Постанова № 44662524, 04.06.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 918/1337/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від позивача: Сидоренко А.С. від відповідача: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Рівненської області від 04.11.2014 рокута постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 рокуу справі№ 918/1337/14за позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради простягнення заборгованості, інфляційних витрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 747 709, 45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач) звернулось з позовом до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (далі відповідач) про стягнення основного боргу - 600 000 грн.; пені - 55 919,88 грн.; інфляція - 79 120, 67 грн. та 3% річних - 12 668, 90 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.11.2014 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача підлягає стягненню 600 000 грн. - основного боргу; 77 329,21 грн. - інфляція; 12 519, 27 грн. - 3% річних та 27 959, 94 грн. - пені.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції суд зменшив розмір пені до 50% від заявленої суми - 55 919, 88 грн. скориставшись своїм правом, у відповідності до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Судом зазначено про те, що позивач не подав документів, які засвідчують, що він поніс значні збитки, у зв'язку з несвоєчасною сплатою боргу відповідачем. Відповідачем надано звіт про фінансові результати за 2013 рік та за перше півріччя 2014 року, з якого вбачається, що підприємство є збитковим. Також відповідачем надано Протокол №44/14 від 31.07.2014 року засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, яким підтверджується той факт, що заборгованість за 2012-2013 роки та І півріччя 2014 року станом на 01.07.2014 року з різниці в тарифах, відповідно до постанови КМУ від 29.01.2014 року №30 "Деякі питання надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" зі змінами, складала 6 599 484 ,27 грн.

Суд прийшов до висновку, що документи подані сторонами, у сукупності підтверджують ту обставину, що відповідачу несвоєчасно та не у повній мірі відшкодовується різниця в тарифах на теплову енергію, а відповідач є збитковим підприємством.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати прийняті судові рішення, в частині зменшення пені на 27 959, 94 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 27 959, 94 грн. В іншій частині прийняті судові рішення у даній справі залишити без змін.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

25 грудня 2012 року між сторонами у справі (позивач - продавець, відповідач - покупець) укладено Договір №13/2657-БО-28 купівлі-продажу природного газу (далі Договір).

За умовами п.1.1 Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

За несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, зазначені у п.6.1 даного Договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу, крім суми основної заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу протягом січня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 6 302 825, 15 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с. 23-33).

Відповідач, як вірно встановлено судами, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу виконав частково. Несплаченими залишилися 600 000 грн.

В зв'язку з несвоєчасною сплатою заборгованості відповідачем за отриманий ним природний газ, позивач, керуючись пунктом 7.2 Договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі 55 919,88 грн., яку було зменшено судом до 27 959, 94 грн. (50%).

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оцінюючи наявні у справі матеріали, мотиви, які викладені у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а також ту обставину, що з відповідача підлягає, окрім стягнення пені, - річні та інфляційні нарахування, судова колегія приходить до висновку, що суд обґрунтовано використав своє право щодо зменшення неустойки, передбачене ст. 83 ГПК України, з посиланням на ст. 233 ГК України

За таких обставин, касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 04.11.2104 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року прийняті у справі № 918/1337/14 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Д.С.Кривда