Постанова № 44664445, 02.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа № 920/389/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Ямпільський агролісгосп", смт. Ямпіль, Сумська область (вх. №2600 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 30.03.15р. у справі № 920/389/15

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Ямпіль, Сумська область

до Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Ямпільський агролісгосп", смт. Ямпіль, Сумська область

про стягнення 11063,13 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.03.2015р. по справі № 920/389/15 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Ямпільський агролісгосп" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3 % річних в розмірі 1097,13 грн., інфляційні втрати в розмірі 9966,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права при винесенні рішення, просить його скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що на виконання рішення по справі № 920/1176/14, господарським судом Сумської області було видано наказ № 920/1176/14 від 15.12.2014 року. А отже, на думку відповідача, фактично обов'язок щодо виконання вищевказаного рішення суду настав лише після 15 грудня 2014 року, що не було враховано судом першої інстанції. Крім того, зазначає, що 14.01.2015 року відділом Державної виконавчої служби Ямпільського районного управління юстиції органом ДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою встановлено строк на добровільне виконання рішення суду до 20.01.2015 року. Відповідач, 19.01.2015 року, в строк відведений для добровільного виконання рішення суду, перерахував на поточний рахунок позивача грошові кошти в сумі 68830,35 грн., що підтверджується копією звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку з 01.01.2015 року по 30.01.2015 року. Таким чином, відповідач вважає, що жодних правових підстав для нарахування агролісгоспу 3 % річних в розмірі 1097,13 грн., інфляційних втрат в розмірі 9966,00 грн. на момент прийняття судом рішення по справі № 920/389/15 не було, а господарський суд не взяв до уваги, що ДП "Ямпільський агролісгосп" виконав рішення суду в добровільному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. апеляційну скаргу Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Ямпільський агролісгосп" на рішення господарського суду Сумської області від 30.03.15р. у справі № 920/389/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.06.2015р. об 11:30 год.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, посилаючись на те, що підставою для нарахування та стягнення інфляційних втрат і 3% річних в розмірі 11063,13 грн. стало невиконання відповідачем договірних зобов'язань по сплаті вартості отриманих послуг за період з 12.06.2014р. по 18.01.2015р., а тому вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку з огляду на встановлені законом вимоги, зокрема ст. ст. 193, 199 Господарського кодексу України, ст. ст. 530, 599, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач просить здійснити розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

В судове засідання 02.06.2015р. представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, про що свідчить наявне у справі повідомлення про вручення уповноваженій особі підприємства відповідача копії ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, нез'явлення представників сторін в судове засідання 02.06.2015р. не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, правову позицію позивача та відповідача викладено письмово, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено господарським судом, 02.01.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг на лісосіці № 6, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати послуги по проведенню комплексної заготівлі деревини, а відповідач зобов'язався приймати належним чином надані послуги за актом приймання-передачі виконаних робіт та оплачувати їх вартість, відповідно до умов договору.

Пунктом 4 договору про надання послуг на лісосіці № 6 від 02.01.2013р. передбачено, що Замовник (відповідач) зобов'язується оплатити Виконавцю (позивачу) послуги у розмірі 75,00 грн. за один кубічний метр заготовленої ліквідної деревини при виконанні комплексу робіт, підтверджуваного актом приймання-передачі виконаних робіт. Розрахунок з позивачем за надані послуги здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов даного Договору позивачем у період з 31.01.2013 року по 28.02.2013 року надано відповідачеві послуги по заготівлі деревини на загальну суму 23932,52 грн., що підтверджується актами виконаних робіт №№ 1, 2 від 31.01.2013 року та №№ 1, 2 від 28.02.2013 року, проте відповідач в порушення умов зазначеного договору здійснив оплату наданих позивачем послуг лише частково на суму 19332,52 грн. Заборгованість відповідача за договором про надання послуг на лісосіці № 6 від 02.01.2013р. склала 4600,00 грн.

Господарським судом також встановлено, що 24.02.2014 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладеного договір уступки права вимоги, копія якого направлена на адресу відповідача 25.02.2014 року, що підтверджується копією повідомлення відповідача про відступлення права вимоги № 2 від 25.02.2014 року та копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

За умовами договору уступки права вимоги від 24.02.2014 року ФОП ОСОБА_1 одержав право вимагати від Дочірнього підприємства "Ямпільський агролісгосп" належного виконання всіх зобов'язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 3 від 17.04.2012 року.

На виконання зазначеного договору про закупівлю послуг за державні кошти № 3 від 17.04.2012 року виконавцем (ФОП ОСОБА_2.) в період з 17.04.2012 року по 31.12.2012 року надано, а відповідачем прийнято послуги по заготівлі деревини на загальну суму 164339,16 грн.

На момент укладення зазначеного договору про уступку права вимоги заборгованість відповідача перед ФОП ОСОБА_2 склала 58300,00 грн.

05.03.2014 року відповідачем здійснено останню оплату вартості послуг на виконання умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 3 від 17.04.2012 року в сумі 500,00 грн.

У зв'язку з наведеним, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за договором № 6 про надання послуг на лісосіці від 02.01.2013 року та за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 3 від 17.04.2012 року склала 60400,00 грн.

Зважаючи на несплату вищезазначеної суми боргу відповідачем, позивач звернувся з позовною заявою у справі № 920/1176/14 про її стягнення в судовому порядку, при цьому нарахувавши відповідачеві 3 % річних в розмірі 824,12 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5779,23 грн. за період з 11.02.2013р. по 11.06.2014р. на підставі вимог статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне та неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 6 про надання послуг на лісосіці від 02.01.2013 року та за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 3 від 17.04.2012 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.10.2014 року у справі № 920/1176/14, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у даній справі, за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Ямпільський агролісгосп" про стягнення 67003,35 грн., було вирішено стягнути з Дочірнього підприємства "Ямпільський агролісгосп" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 60400,00 грн., 3 % річних в розмірі 824,12 грн. та інфляційних втрат в розмірі 5779,23 грн. за період з 11.02.2013р. по 11.06.2014р., а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн., розстрочивши виконання рішення трьома рівними частинами, а саме: до 31.10.2014 року - 22943,45 грн., до 30.11.2014 року - 22943,45 грн. і до 31.12.2014 року - 22943,45 грн.

На виконання вказаного рішення судом видано наказ № 920/1176/14 від 15.12.2014 року.

Позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем зазначеного рішення суду, звернувся до органу ДВС із заявою для примусового виконання наказу № 920/1176/14 від 15.12.2014 року. 14.01.2015 року органом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою встановлено строк на добровільне виконання рішення суду до 20.01.2015 року.

19.01.2015 року відповідачем було перераховано на поточний рахунок позивача грошові кошти в сумі 68830,35 грн., що підтверджується копією звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку з 01.01.2015 року по 30.01.2015 року. Рішення господарського суду Сумської області від 09.10.2014 року у справі № 920/1176/14 виконано відповідачем у повному обсязі 19.01.2015р.

Предметом позову у даній справі № 920/389/15 є стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1097,13 грн. та інфляційних втрат в розмірі 9966,00 грн., які нараховані позивачем у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань по сплаті вартості наданих послуг за договором № 6 про надання послуг на лісосіці від 02.01.2013 року та за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 3 від 17.04.2012 року на суму боргу в розмірі 60400,00 грн. у відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України за період з 12.06.2014 року по 18.01.2015 року, тобто до дня повного виконання відповідачем грошового зобов'язання за цими угодами.

Грошові зобов'язання відповідача, що були передбачені вищезазначеними договорами, припинені їх виконанням 19.01.2015р., проведеним належним чином.

Господарський суд Сумської області, розглянувши вказані позовні вимоги, дійшов висновку про їх задоволення з огляду на обґрунтованість та документальне підтвердження позивачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з даними висновками господарського суду першої інстанції про задоволення позову з мотивів доведення позивачем правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором № 6 про надання послуг на лісосіці від 02.01.2013 року та за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 3 від 17.04.2012 року на суму боргу в розмірі 60400,00 грн. у вигляді сплати інфляційних та 3 процентів річних та вважає, що їх нарахування у повному обсязі відповідає нормам матеріального права.

В даному випадку позивач скористався наданим йому правом вимоги про стягнення з відповідача в судовому порядку сум 3 % річних в розмірі 1097,13 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 9966,00 грн. за період з 12.06.2014 року по 18.01.2015 року, оскільки станом на 18.01.2015р. грошові зобов'язання за договором № 6 про надання послуг на лісосіці від 02.01.2013 року та за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 3 від 17.04.2012 року відповідачем фактично не були виконані, а підстави для припинення грошового зобов'язання, передбачені цими договорами, станом на 18.01.2015р. були відсутні.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, грошове зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

З урахуванням положень статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано у встановленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу сум (пункт 7.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового прав та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Нарахування річних та інфляційних втрат здійснюється за весь період прострочення, який не переривається ні при подачі позову про стягнення основної заборгованості, ні пред'явленням відповідного наказу до виконання, а припиняється лише при належному виконанні зобов'язань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 1097,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9966,00 грн. за період з 12.06.2014 року по 18.01.2015 року, що нараховані на підставі неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 6 про надання послуг на лісосіці від 02.01.2013 року та за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 3 від 17.04.2012 року, заявлені позивачем - ФОП ОСОБА_1 правомірно, на їх підтвердження позивачем надано обґрунтований розрахунок, а тому колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду також вважає, що вони підлягають задоволенню, враховуючи наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апеляційної скарги Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Ямпільський агролісгосп" не спростовують висновків господарського суду Сумської області, викладених у рішенні від 30.03.2015р. по даній справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення - відсутні.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Ямпільський агролісгосп", смт. Ямпіль, Сумська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 30.03.2015р. у справі № 920/389/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 04.06.15р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.