Ухвала суду № 44664116, 04.06.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"04" червня 2015 р.Справа № 924/671/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації, м. Хмельницький

до 1. Аркадієвецької сільської ради, с. Аркадіївці, Хмельницький район, Хмельницька область;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля-Агросервіс", с. Водички, Хмельницький район, Хмельницька область

про визнання незаконним та скасування рішення сесії Аркадієвецької сільської ради Хмельницького району від 24.07.2014р. №5 „Про надання в оренду земельної ділянки (не витребувані паї) ТОВ „Поділля-Агросервіс";

визнання недійсним договору оренди землі від 12.08.2014р. укладеного між Аркадієвецькою сільською радою та ТОВ „Поділля-Агросервіс" про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв) загальною площею 123,18 га

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача-1:Німчик О.О. - сільський голова (посвідчення від 15.11.2010р.);

від відповідача-2: Новокщонова О.М. - за довіреністю від 05.05.2015р.

від прокуратури: Коломий О.Є. - прокурор відділу прокуратури області (посвідчення від 30.10.2013р.)

Суть спору: Прокурор Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації, м. Хмельницький у звернувся із позовом до суду про визнання незаконним та скасування рішення сесії Аркадієвецької сільської ради Хмельницького району від 24.07.2014р. №5 „Про надання в оренду земельної ділянки (не витребувані паї) ТОВ „Поділля-Агросервіс"; визнання недійсним договору оренди землі від 12.08.2014р. укладеного між Аркадієвецькою сільською радою та ТОВ „Поділля-Агросервіс" про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв) загальною площею 123,18 га.

Прокурор в засіданні суду 04.06.2015р. позовні вимоги підтримав тат просив про задоволення позову із підстав, викладених у позові.

Представник позивача в засідання суду 04.06.2015р. участі не приймав, про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань на адресу суду на час розгляду справи від останнього не надходило.

Представник відповідача-1 в засідання суду 04.06.2015р. прибув, із позовними вимогами прокурора не погодився. У письмову запереченні від 04.06.2015р. повідомив про таке.

Відповідно до положень ч.3 ст.122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів:

а) сільськогосподарського використання

б) ведення водного господарства

в) будівництва об 'єктів, пов'язаних з обслуговуванням територіальних громад

району (шкіл, закладів культури ,лікарень тощо).

Проте, із 01.01.2013р. набрав чинності Закон України №5245 від 06.09.2012р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", відповідно до якого повноваження передавати в користування земельні ділянки сільського господарського призначення державної власності передано центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів України (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України) .

Вказує, що земельна ділянка та земельна частка(пай) не є тотожним поняттям. Невитребуваний земельний пай - це умовна земельна частка, яка закріплена за певною людиною ,що з якоїсь причини не підтвердила своє право власності і можливо з поважних причин не отримала сертифікат на земельну частку (пай). Тобто земельна частка (пай) не може бути віднесена до земель державної чи комунальної власності, оскільки право на отримання земельних часток (паїв) мають фізичні особи, а органам місцевого самоврядування чи райдержадміністраціям законодавством надано право лише тимчасово розпоряджатись земельними частками (паями).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №122 від 05.02.2004р. нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад із метою надання їх в оренду.

Згідно положень ст.13 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватись в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Чіткого розмежування чи визначення обсягу повноважень в частині розпорядження не витребуваними частками (паями) між: місцевими радами та місцевими державними адміністраціями не встановлено, отже сільські, селищні, міські ради чи районні державні адміністрації мають рівні повноваження, щодо передачі в оренду не витребуваних земельних часток паїв.

Оскільки предметом оскарження Договору є право користування саме нерозподіленими земельними частками (паями), а Аркадієвецька сільська рада (Відповідачі) має необхідний обсяг повноважень для передачі в оренду не витребуваних земельних часток паїв, Аркадієвецькою сільською радою (Відповідач-1), та ТОВ „Поділля-Агросервіс" (Відповідач 2), було укладено договір. При цьому, орендна плата за умовами Договору виплачується у розмірі 4% від нормативно грошової оцінки земель, що передаються в оренду. Договором передбачено, що нормативна грошова оцінка земель, що передаються в оренду становить 2460 584 грн. Отже розмір річної орендної плати за договором становить 98 423,36 грн. ТОВ „Поділля-Агросервіс" (Відповідач-2) свої зобов'язання за договором виконує належним чином та сплачує орендну плату вчасно та в повному обсязі.

Представник відповідача-2 в засіданні суду 04.06.2015р. проти позову заперечив. У письмовому відзиві від 04.06.2015р. повідомив суду про таке. Згідно ч.1 ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Межі земельної ділянки фіксуються у землевпорядній документації (кадастровому плані земельної ділянки) та виносяться на місцевість (в натуру) на підставі технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки із оформленням Акта винесення меж земельної ділянки в натуру. Місце розташування земельної ділянки фіксується прив'язкою її меж і крайніх точок до мережі координат (геодезичної мережі).

Відповідно до положень ч.3 ст.122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б)будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району

(шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої

цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

До набрання чинності Законом України №5245 від 06.09.2012р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності (набрав чинності 01.01.2013 року) до повноважень районних державних адміністрацій було віднесено також і право розпорядження земельними ділянками державної власності за межами населених пунктів.

Однак, із 01.01.2013р. повноваження передавати в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, було передано Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають, яким на сьогоднішній день є Державне агентство з земельних ресурсів та його управління (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України).

Натомість, як вбачається з листа Державного агентства з земельних ресурсів № 28-28-0.17-20018/2-13 від 28.11.2013р. земельна частка (пай) - це умовна частка сільськогосподарських угідь (яка не має чітко визначених меж та розміру у фізичних гектарах), що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай), власник якого не взяв участі у розподілі земельних ділянок, що проводився між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства, відповідною сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією, що підтверджується протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв) або їх представниками, які взяли участь у розподілі, головуючим та секретарем зборів.

Отже, земельна ділянка та земельна частка (пай) не є тотожними поняттями.

В зв'язку з тим, що об'єктом оренди є не земельна ділянка, а земельні частки (паї) положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини, пов'язані з передачею в оренду земельних ділянок, до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначаються положеннями Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв)" (надалі - Закон).

Згідно положень ст.13 Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

При цьому, жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено розподілу повноважень між сільськими, селищними, міськими радами чи районними державними адміністраціями щодо передачі в оренду не витребуваних земельних часток (паїв).

Оскільки предметом оскаржуваного договору були саме нерозподілені земельні ділянки (паї), а Відповідач-1 має необхідний обсяг повноважень для передачі в оренду не витребуваних часток (паїв), то на підставі ст.13 Закону між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було укладено спірний Договір.

Відповідач-2 вказує, що позивач в своєму позові зазначає, що Аркадієвецькою сільською радою при укладенні зазначеного договору оренди про передачу земельних ділянок в оренду ТОВ „Поділля-Агросервіс від 12.08.2014р. та прийнятті рішення від 24.07.2014р. №5 не була дотримана процедура надання земельних ділянок у користування, визначена ст. 123 Земельного кодексу України, а також ст.124 Земельного кодексу України, згідно якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частиною другою, третьою ст.134 цього Кодексу."

Тобто, позивач стверджує, що не витребувані земельні частки (паї), які є об'єктом оренди по Договору, є земельними ділянками державної власності. Однак, позивачем не враховано наступного.

За приписами ч.1 ст.4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

За ч.3 ст.28 Закону для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб'єктом права чи за об'єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.

Натомість, за приписами ч.1 ст.1 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають:

колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Отже, невитребуваний земельний пай - це умовна земельна частка, яка закріплена за певною людиною, що з якоїсь причини не підтвердила своє право власності, і можливо з поважних причин не отримала земельний сертифікат.

Тобто, земельна частка (пай) не може бути віднесена до земель державної чи комунальної власності, оскільки власником земельної частки (паю) є фізична особа, а органам місцевого самоврядування та місцевим органам державної влади законодавчо надано лише право тимчасового розпорядження земельними частками (паями).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №122 від 05.02.2004р. „Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Тому, відповідач-2 вважає, що позивачем не доведено, що не витребувані частки (паї), які є об'єктом оренди за договором, є власністю держави.

Позивач в своїй позовній заяві як підставу задоволення позовних вимог зазначає те, що Відповідачем-1 не було дотримано процедуру передачі земельних ділянок в користування, а саме -земельні ділянки було передано в користування Відповідачу-2 без проведення земельних торгів.

Відповідач-2 не погоджується з таким твердженням позивача, виходячи з наступного.

Згідно приписів статті 134 Земельного кодексу України на земельних торгах підлягають продажу виключно права на землі державної та комунальної форми власності.

Так, ч.1 ст.134 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з пункту №1 та пункту №2 цього заперечення, земельні частки (паї) не є земельними ділянками, і власником земельних часток (паїв) є фізичні особи, а не держава чи громада відповідного населеного пункту.

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави стверджувати, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється без проведення земельних торгів, що передбаченні статтею 124 Земельного кодексу України, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 20 травня 2014 року № К/9991/68983/12, № К/9991/68691/12.

Таким чином, оскільки положеннями чинного законодавства України не передбачено обов'язковість проведення земельних торгів при передачі в оренду невитребуваних земельних часток (паїв), то позивачем безпідставно здійснено посилання на положення статті 123, 124, 134 Земельного кодексу України, в зв'язку з чим законні підстави для визнання Договору недійсним в зв'язку з порушенням порядку передачі землі в оренду (без проведення земельних торгів) - відсутні.

Крім того, прокурором жодним чином не доведено наявності порушень або загрози таких порушень, тобто не доведено наявність предмета позову взагалі.

Так, між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір, на виконання якого Відповідачем-1 було передано в користування відповідача-2 земельні частки (паї), а відповідач-2 зобов'язувався сплачувати орендну плату за користування вказаними земельними частками (паями).

Орендна плата, за умовами Договору, виплачується щомісячно, у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земель, що передаються в оренду. Договором передбачено, що нормативна грошова оцінка земель, що передаються в оренду, становить 2460584 гривень. Отже, розмір річної орендної плати за Договором становить 98 423,36 грн., а розмір орендної плати за місяць - 8 201,95 грн.

Відповідач-2 свої зобов'язання за договором протягом його дії виконував належним чином та сплачував орендну плату в повному обсязі та своєчасно, а грошові кошти перераховувались до місцевого бюджету, що підтверджується копіями платіжних доручень, які додаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач-2 вважає, що позивачем не надано належних доказів та обґрунтувань своїх позовних вимог, а отже позивачем не виконано вимоги ч.1 ст.33 ГПК України. Відтак, підстави визнання недійсним спірних договорів відсутні.

Просить суд відмовити прокурору в позові.

Згідно із п.п.1, 3 ч.1 ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема у зв'язку із нез'явленням в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та необхідністю подання додаткових доказів.

Розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги неявку у судове засідання представника позивача та необхідність подання учасниками судового розгляду додаткових доказів, суд вважає, що спір, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому підлягає відкладенню на іншу дату.

Керуючись п.п.1,3 ч.1 ст.77, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

У Х В А Л И В:

Розгляд справи №924/671/15 відкласти на 12:00 "30" червня 2015 р.

Відповідачам подати в судове засідання докази та письмові обґрунтування щодо належності спірної земельної ділянки, переданої в оренду по договору від 12.08.2014р., до невитребуваних паїв.

Прокурору подати письмову позицію на заперечення відповідачів, докази на підтвердження належності спірної земельної ділянки до земель державної власності.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Хмельницької області за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1, к.316.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи;

2 - Прокуратура Хмельницької області (провул. Військоматський, 3, м. Хмельницький, 29000);

3 - Хмельницька РДА (вул. Кам'янецька, 122/2, м. Хмельницький, 29000);

4 - Аркадієвецька сільська рада (вул. Літвінова, 6, с. Аркадіївні, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 31321);

5 - ТОВ „Поділля-Агросервіс" (вул. Подільська, 5, с. Аркадіївні, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 313219)

Всім простою кореспонденцією.