Постанова № 44640342, 28.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4038/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

28 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Зарицької Т.В.,

представника позивача Собко Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" про стягнення коштів за податковим боргом,

В С Т А Н О В И В :

19.11.2014 року позивач - Державна податкова інспекція у м.Хмельницькому звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" про стягнення з ТОВ "Глоінвест" податкового боргу в сумі 178916,56 грн. за рахунок коштів платника податків з рахунків у банках, обслуговуючих платника, та за рахунок готівки, що належить платнику податків, для погашення податкового боргу.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 09.12.2014 року в адміністративний позов задовольнив частково, а саме зобов'язав: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" (вул. Некрасова, 25, кв.214, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 33811024), з рахунків у банках, обслуговуючих даного платника податків, кошти в сумі 178916,56 грн. (сто сімдесят вісім тисяч дев"ятсот шістнадцять грн. 56 коп.), у задоволенні позовної вимоги шляхом стягнення вказаної суми за рахунок готівки, що належить боржнику відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, решта сторін в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, TOB "Глоінвест" зареєстровано як юридичну особу Вінницьким міським управління юстиції з 06.10.2005 року та є платником податків за неосновним місцем обліку.

За ТОВ "Глоінвест" рахується заборгованість по орендній платі за землю за період з 30.08.2014 року по 30.09.2014 року в сумі 178916,56 грн., яка виникла за результатом подачі відповідачем податкової декларації №33811024 від 05.02.2014 року та внаслідок несплати зазначеної в ній суми.

На виконання заходів стягнення податкового боргу податковим органом сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу від 17.06.2014 року форми "Ю" № 1787-25 на суму 357070,30 грн., яка отримана товариством 20.06.2014 року.

Позивач, вважаючи, що внаслідок порушення податкового законодавства щодо сплати податків та зборів у встановлені законом терміни, за відповідачем станом на час звернення до суду рахується заборгованість перед бюджетом по орендній платі за землю в сумі 178916,56 грн. Наявність заборгованості також підтверджується розрахунком податкового боргу по орендній платі за землю.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки на думку суду, право податкового органу на підставі рішення суду стягувати кошти у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить боржнику, можливе лише у випадку відсутності коштів на рахунках у банках обслуговуючого такого платника податків, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення вказаної суми за рахунок готівки, що належить боржнику.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно до п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання є податковим боргом.

Пунктом 56.11 ст. 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно п. 95.3. ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності для стягнення коштів за податковим боргом.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог, шляхом відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення суми податкового боргу за рахунок готівки, що належить відповідачу, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім як з фізичних осіб, регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Так, в силу вимог пункту 95.2 статті 95 названого Кодексу стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п.п 20.1.34. Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Разом з тим, поняття коштів у розумінні статті 95 Податкового кодексу України однаково охоплює як безготівкові кошти на рахунках платника, так і готівку.

Положення пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, передбачено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1244, регулює саме процедурний порядок вилучення готівки податковим органом на підставі рішення суду про стягнення коштів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у частині позовних вимог про стягнення коштів на погашення податкового боргу платника таким способом погашення цього боргу, як його погашення за рахунок готівки, що належить платнику податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2013 року №К/9991/46782/11.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" про стягнення коштів за податковим боргом скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" задоволити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" (вул. Некрасова, 25, кв.214, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 33811024), з рахунків у банках, обслуговуючих даного платника податків, та за рахунок готівки, що належить платнику податків, кошти в сумі 178916,56 грн. (сто сімдесят вісім тисяч дев"ятсот шістнадцять грн. 56 коп.)

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.