Постанова № 44664293, 03.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа№ 910/6244/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015

у справі № 910/6244/15-г (суддя Зеленіна Н. І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

про стягнення 23 333,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 23 333,50 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Ніссан Тііда», державний номерний знак АА 2185 РІ, що належить гр. Гриценко Галині Володимирівні, пошкодженого внаслідок ДПТ, що сталася з вини гр. Кірєєвої Марії Іванівни - водія автомобіля «Джилі», державний номерний знак АА 1759 МТ, цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах керують вказаним автомобілем, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0517510 від 24.04.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2015, повний текст якого підписаний 21.04.2015, у справі № 910/6244/15-г позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем щодо розміру збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 по справі № 910/6244/15-г та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, не об'єктивній оцінці доказів по справі, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішення місцевого господарського суду, обставинам справи.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру збитків, завданих спірному автомобілю, оскільки, в порушення ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем не було проведено оцінку майна та не визначено розміру шкоди з врахуванням зносу, яка є обов'язковою для визначення збитків або розміру відшкодування.

Ухвалою від 14.05.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Позивач та відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників сторін за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

09.08.2013 позивач як Страховик та Гриценко Галина Володимирівна як Страхувальник та Вигодонабувач уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 558а/13к-02 (а.с. 15-25) (далі Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Ніссан Тііда», державний номерний знак АА 2185 РІ (далі Автомобіль).

В п. 18 Договору сторонами погоджено, що датою початку дії Договору є 12.08.2013, а датою закінчення - 11.08.2014.

23.05.2014 о 10 годині 30 хвилин в м. Києві по вул. В. Гетьмана-Леваневського, 2 сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Падуна Василя Івановича та автомобіля «Джилі», державний номерний знак АА 1759 МТ (далі Автомобіль 1), під керуванням Кірєєвої Марини Іванівни.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом №: 1.001.14.08937/VESKO15536 від 28.05.2014 (а.с. 42), з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 41) та того, що франшиза за Договором щодо збитків, завданих ДТП, становить 0 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 23 333,50 грн.

Як слідує зі змісту вказаних страхового акту та розрахунку страхового відшкодування, вартість матеріального збитку, що підлягає виплаті за умовами Договору, визначена позивачем виходячи з даних, встановлених в рахунку № 03169 від 26.05.2014 на суму 23 333,50 ТОВ «Автоальянс Київ» (особи, яка здійснила ремонт Автомобіля) (а.с. 40).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

В поданому позичу Повідомленні про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяві на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу від 26.05.2014 (а.с. 26-27) Падун В. П. просить виплати страхове відшкодування на рахунок ТОВ «Автоальянс Київ» (особи, яка здійснила ремонт Автомобіля).

Згідно з наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 111021 від 29.05.2014 (а.с. 43), страхове відшкодування в сумі 23 333,50 грн. перераховано позивачем ТОВ «Автоальянс Київ».

З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що воно банком проведено, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнано Кірєєву Марію Іванівну, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.06.2014 у справі № 760/11026/14-п , провадження № 3-3637/14 (а.с. 33) та відомостями про дорожньо-транспортну пригоду № 4390440 станом на 26.05.2014, сформованою Автоматизованою інформаційно-пошуковою системою «ДТП», в якій проводиться облік та аналіз дорожньо-транспортних пригод, адміністратором якої є УДАІ ГУ-УМВС (а.с. 32).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З наявної в матеріалах справи копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/05117510 (далі Поліс) (а.с. 81) слідує, що в період з 26.04.2014 до 25.04.2015 включно (дата ДТП 23.05.2014) цивільно-правова відповідальність щодо Автомобіля 1 була застрахована відповідачем згідно Полісу.

Зазначений факт відповідачем не заперечується.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Стаття 1 Закону встановлює, що володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Враховуючи, що матеріли справи не містять жодних доказів того, що Кірєєва Марія Іванівна неправомірно володіла Автомобілем 1 під час скоєння спірної ДТП, її володіння забезпеченим транспортним засобом (Автомобіль 1) під час спірної ДТП вважається правомірним.

Отже, в даному випадку саме відповідач як страховик цивільно-правова відповідальності осіб, які правомірно володіють Автомобілем 1, тобто і Кірєєвої М. І. (особи, яка визнана винною у спірній ДТП), має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, набув право вимоги, яке ця особа, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Щодо розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування слід зазначити таке.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Зі змісту витягу Полісу слідує, що ліміт відповідальності відповідача як страховика за шкоду, завдану майну, становить 50 000 грн., а франшиза - 0 грн.

Отже, враховуючи вказані вище обставини, позивач має право на стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в сумі 23 333,50 грн. (23 333,50-0).

З метою отримання від відповідача спірного страхового відшкодування, позивач через представника ТОВ «Юридична компанія «Ліга Вей» звернувся до відповідача з претензією № ЛВ5486 від 18.12.2014 (а.с. 44-45) в якій просив компенсувати в порядку регресу спірне страхове відшкодування.

На вказаний лист відповідач відповів листом № 6/0/17-15 від 12.01.2015 (а.с. 48), в якому зазначив про ненадання позивачем копії постанови суду щодо спірної ДТП та копії звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого Автомобілю, та попросив для розгляду відповідачем питання щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу надати відповідачу вказану вище документи.

На вищевказаний лист відповідача позивач відповів листом №ЛВ 6357 від 09.02.2015 (а.с. 46-47), в якому зазначив про те, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.06.2014 у справі № 760/11026/14-п , провадження № 3-3637/14 Кірєєву Марію Іванівну визнано винною у спірній ДТП, реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування є платіжне доручення 3 111021 від 29.05.2014, розмір страхового відшкодування підтверджує рахунок на оплату №03169 від 26.05.2014 ТОВ «Автоальянс Київ» та ремонтна калькуляція, а проведення оцінки збитку завданого Автомобілю в результаті ДТП не проводилось . На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0304905158472 з відміткою про отримання відповідачем листа 09.02.2015.

Відповідач на вказаний лист не відповів, страхове відшкодування не перерахував, наслідком чого і стало звернення позивача до суду з цим позовом.

Як досліджено судом, розмір страхового відшкодування позивач визначив виходячи з рахунку № 03169 від 26.05.2014 ТОВ «Автоальянс Київ» (особи, яка здійснила ремонт Автомобіля), право на що він має з огляду на умови п.п. 14 та 28.1 Договору, зі змісту яких слідує, що розмір страхового відшкодування визначається на базі СТО за вибором позивача.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, розрахунок збитків, що їх заявлено до стягнення, наведений в Калькуляції/Висновок № 1.001.14.0 від 26.05.2014 (а.с. 37-39) і розрахований з використанням програмного продукту Audatex, який засіданням Автотоварознавчої секції методичної і науково-косультативної ради Міністерства юстиції України «Про програмне забезпечення автотоварознавчих досліджень» (протокол № 15 від 10.10.-12.10.2001), серед інших, рекомендовано для використання в автотоварознавчих дослідженнях і складання кошторисів відновлювального ремонту та заподіяння матеріальної шкоди (http://audatex.ua/about/history).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру збитків, завданих спірному автомобілю, оскільки, в порушення ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», позивачем не було проведено оцінку майна, яка є обов'язковою для визначення збитків або розміру відшкодування.

Щодо вказаних обставин слід зазначити таке.

Позивачем на підтвердження розміру виплаченого страхового відшкодування до матеріалів справи залучені страховий акт та рахунок № 03169 від 26.05.2014 ТОВ «Автоальянс Київ», згідно з якими позивач визначив розмір страхового відшкодування для виплати потерпілій особі, що відповідає приписам ст. 25 Закону України «Про страхування».

Крім того, виходячи з обставин справи та враховуючи той факт, що, сплативши страхове відшкодування на підставі Договору, позивач набув прав особи, якій завдано збитків внаслідок дії особи, цивільно-правову відповідальність якої застраховано у відповідача, саме останній у спірних правовідносинах є страховиком.

Статтею 34 Закону встановлено, що

- страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п. 34.1);

- протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2);

- якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (п. 34.3);

- для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти (п. 34.4).

Отже, в силу приписів Закону, саме відповідач як страховик має вчиняти дії, пов'язані із визначенням розміру збитків.

Позивач у спірних правовідносинах з відповідачем виступає як потерпіла особа, і зі змісту Закону не слідує, що він для визначення розміру страхового відшкодування повинен був здійснювати обов'язки, покладені Законом на відповідача як страховика.

Будь-яких дій, спрямованих на перевірку правильності визначення розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування, які відповідач як страховик у відносинах з позивачем зобов'язаний здійснити в порядку ст. 34 Закону, відповідач не здійснив. Будь-яких процесуальних дій на встановлення вказаних обставин, на що він мав право, враховуючи обставини справи, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції також не вчинив.

Необхідність здійснення відповідачем у спірному випадку вказаних дій підтверджується висновками, викладеними в постановах Вищого господарського суду України в постановах № 5011-37/12077-2012 від 13.03.2013, №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013, № 5011-53/8349-2012 від 29.01.2013, 5011-37/5786-2012 від 04.12.2012, №5011-67/7989-2012 від 14.11.2012.

З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що позивачем не доведено розміру збитків, завданих Автомобілю, до уваги колегією суддів не приймаються.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач, в порушення приписів чинного законодавства, а саме ст. 29 Закону, розрахував страхове відшкодування без врахування зносу, слід зазначити таке.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ.

Враховуючи, що Автомобіль вироблений не в країнах СНД та строк його експлуатації не перевищує 7 років (згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САР 013859 (а.с. 28), рік випуску Автомобіля - 2012), позивач правомірно не врахував коефіцієнт фізичного зносу при визначенні суми страхового відшкодування.

За таких обставин, посилання відповідача на вказані обставини колегією суддів до уваги також не приймаються.

Слід зазначити і про те, що зі змісту постанови Верховного суду України від 15.04.2015 у справі №3-50гс15 (справа № 910/7163/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», третя особа Черниш Олександр Васильович про стягнення страхового відшкодування у розмірі 20 560,19 грн.) слідує, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 23 333,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі № 910/6244/15-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова».

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі № 910/6244/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі № 910/6244/15-г залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6244/15-г.

Повний текст постанови складено: 05.06.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха