Ухвала суду № 44649652, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Київ К/800/545/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області

про скасування вимоги , -

В С Т А Н О В И В :

4.09.2013р. до суду надійшов позов ОСОБА_3 про скасування вимоги управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області (далі Пенсійний фонд) від 9.08.2013р. №Ф1078 про сплату недоїмки в сумі 6951,80грн. Позов мотивовано тим, що позивач є приватним підприємцем та знаходиться на обліку в Пенсійному фонді, як одержувач пенсії за віком. У вимозі відповідача ОСОБА_3 запропоновано сплатити 6951,80грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску, яка утворилась станом на 1.08.2013 р. Вважаючи дії відповідача щодо нарахування заборгованості неправомірними, ОСОБА_3 просив задовольнити його позовні вимоги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р., позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Пенсійний фонд звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус фізичної особи-підприємця та знаходиться на спрощеній системі оподаткування та перебуває на обліку Пенсійного фонду, як платник страхових внесків. Одночасно ОСОБА_3 отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням позивача №142360/0543 серії ААБ №983702.

Відповідачем на адресу позивача направлено вимогу від 9.08.2013р. №Ф1078 щодо оплати недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 6951,80грн., що виникла станом на 1.08.2013.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 2464-VI).

З 6.08.2011р. набрала чинності частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (тобто фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3, у відповідності до ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV), уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що до ОСОБА_3 не може бути застосовано положення ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI, оскільки, позивач не досяг 60-річного віку, тому, що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Відповідно до ст.1 Закон №1058-IV, пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію. В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 отримує довічну пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах у зв'язку з доглядом за дитиною-інвалідом на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз