Ухвала суду № 44658625, 28.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2015 рокусправа № 804/12507/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - Колупаєва О.В. (довіреність від 13 січня 2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року

у справі № 804/12507/14

за позовом іноземного підприємства «ДАКСІ»

до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року іноземне підприємство «ДАКСІ» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 серпня 2011 року № 0000862305, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 193351,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн., № 0000872305, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1538,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, у задоволенні позовних вимог іноземного підприємства «ДАКСІ» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 липня 2014 року апеляційну скаргу іноземного підприємства «ДАКСІ» задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник іноземного підприємства «ДАКСІ» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі наказу від 29 липня 2011 року № 1225 та направлення від 01 серпня 2011 року № 1225, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, підпункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку іноземного підприємства «ДАКСІ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 193351,00 грн., заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок, за результатами якої складено акт від 17 серпня 2011 року № 2391/235/33906388.

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 14.1.18, 14.1.36, 14.1.138 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування по уточнюючому розрахунку за травень 2011 року в розмірі 193351,00 грн. та занижено позитивне значення декларації за квітень 2011 року на суму 1537,00 грн.

На підставі акту перевірки від 17 серпня 2011 року державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2011 року форми «Р» № 0000872305, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1538,00 грн., в тому числі 1537,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; форми «В1» № 0000862305, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з ПДВ від 12 липня 2011 року на суму 193351,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм, можна дійти висновку, що право на нарахування податку на додану вартість у платника податків виникає, зокрема, у зв'язку з придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, таке право виникає незалежно від того,чи такі основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності іноземного підприємства «ДАКСІ», зокрема, є виробництво фільмів, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20 липня 2011 року.

Так, для здійснення господарської діяльності позивачем проведено переговори щодо отримання замовлення на виробництво телевізійного фільму під робочою назвою «Мінливість почуттів», за результатами яких іноземним підприємством «ДАКСІ» укладено попередній договір від 19 січня 2011 року № 01-PR з Record Trading Limited, за умовами якого позивач зобов'язаний для забезпечення знімального процесу фільму, забезпечення переміщення представників замовника, акторів, членів знімальної групи мати у своїй власності автомобіль представницького класу однієї з наступних марок - Audi A8 Quattro (S8) 2010-2011року випуску; Mersedes-Benz S 500 L (S600) 4Matic 2011 року випуску.

Позивач листом від 24 січня 2011 року № 21К повідомив свого засновника - AD VINAL INVEST LIMITED - про необхідність виконання умов попереднього договору від 19 січня 2011 року з метою підписання основного договору та просив розглянути питання щодо збільшення статутного капіталу іноземного підприємства «ДАКСІ», а також придбання одного з зазначених автомобілів, при цьому, вказав на те, що внесення в статутний капітал буде оформлене в якості інвестиції.

AD VINAL INVEST LIMITED, він же єдиний учасник іноземного підприємства «ДАКСІ», вирішивши збільшити статутний фонд позивача на 90053 євро за рахунок легкового автомобіля Mersedes-Benz, здійснив внесок до статутного фонду іноземного підприємства «ДАКСІ».

Ввезення легкового автомобіля Mersedes-Benz на митну території України оформлено ВМД №1100000/2011/00610 від 05 квітня 2011 року, за якою декларантом сплачено податок на додану вартість в сумі 221589,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до Статуту іноземного підприємства «ДАКСІ» (в редакції від 25 травня 2011 року), ввезений автомобіль призначений для представницьких цілей, а саме: перевезення посадових осіб для рішення виробничих питань, зустрічей та перевезення закордонних контрагентів по зовнішньоекономічних зв'язках, супроводження та пересування VIP-персон.

Легковий автомобіль Mersedes-Benz обліковується на бухгалтерському рахунку 10 «Основні засоби» із зазначенням початкової балансової вартості - 1090765,85 грн. та введено в експлуатацію 08 квітня 2011 року. 05 липня 2011 року зареєстровано за підприємством, державний номер АЕ 0597 ЕМ.

Судом встановлено, що 12 липня 2011 року іноземним підприємством «ДАКСІ» підписаний основний договір № RSA-DAXI на виробництво фільму під робочою назвою «Мінливість почуттів» про що свідчить відповідна копія договору.

При цьому, факт використання позивачем легкового автомобіля Mersedes-Benz у господарській діяльності підприємства підтверджується наявними в матеріалах справи копіями подорожніх листів за період з травня по червень 2011 року, тобто в період дії попереднього договору від 19 січня 2011 року.

Відповідно до вимог пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товару/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

При цьому, абзацом 2 пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Судом встановлено, що загальний обсяг оподатковуваних операцій іноземного підприємства «ДАКСІ» за останні 12 календарних місяців склав 231483,00 грн., заявлена сума до бюджетного відшкодування у травні 2011 року склала 193351,00 грн., тобто обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців є більшим, ніж сума бюджетного відшкодування заявлена позивачем у додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Посилання податкового органу на те, що позивач не має права на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість розмірі 193351,00 грн., оскільки не має права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 221590,00 грн., сплачену при ввезенні на митну територію України автомобіля Mersedes-Benz, який є внеском до статутного фонду підприємства є безпідставними, у зв'язку з тим, що пунктом 198.1 статті 198 Податковим кодексом України чітко визначений перелік випадків виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право, як на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту, так і на бюджетне відшкодування, оскільки у відповідності до вимог статей 198, 200 Податкового кодексу України обов'язковою умовою виникнення у платника податків права на податковий кредит та отримання права на бюджетне відшкодування, є поставка товарів (робіт, послуг), в тому числі і тих, що відносяться до основних фондів, з метою їх використання у господарській діяльності.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог іноземного підприємства «ДАКСІ».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим