Ухвала суду № 44649859, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Київ К/800/50309/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014

у справі № 804/1946/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Сервіс"

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 14.11.2012 № 0000242250.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" за жовтень 2011року та при подальшому використанні отриманих товарів, складено акт №146/22/5-33253299 від 26.10.2012, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме безтоварність господарських операцій у взаємовідносинах між ТОВ "Спецбуд-Сервіс" та ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" за жовтень 2012 року, що призвело до завищення платником податків розміру податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 306 392,66 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 14.11.2012 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0000242250, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 306 393,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 76 598,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки", на виконання умов договору поставки товару, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Розрахунки за отриману продукцію підтверджуються наявними у справі копіями платіжних доручень.

Крім того, матеріали справи містять докази наявності у позивача у періоді, що перевірявся, матеріально технічної бази, власних виробничих потужностей та промислового майданчику для зберігання будівельних матеріалів.

Також, про реальність господарських операцій спірного періоду свідчить подальше розпорядження позивачем отриманої від ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" продукції, що підтверджується відповідними первинними документами, зокрема, договором підряду, актами виконаних робіт, податковими накладними.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль