Постанова № 44660945, 19.08.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2010 р. справа № 2а-10684/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Католікяна М.О.

суддів: Мірошниченка М.В. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання:Красоті А.О. ,

за участю:

-представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

-представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфактор»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфактор»до Орджонікідзевської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и л а:

14 серпня 2009 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Орджонікідзевської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у період з 22.06.2009 р. по 13.07.2009 р. у позивача відповідачем було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період роботи з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р. За результатами проведеної перевірки 16.07.2009 р. було складено акт та згодом видано податкове повідомлення-рішення, у якому було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 179 456,20 грн. Прийняте відповідачем рішення, на думку позивача, є незаконним. Так, під час перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ненадання документів на підтвердження факту отримання товару від ТОВ «Поллекс»за укладеним договором (відсутні залізничні накладні за формою ГУ-29-Б). Позивач згідно з документами отримав квитанції про приймання вантажу від ТОВ «ТПК Фора». Водночас позивач у цих правовідносинах не мав статусу вантажоотримувача, а ТОВ «Поллекс»відправника, а тому позивач правомірно відніс вартість відповідних товарів до складу валових витрат. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000042340/0 від 24.07.2009 р. (а.с.а.с. 3 7).

28 січня 2010 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, якою суд у задоволенні позову відмовив. Постанова вмотивована тим, що позивач безпідставно завищив валові витрати на 512 732,00 грн. внаслідок включення до цих витрат сум, які не підтверджені відповідними документами (отримання товару від ТОВ «Поллекс»). Водночас під час перевірки позивач надав документи про приймання товару від ТОВ «ТПК Фора», з яким не існувало жодних договорів (а.с.а.с. 127 129).

26 лютого 2010 року позивач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі позивач зазначив, що рішення судом першої інстанції було ухвалене на підставі неповно зясованих обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, у рішенні суду не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, насправді під час перевірки позивач надав рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, залізничні квитанції про приймання вантажу, про що йдеться в акті перевірки, що підтверджує виконання господарських операцій на підставі договору, укладеного з ТОВ «Поллекс». Такі ж документи було надано і суду, який не звернув на це увагу. Крім того, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, поставивши під сумнів додаткову угоду до договору, укладеного з ТОВ «Поллекс», по суті висловившись про її недійсність, хоча така недійсність не була встановлено судовим рішенням. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з апеляційною скаргою, якою він просив постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов (а.с.а.с. 136 141, 169).

Представники позивача у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що у період з 22.06.2009 р. по 13.07.2009 р. у позивача відповідачем було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період роботи з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р.

За результатами проведеної перевірки 16.07.2009 р. було складено акт

№ 142/23-124-4/31713761 (а.с.а.с. 85 104), у якому було, зокрема, встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2008 року на 128 183,00 грн., занижено податок на прибуток за ІV квартал 2008 року на 528,00 грн.).

На підставі складеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення

№ 0000042340/0 від 24.07.2009 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 179 456,20 грн. (основний платіж 128 183,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 51 273,20 грн.) (а.с. 74).

20 березня 2008 року між позивачем та ТОВ «Поллекс»був укладений договір купівлі-продажу № 20/03 Ш, відповідно до пункту 1.1 якого ТОВ «Поллекс»мав поставити позивачу товар (шлак доменний), а позивач прийняти та оплатити його (а.с.а.с. 8, 9).

В силу пунктів 3.1, 3.2 договору ціна за одиницю продукції визначається специфікацією, а оплата проводиться на підставі копій накладних, які свідчать про відвантаження товару. Крім того, відповідно до пункту 4.5 договору ТОВ «Поллекс»мав надати позивачу рахунок-фактуру на відвантажений товар, накладну, податкову накладну, залізничну накладну.

Позивач під час своєї господарської діяльності у перевіряємий період реалізовував продукцію ДП «Східний ГЗК». При цьому доходи обліковувалися у податковому обліку у складі валових доходів. Різниця між валовими доходами та валовими витратами (прибуток) є відповідно базою для справляння податку.

Крім того, відповідно до отриманих за податкових накладних був відображений податковий кредит за податком на додану вартість, а за реалізованим ДП «Східний ГЗК»товаром були надані податкові накладні із зазначенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Різниця між цим кредитом та зобов'язаннями була сплачена позивачем до бюджету у повному обсязі.

За результатами перевірки відповідачем було встановлено обсяг товару, який був реалізований позивачем у серпні 2008 року. Вказаний обсяг товару був встановлений за отриманими у серпні 2008 року податковими накладними (податковий кредит з податку на додану вартість).

Таким чином, податкова інспекція встановила обсяг отриманого та реалізованого товару, не виявивши при цьому надлишків та прихованого від оподаткування обсягів придбаного та реалізованого товару відповідно до договору.

Водночас відповідач критично поставився та виключив зі складу валових витрат частину витрат за серпень 2008 року в сумі 512 732,00 грн., а саме: накладна від 10.08.2008 р. № 10/08/08Ш на 87 847,87 грн., накладна від 13.08.2008 р. № 13/08/08Ш на 58 121,74 грн., накладна від 16.08.2008 р. № 16/08/08Ш на 72 506,27 грн., накладна від 16.08.2008 р.

№ 16/08/08-1Ш на 58 740,88 грн., накладна від 21.08.2008 р. № 21/08/08Ш на 89 590,04 грн., накладна від 23.08.2008 р. № 23/08/08Ш на 64 090,33 грн., накладна від 26.08.2008 р.

№ 26/08/08-2Ш на 55 195,79 грн., накладна від 28.08.2008 р. № 28/08/08-5Ш на 64 713,05 грн., накладна від 30.08.2008 р. № 30/08/08-3Ш на 64 472,03 грн.

Виходячи з цього відповідач донарахував податок на прибуток та штрафні санкції.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції докази, надані позивачем з цього приводу, взяті до уваги не були без належного на це обґрунтування.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Законом України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», Цивільним кодексом України.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Першою подією для позивача є дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), тому документами для включення сум витрат до складу валових витрат мають бути відповідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки у Законі № 334/94-ВР не передбачені чіткі вимоги до наявності та оформлення документів для формування валових витрат, то на виконання підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 приведеної норми необхідно мати лише первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції. Крім того, пункт 5.11 статті 5 Закону 334/94-ВР передбачає, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку не дозволяється.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону № 334/94-ВР бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а всі види звітності, у тому числі й податкова, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності з пунктом 1 статті 9 Закону № 334/94-ВР підставою для відображення господарських операцій в бухгалтерського обліку підприємства є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, дані податкового обліку формуються на підставі даних бухгалтерського обліку, а дані бухгалтерського обліку на підставі первинних документів. Первинними документами у свою чергу є документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій і відповідають вимогам пункту 2 статті 9 приведеної норми. Отже, вказані первинні документи є підставою для формування даних у податковому обліку.

В оскаржуваній постанові, зокрема, зазначено, що під час перевірки позивач не надав документів, які підтверджують факт отримання товару від ТОВ «Поллекс». Такими документами у відповідності з пунктом 4.5 договору є рахунок-фактура, накладна, податкова накладна та залізнична накладна. За змістом постанови позивачем надано лише квитанції про приймання ним товару від ТОВ «ТПК Фора», з яким не укладено жодних договорів. Ці обставини явилися причиною для висновку суду першої інстанції про незаконне заниження податку на прибуток.

Утім, такий висновок суду не відповідає встановленим у справі обставинам. Так, в акті перевірки йдеться про наявність документів, що підтверджують надання послуг, а саме: рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні та копії залізничних квитанцій про приймання вантажу. Крім того, згідно з актом в ході перевірки не було надано документів, які б підтверджували фактичне виконання пункту 4.5 договору купівлі-продажу від 20.03.2008 р., саме доказів відправки постачальником товару. Так, у накладних та актах здачі-прийняття відправником є ТОВ «Поллекс», але у копіях квитанцій про приймання вантажу відправником зазначено ТОВ «ТПК Фора»(замість ТОВ «Поллекс»).

Таким чином, на перевірку позивач надав не тільки копії квитанцій про приймання товару від ТОВ «ТПК Фора», але й рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні та накладні від ТОВ «Поллекс», що підтверджують виконання господарських операцій на підставі укладеного з ТОВ «Поллекс»договору.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що накладні, видані ТОВ «Поллекс»позивачу, є відповідними документами (доказами) для включення сум витрат до складу валових витрат.

Матеріали справи свідчать про те, що ці документи були надані і суду першої інстанції, який необґрунтовано відхилив їх.

Суд першої інстанції у своїй постанові по суті дійшов висновку про недійсність додаткової угоди № 1 від 01.08.2008 р. до договору № 20/03 Ш, зазначивши, що її було укладено без наміру реального настання правових наслідків та неналежними сторонами, що не мають необхідного обсягу цивільної дієздатності.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів на те, що вказану додаткову угоду у певній частині або повністю було визнано недійсною у судовому порядку, отже висновок суду про її недійсність та сумнівність є грубим порушенням принципу презумпції правомірності правочину, закріпленого ЦК України.

Суд у постанові також поставив під сумнів вказану додаткову угоду через те, що в акті перевірки не містилось відповідних посилань на її існування, проте така теза є безпідставною, оскільки угода є невідємною частиною основного договору, який був самостійним предметом аналізу під час перевірки.

Крім того, з тексту рішення суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_3 як керівник позивача не має відношення до організації фінансово-господарської діяльності підприємства, а лише виконує номінальну роль з підписання первинних документів. Такий висновок суду є цілком надуманим та неприпустимим, оскільки не базується на доказах.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З аналізу встановлених фактів колегія суддів вбачає, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не було дотримано засад законності та обґрунтованості, і воно має бути скасовано з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 196, 198, пунктами 2 4 статті 202, статтями 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфактор»задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфактор»до Орджонікідзевської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000042340/0 від 24 липня 2009 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансфактор» податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 179 456,20 грн. (основний платіж 128 183,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 51 273,20 грн.).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її виготовлення у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 07 вересня 2010 року.

Головуючий суддя М.О. Католікян

Суддя: М.В. Мірошниченко

Суддя: О.В. Юхименко