Ухвала суду № 44649938, 28.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Київ К/800/38726/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. провівши попередній розгляд адміністративної справиза касаційною скаргоюНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг напостанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014р.у справі№ 803/1406/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Західна теплоенергетична група»доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг за участюПрокуратури Волинської областіпровизнання протиправними та скасування постанов і рішення

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна теплоенергетична група» звернулось до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - Комісія) з позовом про:

- визнання протиправними та скасування постанови від 31.05.2013 року № 73 «Про накладення штрафу на ТОВ «Західна теплоенергетична група» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії»,

- визнання протиправними та скасування постанови від 31.05.2013 року № 74 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.01.2012 року № 2»,

- визнання протиправними та скасування протокольного рішення від 31.05.2013 року (протокол від 31.05.2013 року № 16) з питання порядку денного засідання щодо порушення ТОВ «Західна теплоенергетична група» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) та постачання теплової енергії.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014р., позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31 травня 2013 року № 73 «Про накладення штрафу на ТзОВ «Західна теплоенергетична група» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії».

Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31 травня 2013 року № 74 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.01.2012 року № 2».

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 протокольного рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31 травня 2013 року (протокол від 31 травня 2013 року № 16) з питання порядку денного засідання щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна теплоенергетична група» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014р., Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.09.2011 року ТОВ «Захід-ТЕГ» згідно з договором купівлі-продажу № 1/09 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 12.10.2011 року), укладеним з ТОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія», придбало основні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, матеріальні цінності цілісного майнового комплексу - котельню, розташовану за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, та отримало вказане майно за актом приймання-передачі від 01.10.2011 року.

23.11.2011 року Національна комісія регулювання електроенергетики (далі - НКРЕ) видала ТОВ «Захід-ТЕГ» ліцензію серії АГ № 578327 на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) зі строком її дії з 17.11.2011 року по 16.11.2016 року та ліцензію серії АГ № 578328 на постачання теплової енергії зі строком її дії з 17.11.2011 року по 16.11.2016 року.

13.01.2012 року Комісія прийняла постанову від 13.01.2012 року № 2 «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ «Західна теплоенергетична група», яка набрала чинності з 01.02.2012 року, згідно з якою позивачу установлено тарифи на теплову енергію для населення (224,39 грн./Гкал (без ПДВ) з однією складовою - тариф на виробництво теплової енергії 224,39 грн./Гкал (без ПДВ), для бюджетних установ та інших споживачів (645,89 грн./Гкал (без ПДВ) з однією складовою - тариф на виробництво теплової енергії 645,89 грн./Гкал (без ПДВ), а також схвалено річну Інвестиційну програму ТзОВ «Захід-ТЕГ» у сумі 6616680 грн. (з ПДВ) та джерела її фінансування згідно з додатком № 2.

В період з 13.05.2013 року по 24.05.2013 року Комісією проведено перевірку дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (з урахуванням ступені ризику), про що складено акт від 24.05.2013 року № 37.

Актом перевірки від 24.05.2013 року № 37 встановлено такі порушення вимог Ліцензійних умов:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2 - про затвердження нової редакції Статуту ТОВ «Захід-ТЕГ» не повідомило у десятиденний термін орган ліцензування; позивач не повідомив у десятиденний термін орган ліцензування про зміни у енерговикористовуючому обладнанні котельні;

- пункту 3.1 - подання ТОВ «Захід-ТЕГ» неповної інформації до органу ліцензування в частині технічного стану котлів; давальницьку сировину - природний газ позивач отримує від замовника ДКП «Луцьктепло» і вироблену теплову енергію передає замовнику за актами обліку обсягу переданого і переробленого природного газу та переданої теплової енергії згідно з договором від 01.02.2012 року № 9 про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію); позивач не застосовував затверджені тарифи на виробництво теплової енергії, не здійснював бухгалтерський облік за цим видом економічної діяльності; не виконано інвестиційну програму в повному об'ємі та в установлені строки;

- пункту 2.5 - при розрахунках із замовником ТОВ «Захід-ТЕГ» не застосовує тарифи, установлені відповідно до постанови Комісії від 13.01.2013 року № 2;

- підпункту 5.2.3 пункту 5.2 - у 2012 році позивач здійснював інші види діяльності, але інформацію до Комісію про провадження такої діяльності не надав;

- підпункту 5.2.4 пункту 5.2 - несвоєчасне надання ліцензіатом обов'язкової звітності та недостовірність даних у наданих звітах.

Крім того, в акті перевірки від 24.05.2013 року № 37 вказано, що замість провадити діяльність відповідно до ліцензії на виробництво теплової енергії, ТОВ «Захід-ТЕГ» виконує роботи з надання послуги ДКП «Луцьктепло» - замовнику з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) на котельні відповідно до умов договору від 01.02.2012 року № 9 про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію). При перевірці встановлено, що протягом лютого - грудня 2012 року ТОВ «Захід-ТЕГ» вироблено та відпущено в теплові мережі ДКП «Луцьктепло» 246810,1 Гкал теплової енергії на підставі договору, при цьому, давальницьку сировину (природний газ) позивач отримує від замовника ДКП «Луцьктепло» і вироблену теплову енергію передає вказаному замовнику за актами обліку обсягу переданого і переробленого природного газу та переданої теплової енергії згідно з договором від 01.02.2012 року № 9, що є порушенням пункту 3.1 Ліцензійних умов та абзацу двадцять дев'ятого статті 1 Закону України «Про теплопостачання».

31.05.2013 року Комісія на відкритому засіданні (протокол № 16 від 31.05.2013 року) розглянула акт перевірки від 24.05.2013 року № 37, за результатами розгляду прийняла такі рішення:

- постанову № 73 від 31.05.2013 року «Про накладення штрафу на ТОВ «Західна теплоенергетична група» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії», якою: на позивача відповідно до статті 31 Закону України «Про теплопостачання» накладено штраф в розмірі 85000,00 грн. за порушення пунктів 3.1, 5.3.2, 2.5, 3.1, 2.1.5 Ліцензійних умов; зобов'язано ТОВ «Захід-ТЕГ» до 01.07.2013 року усунути порушення пунктів 5.2.1, 3.1, 5.3.2, 5.2.3 Ліцензійних умов; зобов'язано позивача забезпечити безумовне виконання пунктів 3.1, 5.2.4, 2.5, 2.1.5, 3.1 Ліцензійних умов;

- постанову № 74 від 31.05.2013 року «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.01.2012 року № 2»;

- протокольне рішення від 31.05.2013 року (протокол від 31.05.2013 року № 16) з питання порядку денного засідання щодо порушення ТОВ «Захід-ТЕГ» Ліцензійних умов, яким зобов'язано позивача до 01.07.2013 року укласти договір з газопостачальною організацією на поставку природного газу для усіх категорій споживачів та доручено Департаменту ліцензійного контролю підготувати звернення до Генеральної прокуратури України та Міністерства доходів і зборів України з питання перевірки законності діяльності ТОВ «Захід-ТЕГ» щодо надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію).

Не погоджуючись з такими діями відповідач позивач і звернувся з даним позовом.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов; ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню; ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування; орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, уповноважений законом державний колегіальний орган, спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.

Частинами першою, другою статті 8 цього ж Закону передбачено, що ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Відповідно до пункту 42 частини третьої статті 9 зазначеного Закону відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Постановою Комісії від 10.08.2012 року №276 затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії).

Пунктом 1.1 вказаних Ліцензійних умов визначено, що ці Ліцензійні умови встановлюють організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні (особливі) вимоги провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії).

Згідно із статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; інвестиційна програма - комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання, який містить зобов'язання суб'єкта господарювання у сфері централізованого теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об'єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; ринок теплової енергії - сфера обороту теплової енергії як товару, на який є попит і пропозиція; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Як встановлено судами, 01.02.2012 року між ДКП «Луцьктепло» (замовник) та ТзОВ «Захід-ТЕГ» (виконавець) укладено договір № 9 про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), згідно з пунктом 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується відповідно до умов цього договору надати послуги з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), а замовник зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити вартість послуг; з метою переробки у готову продукцію (теплову енергію) замовник зобов'язується передати виконавцю давальницьку сировину (природний газ) в обсягах, визначених даним договором; право власності на давальницьку сировину (природний газ) на кожному етапі її переробки, а також на виготовлену з неї готову продукцію (теплову енергію належить замовнику. При цьому, пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що виконавець здійснює господарську діяльність на підставі ліцензій на виробництво та постачання теплової енергії, які є додатками № 1 та № 2 до договору.

Отже господарська діяльність, яку проводить ТзОВ «Захід-ТЕГ» за договором № 9 від 01.02.2012 року про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), за своїми ознаками підпадає під визначення, наведене у статті 1 Закону України «Про теплопостачання», тобто, є виробництвом теплової енергії, оскільки позивач для виробництва теплової енергії використовує природний газ, теплова енергія виробляється за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.

При цьому, у пункті 1.1 договору № 9 від 01.02.2012 року про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) позивач прямо зазначив, що господарську діяльність здійснює на підставі ліцензії на виробництво теплової енергії серії АГ № 578327 від 23.11.2011 року.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів, а статтею 1 цього ж Закону визначено, що ринок теплової енергії - сфера обороту теплової енергії, як товару, на який є попит і пропозиція.

Як слідує із протоколу № 16 відкритого засідання Комісії від 31.05.2013 року, Комісія висловила незгоду із господарською діяльністю позивача за договором № 9 від 01.02.2012 року про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), проте, не вказала, яким саме нормативно-правовим актам суперечить така діяльність.

Аналізуючи зазначене, суди дійшли вірного висновку, що договір № 9 від 01.02.2012 року про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) не суперечить вимогам чинного законодавства України, без внесення змін до відповідних нормативно-правових актів, які б прямо зобов'язували суб'єктів господарювання укладати договори купівлі-продажу теплової енергії. Отже, відсутні правові підстави стверджувати, що зазначена вище діяльність позивача не відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, з наведених вище підстав пункти 1 та 2 постанови Комісії № 73 від 31.05.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Окрім того, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) були затверджені постановою Комісії від 10.08.2012 року №276 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.08.2012 року за № 1466/21778), яка набрала чинності тільки 17.09.2012 року.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог Ліцензійних умов в частині подання недостовірних відомостей у документах, поданих для одержання ліцензії, та неповідомлення про зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії (зокрема, в акті перевірки від 24.05.2013 року № 37 відсутні посилання на нормативно-правові акти, які зобов'язували позивача як ліцензіата подавати для отримання ліцензій статут, а в подальшому повідомляти про зміни до нього).

Згідно із пунктом 3.1 Ліцензійних умов суб'єкти господарювання при провадженні господарської діяльності з виробництва теплової енергії повинні дотримуватись вимог законодавства, яким регулюється діяльність у сфері природних монополій та теплопостачання.

Як передбачено пунктом 1.4 Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування постачання, затвердженої постановою НКРЕ України від 17.02.2011 року № 244, заявник зобов'язаний використовувати кошти, отримані внаслідок здійснення ліцензованої діяльності за встановленими НКРЕ тарифами, виключно на витрати, які передбачені структурою встановлених тарифів та схваленою НКРЕ інвестиційною програмою.

З пункту 1.4 зазначеної Процедури слідує, що порушення вказаного пункту можливе лише у випадку нецільового використання коштів. Проте, в акті перевірки від 24.05.2013 року № 37 не наведено таких фактів, а неповне виконання інвестиційної програми не може розцінюватися як порушення пункту 1.4 вказаної Процедури.

Крім того, висновки акту перевірки від 24.05.2013 року та оскаржувана постанова Комісії № 73 від 31.05.2013 року щодо порушення позивачем підпункту 5.2.3 пункту 5.2 Ліцензійних умов (у 2012 році позивач здійснював інші види діяльності, але інформацію до Комісію про провадження такої діяльності не надав) прямо суперечать пункту 4 постанови Комісії від 04.02.2013 року № 15 «Про затвердження Порядку встановлення вимог щодо провадження суб'єктами природних монополій господарської діяльності, яка не належить до сфери природних монополій, та обмежень щодо суміщення видів господарської діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.02.2013 року за № 311/22843), яка набрала чинності з 12.03.2013 року, яким визначено, що суб'єктам господарювання, які отримали у встановленому порядку ліцензії на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), постачання теплової енергії, протягом 6 місяців з дня набрання чинності цією постановою привести свою діяльність у відповідність до вимог цієї постанови.

Згідно з оскаржуваною постановою Комісії № 73 від 31.05.2013 року на позивача накладено штраф у розмірі 85000 грн. відповідно до статті 31 Закону України «Про теплопостачання». Поряд з цим, з пояснень Комісії від 16.07.2013 року № 2387/01-13-05 слідує, що оскаржуваною постановою на позивача насправді накладено штраф згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про природні монополії». При цьому, будь-яких змін щодо посилання на відповідний нормативно-правовий акт до вказаної постанови не внесено.

Згідно із абзацом четвертим частини першої статті 17 Закону України «Про теплопостачання» Національні комісії регулювання діяльності суб'єктів природних монополій накладають штрафи на суб'єктів природних монополій за невиконання або несвоєчасне виконання рішень органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, та порушення умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов) - у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, враховуючи, що відповідачем не доведено порушення Ліцензійних умов, вказаних у постанові Комісії № 73 від 31.05.2013 року, слід дійти висновку, що накладення штрафу, зобов'язання позивача усунути порушення та забезпечити безумовне виконання Ліцензійних умов згідно із зазначеною постановою є протиправним.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів стосовно того, що постанова Комісії від 31.05.2013 року № 74 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.01.2012 року № 2» також суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки ні в тексті оскаржуваної постанови від 31.05.2013 року № 74, ні у протоколі № 16 відкритого засідання Комісії від 31.05.2013 року не наведені мотиви, з яких виходила Комісія при прийнятті вказаної постанови.

Крім того, згідно із пунктом 4.3 Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування постачання, затвердженої постановою НКРЕ України від 17.02.2011 року № 244, невиконання ліцензіатом інвестиційної програми, яка була врахована у діючих тарифах, установлення факту нецільового або необґрунтованого використання коштів, передбачених у встановлених для ліцензіата тарифах є підставою лише для зміни тарифів за ініціативою НКРЕ, проте, такі обставини не можуть бути підставою для прийняття Комісією рішення про визнання таким, що втратило чинність рішення, якими встановлено тариф ліцензіату.

Відтак, при прийнятті постанови від 31.05.2013 року № 74 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.01.2012 року № 2» Комісія діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому з наведених підстав вказана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг відхилити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: