Ухвала суду № 44658652, 19.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2015 рокусправа № 808/4465/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електроінтерсервіс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

У липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати повністю податкові повідомлення - рішення, винесені 03.03.2014 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області №0000662212 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 7 000 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 1 750 грн. та №0000652212 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6 667 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 3 333,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано винесені Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкові повідомлення - рішення від 03.03.2014 року №0000652212 та №0000662212.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову постанову по справі, якою в позові відмовити в повному обсязі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" утворено Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції допущено процесуальне правонаступництво Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Електроінтерсервіс" зареєстроване як юридична особа 24.03.2011 року та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у

Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Посадовою особою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в період з 10.02.2014 року, тривалістю п'ять днів, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Електроінтерсервіс" з питання дотримання вимог діючого податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Євростиль Лтд" за період з 01.10.2012р. по 30.12.2012р., за результатами якої було складено Акт від 18.02.2014 року №95/08-28-22-12/37611218.

Не погодившись з висновками акту, позивач подав заперечення на акт перевірки від 25.02.2014 оку №2502/1, які були залишенні без розгляду.

На підставі акту перевірки від 18.02.2014 року №95/08-28-22-12/37611218 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.03.2014 року №0000652212, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Електроінтерсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 10 000,50 грн., з яких 6 667,00 грн. за основним платежем та 3 333,50 грн. за штрафними санкціями та №0000662212, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Електроінтерсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 8 750,00 грн., з яких 7 000,00 грн. за основним платежем та 1 750,00 за штрафними санкціями.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 27.03.2014 №2703/1 та Міністерства доходів і зборів України від 14.05.2014 №1405/1.

За результатами розгляду скарг позивача податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.

За висновками акту перевірки від 18.02.2014 року №95/08-28-22-12/37611218 (з урахуванням внесених уточнень) податковим органом встановлені наступні порушення: пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ "Електроінтерсервіс" в результаті чого занижено податок на додану вартість у перевіряємому періоді у розмірі 7 000,00грн., в тому числі по періодам: за 2012р. в сумі 7 000,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України на суму 6 667,00грн., у тому числі за листопад 2012 року в сумі 6 667,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з підтвердження позивачем належним чином оформленими первинними документами реального здійснення операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту по ПДВ платник повинен підтвердити належними та достовірними документами факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та пред'явити оформлені належним чином податкові накладні, складені постачальником з урахуванням сум податку на додану вартість.

Усі здійснювані платником господарські операції мають опосередковуватися складенням первинних документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Покупцем) та ТОВ "Євростиль ЛТД" (Продавцем) укладено договір поставки №05/11-12 від 05.11.2012р.

На виконання вказаного договору ТОВ "ЄВРОСТИЛЬ ЛТД" поставило позивачеві вібропрес БП-130, прес-форма "Цеглинка" БП-130, 20 шт. піддонів 1200x800 разом на суму 40 000,00 грн., в тому числі 6 666,67 грн. ПДВ за видатковою накладною №24.

Здійснення зазначеної господарської операції підтверджується відповідними документами, а саме: податковою накладною від 05.11.2012 р. № 24, платіжними дорученнями від 12.12.2012 р. № 235 на суму 4 000 грн. та від 20.12.2012 р. № 244 на суму 36 000 грн., податковою та видатковою накладною від 05.11.2012, товарно-транспортною накладною № 24 від 05.11.2012 року.

Використання отриманого товару в господарській діяльності підтверджується наказами від 05.11.2012 №14/ос та №15/ос про введення в експлуатацію основних засобів "Вібропрес БП-130" та "Пресформа "Цеглинка" БП-130" та актами приймання-передачі основних засобів від 05.11.2012 року, а саме вищезазначених агрегатів.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Євростиль ЛТД" на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентом угоди.

Факт здійснення господарської операції з ТОВ "Євростиль ЛТД" підтверджується відповідними первинними документами, які були в наявності у відповідача під час проведення перевірки та досліджувалися ним, що не заперечується відповідачем.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в товарно-транспортній накладній вантажовідправником та вантажоодержувачем зазначено ТОВ "Євростиль ЛТД" судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено щодо допущення технічної помилки.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права формування податкового кредиту.

При цьому, як вбачається з встановлених судом обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, у розглядуваному випадку висновок податкового органу про те, що не підтверджено фактичного здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, та що надані позивачем документи не можуть вважатися первинними, мотивований порушеннями, допущеними контрагентами позивача, тобто третьою особою, а саме відсутність у контрагентів ознак реальності вчинення господарських операцій.

Так, в акті перевірки від 18.02.2014 року №95/08-28-22-12/37611218 відповідач посилається на висновки акту Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 18.07.2013р. №255/22-4/35095726 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Євростиль ЛТД" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.04.2012 року по 31.05.2013 року», яв якому зазначено, що звіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців за період з 01.04.2012 року по 31.05.2013 року. Тобто висновок податкового органу не ґрунтується на дослідженні первинних документів, а сформований на припущеннях.

Водночас, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих покупців.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За таких обставин у суду відсутні підстави для невизнання поданих позивачем первинних документів, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст та обсяг спірних операцій, як неналежне документальне підтвердження їх виконання.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Також, безпідставним є використання податковим органом інформації, отриманої від ГУ Міндоходів у Запорізькій області щодо кримінального провадження, в рамках якого були виявлені підприємства з ознаками фіктивності (у т.ч. ТОВ "Євростиль ЛТД"), що здійснювали незаконну діяльність з конвертації грошових коштів в період 2011-2013 років та протоколу допиту засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ "Євростиль ЛТД" гр. ОСОБА_1, згідно якого останнім надано пояснення, що він був формальним директором підприємства, фактично діяльністю не займався, ніяких документів не підписував.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю. А тому формальна відмова особи від будь-якого відношення до створених нею підприємств не може розглядатися як обставина достатня для висновку про достовірність даного факту.

Крім того, твердження щодо наявності протоколу допиту директора ТОВ "Євростиль ЛТД", який на думку податкового органу є доказом відсутності реального виконання спірних господарських операцій з цим товариством, є необґрунтованими, адже згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.

Тому, з огляду на те, що обґрунтування таких висновків контролюючого органу не підтверджені належними доказами, зокрема рішеннями судів, яким визнано укладені позивачем договори недійсними, та вироком суду, який набрав законної сили по порушеній кримінальній справі, в ході розслідування якої були здобуті відповідні показання свідків, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв дані доводи відповідача.

Також, безпідставним є доводи заявника апеляційної скарги щодо неможливості визнання наданих позивачем первинних документів, за підписом гр. ОСОБА_1, оскільки зазначений вище протокол допиту засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ "Євростиль ЛТД" гр. ОСОБА_1 відповідно до якого останній надав пояснення, що документів не підписував, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 25.05.2015 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим