Ухвала суду № 44649782, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Київ К/800/43704/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014

у справі № 804/6490/13-а

за позовом Приватного підприємства "Інвест-В"

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 11.04.2013 № 0000712220, № 0002801720 та № 0000732220.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт № 1316/22-4/36094250 від 29.03.2013, в якому встановлено порушення позивачем: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, пп. 4.1.5 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 №28397-ВР, п.п. 135.1, 135.4, 135.4.1, 135.5.4 ст.135, 138.1, 138.1.1, 138.2, 138.4, пп.138.8.1, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на прибуток на загальну суму 651 689,48 грн.; ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, п. п.7.2.6 п.7.2 ст. 7, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 258 250,00 грн.; п. п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. п.9.10.1, 9.10.2 п.9.10 ст. 9, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп.164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п.п. 170.9.1, 170.9.2 п. 170.9 ст. 170, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті додатково донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 2 816,98 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 11.04.2014 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000712220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 651 689,48 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 80 496,98 грн.; № 0002801720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 2 816,98 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 214,25 грн.; № 0000732220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 258 250,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55 918,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З висновків спірного акта перевірки вбачається, що позивачем занижено валовий дохід за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 на загальну суму 36 895,00 грн.

Проте, як було вірно зазначено судами, такі висновки податкового органу слід вважати помилковими, оскільки перевіркою встановлено, але не враховано завищення, у той же час, валових доходів ПП «Інвест-В» на суму 50 319,48 грн.

Висновок податкового органу, про те, що ПП «Інвест-В» допустило заниження задекларованих показників у рядку 01.2 Декларації про прибуток «приріст балансової вартості запасів» на 83 18,83 грн., також, є помилковим, оскільки вказані показники були взагалі невірно визначені перевіряючими.

Так, відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що регулював спірні правовідносини, показник приросту (убутку) балансової вартості товарів визначається на дату початку звітного періоду. Однак, в акті перевірки зазначений показник був визначений на інші дати (01.03.2010 замість 01.04.2010, на 01.12.2010 замість 01.01.2011 тощо).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ПП «Інвест-В» занижено валовий дохід за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 на загальну суму 479 420,00 грн.

Разом з тим судами встановлено, що при визначенні валового доходу за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 відповідачем не врахована сума знижки, надана позивачем контрагенту - ТОВ «АТБ - маркет». В той час, як зазначена сума знижки є сумою, що зменшує валовий дохід позивача та вона повинна бути врахована при перерахуванні доходів як зміна сум компенсації вартості товарів. Факт надання знижки підтверджується договорами поставки з контрагентом, що містять відповідні умови, та двосторонніми актами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України. Оскільки виявлено факт простроченої кредиторської заборгованості, що не включена позивачем до складу доходів. Як зазначено в акті, у позивача рахується прострочена кредиторська заборгованість на загальну суму 257 066,00 грн. за наступними підприємствами: ПП «НВФ «Дніпропетровський комп'ютерний центр» 25 466 грн.; ПП «Приматех» - 166 600,00 грн., ПП «Мега-Мікс» - 33 000,00 грн., ТОВ МФП «Екофарм» - 32 000,00 грн.

Факт перебування позивача в договірних відносинах з вищезазначеними підприємствами підтверджується укладеними договорами та актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), проте, з аналізу умов договорів вбачається, що строк позовної давності відносно заборгованості позивача спливає у 2013 році, тобто, на період, що перевірявся (з 01.01.2010 по 31.12.2012), ще не минув.

Також, в акті перевірки вбачається, що контрагенти позивача, а саме: ПП «НВФ «Дніпропетровський комп'ютерний центр», ПП «Мега-Мікс» й ТОВ МФП «Екофарм» були припинені у 2010 році та у першому кварталі 2011 року.

Відповідно до п.1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу «Податок на прибуток підприємств» застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин та припинення вищезазначених контрагентів діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», що свідчить про неправомірність дій відповідача щодо застосування вимог Податкового кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Також, судами правомірно відхилено доводи відповідача про те, що ПП «Приматех» визнано банкрутом, оскільки, з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 ПП «Приматех» було визнано банкрутом та призначено ліквідаційну процедуру строком до20.11.2013. Отже, на час складання акту перевірки, юридичну особу ПП «Приматех» не припинено, що виключає можливість віднесення сум кредиторської заборгованості до безповоротної фінансової допомоги.

Висновки відповідача про те, що позивач відніс до складу валових витрат суми, які не підтверджуються первинними документами, спростовуються наявними в матеріалах відповідними первинними документами, зокрема, договорами, актами здачі - прийняття робіт, звітами виконавців.

Крім того, всупереч вимог п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, відповідачем не вказано: які саме розрахункові документи мали невстановлену форму; яким нормативно-правовим актом ця форма встановлена; в чому саме полягало порушення форми розрахункових документів; які обов'язкові реквізити відсутні у розрахункових документах.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль