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" слід розуміти так, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

З наведеного вбачається, що обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" заборгованість - це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка, зокрема, підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена.

Отже, з визначено порядку застосування вищевказаних правових приписів у сукупності слідує, що зупинення виконавчого провадження можливе лише щодо тієї заборгованості боржника, яка підпадає під визначення заборгованості відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та підтверджена учасниками розрахунків станом на розрахункову дату - 01 січня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Полтавської області від 03.12.2013 по справі № 917/1565/13 базувалось на неналежному виконання боржником умов договору купівлі - продажу природного газу № 2641 від 23.09.2011 і станом на розрахункову дату (01.01.2013) даної заборгованості в розумінні Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не існувало та учасниками розрахунків підтверджена не була.

Крім того, за умовами пункту 6.1 та 6.2 договору купівлі-продажу природного газу № 2641 від 23.09.2011 встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється на підставі акта приймання-передачі природного газу до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений позивачем природний газ, починаючи з 15.11.2011, та закінчуючи 15.03.2012, тобто до встановленої Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" розрахункової дати.

Отже, стягнута за рішенням суду від 03.12.2013 у даній справі сума боргу, не є заборгованістю підприємства паливно-енергетичного комплексу в розумінні Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", та знаходяться поза межами регулювання його регулювання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, щодо заборгованості за енергоносії, яка виникла до 01.01.2013 року, заходи примусового виконання рішення повинні застосовуватись на загальних підставах в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", та не передбачають зупинення виконавчого провадження.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Полтавської області від 28.04.2015 по справі №917/1565/13 прийнята при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм процесуального права та відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 28 квітня 2015 року по справі №917/1565/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 червня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Горбачова Л.П.