Рішення № 44659771, 03.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Леонтюк Л.К.

№ 22-ц/796/6969/2015 Доповідач: Шебуєва В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Крижанівської Г.В., Оніщука М.І.,

при секретарі Шпируку О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» про визнання недійсним договору,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» (далі - ТОВ «Рада») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Рада» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 2 032,07 грн. - сума основного боргу, індекс інфляції за час прострочення у розмірі 801,12 грн. та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 139,52 грн., а разом 2 972,71 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Рада» судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ «Рада» про визнання недійсним договору від 14 лютого 2002 року.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Рада» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 14 лютого 2002 року. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 14 лютого 2002 року суперечить ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки не містить всіх істотних умов. Крім того, ТОВ «Рада» не є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1, а тому не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання вказаного договору. До розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги судом було безпідставно включено суму в розмірі 163,37 грн. за проведення капітального ремонту ліфту, оскільки такі роботи не є житлово-комунальними послугами. Безпідставно також включено 79,76 грн. заборгованості по опаленню, оскільки ТОВ «Рада» надає виключно послуги по утриманню будинку та прибудинкової території. За вересень 2014 року ТОВ «Рада» було нараховано 709,77 грн., хоча плата за утримання будинку та прибудинкової території становить лише 268,45 грн. На думку апелянта сума заборгованості ОСОБА_2 за період з вересня 2014 року по лютий 2015 року з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних становить 1668,78 грн.

В апеляційній інстанції ОСОБА_2 та його представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.

Представник ТОВ «Рада» просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.

Житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує зазначений будинок, є ТОВ «Рада».

14 лютого 2002 року між ТОВ «Рада» та ОСОБА_2 був укладений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (а. с. 7-12).

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_2 зобов'язань по оплати житлово-комунальних послуг, ТОВ «Рада» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка відповідно до наданих розрахунків станом на 23 березня 2015 року становить 3504,24 грн., з яких: 2 563, 60 грн. - сума основного боргу, 801,12 грн. - сума інфляційних нарахувань, 139, 52 грн. - сума трьох процентів річних.

ОСОБА_2 подав зустрічний позов про визнання недійсним договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 14 лютого 2002 року. Посилався на те, що на момент укладання договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 14 лютого 2002 року ТОВ «Рада» не було балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1, що суперечить положенням ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Оспорюваний договір не приведений у відповідність до вимог ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Рада», стягнувши з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 2 972,71 грн., з яких: 2 032,07 грн. - сума основного боргу, 801,12 грн. - інфляційна складова, 139,52 грн. - три проценти річних від простроченої суми. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 14 лютого 2002 року суд відмовив.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено, що 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставу визнання недійсним договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 14 лютого 2002 року ОСОБА_2 зазначив невідповідність положенням ст. ст. 24, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Разом з тим, вказаний Закон набрав чинності лише 30 липня 2004 року, а тому, посилання ОСОБА_2 на його положення є безпідставними.

Крім цього, оспорюваний ОСОБА_2 договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території укладено сторонами 14 лютого 2002 року. Акт про приймання в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 було затверджено Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 30 вересня 2003 року, а 05 грудня 2003 року зареєстровано в Управлінні Держархбудконтролю (а. с. 86-87). Предметом оспорюваного ОСОБА_2 договору сторони о визначили забезпечення підприємством обслуговування та поточного ремонту житлового будинку та прибудинкової території, де знаходиться квартира.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 вказаного Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 14 лютого 2002 року та наявність підстав для стягнення заборгованості по оплаті послуг по надання за житлово-комунальні послуги.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги ОСОБА_3 визначений судом першої інстанції неправильно.

Суд вважав встановленим, що ОСОБА_2 не оплачує житлово-комунальні послуги з вересня 2014 року. Такого висновку суд дійшов, виходячи лише з пояснень відповідача.

Відповідно до наданих ТОВ «Рада» розрахунків, заборгованість ОСОБА_2 обраховується за березень-квітень 2013 року, липень-листопад 2014 року та січень-лютий 2015 року (а. с. 121). Розрахунки заборгованості ТОВ «Рада» відповідають наданим ОСОБА_2 копіям квитанцій (а. с. 122-127).

Проте, як вбачається з наданого ТОВ «Рада» розрахунку, до заборгованості ОСОБА_3 за березень 2013 року була включена оплата за капітальний ремонт ліфтів.

ТОВ «Рада» здійснює нарахування плати за надані житлово-комунальні послуги у відповідності із затвердженим тарифом (розпорядження КМДА №2216 від 11 грудня 2012 року) та Постановою КМУ від 01 червня 2011 року № 869. Затверджений вказаною Постановою перелік послуг з утримання будинків та прибудинкових територій не містить капітального ремонту. Відтак, понесені ТОВ «Рада» додаткові витрати у зв'язку з утриманням будинку, споруд та прибудинкової території, що не включені до тарифу та переліку послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, в даному випадку - витрати по капітальному ремонту ліфту, мають відшкодовуватись власниками квартир відповідно до загальних положень ЦК України (ст. ст. 322, 382).

Витрати на капітальний ремонт ліфтів були безпідставно включені ТОВ «Рада» до рахунку ОСОБА_2 на оплату житлово-комунальних послуг, а тому підстави для їх стягнення в межах предмету даного спору відсутні.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, за вересень 2014 року ТОВ «Рада» нараховано ОСОБА_2 до сплати 709,77 грн., з яких: 268,45 - експлуатаційні послуги, 114,58 грн. - три проценти річних, 326,74 грн. - інфляційна складова. Правового обґрунтування нарахування трьох процентів річних 114,58 грн. та 326,74 грн. інфляційної складової ТОВ «Рада» наведено не було. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення вказаних сум.

Враховуючи викладене, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Рада» підлягає стягненню 79,76 грн. заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за квітень 2013 року, 268,45 грн. - за липень 2014 року, 268,45 грн. - за серпень 2014 року, 268,45 грн. - за вересень 2014 року, 268,45 грн. - за жовтень 2014 року, 268,45 грн. - за листопад 2014 року, 268,45 грн. - за січень 2015 року та 268,45 грн. - за лютий 2015 року.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на безпідставність вимог ТОВ «Рада» про стягнення 79,76 грн. заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за квітень 2013 року, яка була нарахована як плата за опалення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилався на те, що ТОВ «Рада» надає лише послуги по утриманню будинку та прибудинкової території.

Разом з тим, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій включають в себе послуги з опалення.

Оскільки ОСОБА_2 прострочив виконання зобов'язання по оплаті житлово-комунальних послуг, з нього на користь ТОВ «Рада» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України також підлягає стягненню: 22,12 грн. трьох процентів річних за період з 21 травня 2013 року по 23 березня 2015 року, з яких: 4,41 грн. - за прострочення плати за квітень 2013 року (з 21 травня 2013 року по 23 березня 2015 року), 4,74 грн. - за прострочення плати за липень 2014 року (з 21 серпня 2014 року по 23 березня 2015 року), 4,06 грн. - за прострочення плати за серпень 2014 року (з 21 вересня 2014 року по 23 березня 2015 року), 3,40 грн. - за прострочення плати за вересень 2014 року (з 21 жовтня 2014 року по 23 березня 2015 року), 2,71 грн. - за прострочення плати за жовтень 2014 року (з 21 листопада 2014 року по 23 березня 2015 року), 2,05 грн. - за прострочення плати за листопад 2014 року (з 21 грудня 2014 року по 23 березня 2015 року), 0,68 грн. - за прострочення плати за січень 2015 року (з 21 лютого 2015 року по 23 березня 2015 року), 0,07 грн. - за прострочення плати за лютий 2015 року (з 21 березня 2015 року по 23 березня 2015 року); та 425,81 грн. інфляційної складової, з яких: 40,35 грн. - за прострочення плати за квітень 2013 року, 88,58 грн. - за прострочення плати за липень 2014 року, 78,65 грн. - за прострочення плати за серпень 2014 року, 70,60 грн. - за прострочення плати за вересень 2014 року, 64,15 грн. - за прострочення плати за жовтень 2014 року, 34,49 грн. - за прострочення плати за листопада 2014 року, 28,99 грн. - за прострочення плати за січень 2015 року. Інфляційна складова за прострочення сплати за лютий 2015 року не нараховується, оскільки строк сплати вказаного платежу настав лише 20 березня 2015 року, а ТОВ «Рада» просило стягнути з відповідача заборгованість по 23 березня 2015 року.

Всього з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Рада» підлягає стягненню заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг, яка станом на 23 березня 2015 року становить 1958,91 грн., 22,12 грн. трьох процентів річних та 425,81 грн. інфляційної складової, а разом 2406,84 грн.

На підставі викладеного, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Рада», зменшивши її розмір з 2 972,71 грн. до 2406,84 грн.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні й в частині визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню ОСОБА_2 на користь ТОВ «Рада». Враховуючи вимоги пропорційності, стягнутий на користь позивача судовий збір підлягає зменшенню до 167,31 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та в частині розподілу судових витрат змінити.

Зменшити розмір заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» з 2 032,07 грн. до 1958,91 грн., розмір трьох процентів річних - з 139,52 грн. до 22,12 грн., розмір інфляційної складової - з 801,12 грн. до 425,81 грн., а загальну суму стягнення - з 2 972,71 грн. до 2406,84 грн.

Зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» з 243,60 грн. до 167,31 грн.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді