Ухвала суду № 44650151, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2015 р. м. Київ К/800/26400/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Головчук С.В., Мойсюка М.І.,секретар: Буденко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної інспекції сільського господарства України, Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, третя особа Носовський Олександр Миколайович про визнання протиправним рішення та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом до відповідачів. Уточнивши позовні вимоги, просила визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції сільського господарства України № 87-кт від 27 вересня 2012 року; поновити її на посаді заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області; стягнути з Державної інспекції сільського господарства України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, матеріальну шкоду в розмірі 602 грн. 35 коп., моральну шкоду в сумі 25000 грн., витрати на сплату судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що її звільнення є незаконним, оскільки проведено з порушенням порядку, так як їй не було запропоновано інших вакантних посад.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправним наказ Державної інспекції сільського господарства України № 87-кт від 27 вересня 2012 року. Стягнуто з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2012 року по 22 лютого 2013 року; стягнуто з Державної інспекції сільського господарства України на користь позивачки моральну шкоду в сумі 1000 грн. та судовий збір. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 18 травня 2012 року обіймала посаду заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області.

Наказом Державної інспекції сільського господарства України № 87-кт від 27 вересня 2012 року «Про звільнення ОСОБА_4.» позивачку було звільнено з роботи у зв'язку з поновленням на посаді заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Носовського О.М. згідно судового рішення, яке набрало законної сили.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що після розгляду справи судом першої інстанції наказом Державної інспекції сільського господарства України № 18-кт від 22 лютого 2013 року скасовано наказ № 87-кт від 27 вересня 2012 року «Про звільнення ОСОБА_4.» та поновлено позивачку на посаді заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області з 27 вересня 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки відбулося з дотриманням порядку та процедури звільнення.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_4 є неправомірним, оскільки останній не було запропоновано усіх вакантних на час її звільнення посад.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки суду апеляційної інстанції зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.

Визнаючи протиправним наказ про звільнення ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що останній не були запропоновані усі вакантні на час її звільнення посади, суд апеляційної інстанції належним чином не з'ясував та не зазначив у своєму рішенні чи були вакантні посади на час звільнення позивачки і якщо так, то які саме посади були вакантними на час звільнення ОСОБА_4, та чи могла позивачка згідно своєї кваліфікації обіймати наявні вакантні посади.

Крім того, стягуючи з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 вересня 2012 року по 22 лютого 2013 року, суд апеляційної інстанції не зазначив суму стягнення, не навів відповідних розрахунків.

А відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно абз. 1 п. 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Отже, суд ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13).

До того ж, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 159 КАС України не з'ясував чи був виплачений позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі наказу Державної інспекції сільського господарства України № 18-кт від 22 лютого 2013 року про поновлення ОСОБА_4 на раніше займаній та зобов'язання провести відповідні розрахунки з позивачкою, а якщо був, то в якому розмірі.

Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, суд апеляційної інстанції не зазначив у рішенні та не навів обґрунтування яких моральних страждань зазнала позивачка та з чого суд виходив, визначаючи розмір моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли суд апеляційної інстанцій порушив вищенаведені норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 76, 79, 86, 159, 162 КАС України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції в силу вимог ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, рішення суду апеляційної інстанції не може залишатися без змін та підлягає скасуванню на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства України задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: С.В. Головчук

М.І. Мойсюк