Рішення № 44654309, 04.06.2015, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/11419/14-ц

Провадження по справі № 2/635/705/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя - Савченко Д.М.,

секретар судового засідання - Васильєв М.В.,

позивач - ОСОБА_1,

відповідач 1 - ОСОБА_2, представник відповідача 1 - ОСОБА_3,

відповідач 3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про розподіл спільного майна, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (відповідач 1), ОСОБА_5 (відповідач 2), ОСОБА_4 (відповідач 3), в якому просить розділити майно, що є спільною власністю, в рівних частинах між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 66,90 кв.м, на підставі договору обміну квартир від 17 березня 1997 року вартістю 102045,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначає, що 27 квітня 1985 року Пісочинською селищною радою зареєстрований шлюб між нею та ОСОБА_2, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2011 року шлюб розірвано.

За час шлюбу придбано майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1. Договір обміну від 17 березня 1997 року серії ААА № 619955 посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області за зареєстрований в реєстрі під № 176. Угоді про обмін квартирами передувала приватизація квартири АДРЕСА_2. Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Харківського міжміського БТІ 29.01.1997 року, зазначена квартира належала Відповідачу та дітям - ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Обмінюючись квартирами, сім'я здійснила грошову доплату в сумі 5400 грн., що підтверджується п.4 Договору обміну квартир від 17.03.1997 року.

Посилаючись на статтю 60 СК України, позивач просить поділити частку її колишнього чоловіка у спірній квартирі.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем 1 надано письмові заперечення проти позову (а.с. 40-42), в яких він вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки право власності на спірну квартиру було набуте шляхом обміну квартири, яка належала йому на підставі свідоцтва про приватизацію, а отже, була його особистою власністю.

У судовому засіданні відповідач 1 та його представник проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях, просили у задоволенні позову відмовити.

Відповідачем 2 надано суду заяву, в якій він зазначив, що не згоден з позовними вимогами і просив справу розглядати без його участі.

Відповідач 3 в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступні фактичні обставини.

Шлюб між позивачем та відповідачем 1 укладено 27.04.1985 року, розірвано рішенням Харківського районного суду від 05.10.2011 року (а.с. 4, 5).

Під час шлюбу на підставі договору обміну квартир від 17.03.1997 року, зареєстрованого в КП «Харківське районне БТІ» 24.04.1997 року, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стали власниками спірної квартири АДРЕСА_2, що також підтверджується копією техпаспорту на спірну квартиру (а.с. 8, 9) та листом КП «Харківське районне БТІ» від 15.04.2015 року (а.с. 39).

Проаналізувавши спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, дружина та чоловік мають право поділити майно, придбане під час шлюбу, при цьому їх частки в цьому майні за загальним правилом є рівними.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності, врегульовано статтею 370 ЦК України, згідно з якою майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Таким чином, законом передбачено можливість поділу майна, що є у спільній сумісній власності, внаслідок чого право спільної сумісної власності на це майно припиняється.

Як встановлено судом, спірна квартира перебуває у спільній сумісній власності відповідачів, отже, частки відповідачів у праві власності на спірну квартиру не визначені, у зв'язку з чим вирішити питання про поділ частки у спірній квартирі, яка належить відповідачеві ОСОБА_2, до вирішення питання про поділ спірної квартири між відповідачами, не є можливим.

Згідно з принципом диспозитивності, закріпленим у статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом відповідно до приписів частини 4 статті 10 ЦПК України пропонувалось позивачеві вирішити питання про уточнення позовних вимог, проте позивач наполягала на розгляді позову в чинній редакції.

У зв'язку з вищевикладеним, у задоволенні позову слід відмовити, роз'яснивши позивачеві право звернутися до суду з даними вимогами після поділу спірної квартири між відповідачами і визначення частки відповідача ОСОБА_2 у праві власності на спірну квартирі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 69, 70 СК України, ст.ст. 368, 370 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 197, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про розподіл спільного майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.М. Савченко