Постанова № 44664300, 02.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа№ 910/28501/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Давидова О.В.

від відповідача - Костюк І.В.

Розглянувши Державної акціонерної компанії "Хліб України"

апеляційну скаргу

на рішення

господарського суду міста Києва

від 04.03.2015 року

у справі № 910/28501/14 (суддя: Демидов В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

Дочірній банк "СБЕРБАНКУ РОСІЇ"

До Державної акціонерної компанії "Хліб України"

про стягнення 93000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 року позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Державної акціонерної компанії "Хліб України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код 20047943) на користь Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк "СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46, код 25959784) заборгованість по платі за збереження цінних паперів у розмірі 48000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., штрафу у розмірі 45000 (сорок п'ять тисяч) грн.. 00 коп. та судовий збір в сумі 1860 (одна тисяча вісімсот шістдесят ) грн. 00 коп..

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 року в частині стягнення штрафу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи

В судове засідання 19.05.2015 року представник відповідача не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 02.06.2015 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 27.08.2004 року між Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк НРБ - Україна", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк "СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (далі - позивач, зберігач, депозитарна установа) та Державною акціонерною компанією "Хліб України" (далі - відповідач, депонент) укладено договір № 765 про відкриття рахунку у цінних паперах, відповідно до умов п.1.1 якого паперах (в редакції договору № 1 від 08.11.2013 про внесення змін до договору № 765 про відкриття рахунку у цінних паперах від 27.08.2004) (далі за текстом - договір) предметом договору є надання депозитарною установою депоненту послуг щодо відкриття та обслуговування рахунку в цінних паперах відкритого в депозитарній установі (далі по тексту - рахунок), проведення депозитарною установою депозитарних операцій за рахунком у цінних паперах на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надання депозитарною установою інших послуг у процесі провадження депозитарної діяльності, зокрема, але не виключно, послуг, зазначених в п.п. 2.2.1, 2.2.2 цього договору відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735, інших законів та нормативно-правових актів, що регулюють питання відкриття та обслуговування рахунків в цінних паперів та внутрішніх документів депозитарної установи. Депонент в свою чергу здійснює оплату послуг, що надаються депозитарною установою депоненту в розмірі, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з розділом 2 договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, обслуговування операцій за цим рахунком на умовах, передбачених договором, відповідно до положень чинного законодавства України, внутрішніх положень позивача та на підставі розпоряджень відповідача.

Відповідно до п. 2.3.2 договору відповідач зобов'язаний забезпечувати оплату послуг депозитарної установи за цим договором на умовах та у строки, передбачені цим договором, у тому числі тарифами депозитарної установи.

При цьому, відповідно до п. 3.1 договору (в редакції договору № 1 від 08.11.2013 про внесення змін до договору № 765 про відкриття рахунку у цінних паперах від 27.08.2004) депонент оплачує послуги депозитарної установи відповідно до цього договору та тарифів депозитарної установи, які є невід'ємною частиною цього договору. Оплата послуг депозитарної установи здійснюється депонентом на умовах постійної передоплати (авансової оплати) на підставі цього договору та згідно з діючими тарифами шляхом внесення готівкових коштів через касу або безготівковим переказом на рахунок № 3739705, відкритий у АТ "СБЕРБАНКУ РОСІЇ" з призначенням платежу: "Перерахування авансового покриття згідно з договором (вказуються номер та дата цього договору) для (вказується найменування депонента). Без ПДВ", при цьому, депонент зобов'язаний забезпечити перерахування передоплати на вищевказаний рахунок в сумі, необхідній для сплати послуг депозитарної установи відповідно до тарифів, зокрема: за здійснення облікової операції за рахунком за розпорядженням/заявою депонента - не пізніше моменту надання депозитарній установі відповідного розпорядження/заяви; за здійснення депозитарної операції на фондовій біржі - у день укладання біржової угоди або контракту; за облік цінних паперів та за облік прав на цінні папери на умовах цього договору та інші послуги - не пізніше передостаннього робочого дня місяця в якому такі послуги надавались.

Оплата послуг депозитарної установи з обліку цінних паперів та прав на цінні папери депонента здійснюється депонентом у повному обсязі у разі наявності цінних паперів на рахунку у будь-який день протягом місяця, за який здійснюється оплата.

Сторони дійшли згоди, що розрахунковим періодом надання послуг є календарний місяць (далі - звітний місяць або звітний період). Місяць в якому укладено цей договір та місяць в якому припиняється цей договір по тривалості можуть бути менше календарного місяця.

Згідно п. 3.7 договору депозитарна установа на запит депонента або самостійно має право оформити та направити депоненту рахунок-фактуру та акт приймання-передачі наданих послуг в якому вказується перелік послуг, наданих депозитарною установою депоненту протягом відповідного звітного місяця та не оплачених відповідно до умов п. 3.1 договору в строк не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, в якому надавались депозитарною установою були надані такі послуги, а депонент зобов'язаний здійснити оплату таких послуг відповідно до умов п. 3.1 договору, але в будь-якому випадку не пізніше ніж 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем в якому депоненту надавались послуги депозитарною установою.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання, укладений на невизначений строк і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, підтвердженням відкриття та ведення рахунку у цінних паперах відповідачем є виписка про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 300418-UA40400200 та виписка про стан рахунку у цінних паперах станом на 03.11.2014.

Крім того, про ознайомлення відповідача з Тарифами на депозитарні послуги депозитарної установи АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" свідчить його підпис на вказаному додатку до договору про обслуговування рахунку у цінних паперах №765 від 08.11.2013.

Керуючись умовами договору та вимогами чинного законодавства, що регламентує депозитарну діяльність, позивач належним чином надав послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку в цінних паперах.

Натомість, відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості наданих послуг не виконав, відповідні грошові кошти не сплатив.

29.04.2014 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за депозитарні послуги № 13-Д/11.9, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення, що знаходиться в матеріалах справи, проте відповідачем заборгованість погашена не була.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про депозитарну систему України" рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи ) або Національному банку України відповідно до законодавства. Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

Відповідно до п. 5 ч. 1. ст. 1 Закону України "Про депозитарну систему", депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті наданих послуг за період листопада 2013 по лютий 2015, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить за розрахунком позивача, що не оспорений відповідачем, у розмірі 48000,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 48000, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.6. договору передбачено, що у випадку порушення депонентом строків оплати послуг депозитарній установі, що передбачені цим договором, депонент зобов'язаний сплатити зберігачу штраф, передбачений п. 3.3 цього договору.

При цьому, п. 3.3 договору сторони домовились, що якщо депонент не забезпечив передоплату (авансову оплату) послуг депозитарної установи та не здійснив оплату таких послуг згідно умов цього договору (в тому числі щодо строків оплати), депозитарна установа має право застосувати штраф у розмірі 100 відсотків від суми неналежно виконаного зобов'язання. Сума неналежного виконання зобов'язання визначається як розмір недоотриманого доходу, що мала би отримати депозитарна установа за період з моменту несплати депонентом послуг депозитарною установою до моменту сплати штрафу відповідно до цього пункту договору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати наданих послуг мало місце, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 45000,00 грн. (за обґрунтованим розрахунком).

Крім того, враховуючи те, що грошові зобов'язання відповідача за вищевказаним договором виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ДАК "Хліб України", у відповідача на підставі пункту 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні правові підстави не виконувати зобов'язання, посилаючись на введення мораторію. (Постанова Верховного суду України від 25.06.2014 року).

Банк нарахував штрафні санкції відповідно до умов Договору (п.6.6), тобто через шість місяців від дня, коли зобов'язання були виконано, а за кожне порушення відповідачем зобов'язання, яке відбувалося кожного місяця, що підтверджується наявними в матеріалах справи докази.

Позовна давність застосовується судом лише заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК). Передбачена законодавством заява, відповідачем до суду не подавалась.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2015 року у справі №910/28501/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/28501/14 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови складено 02.06.2015 року.