Постанова № 44640316, 28.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/124/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

28 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях до Комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях (далі - позивач) звернулося до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути з комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління" (далі - відповідач) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 38879,43 грн.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме: стягнуто з комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління" на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях заборгованість в сумі 38879,43 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що за відповідачем рахується заборгованість по платежах до Пенсійного фонду України, а саме по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п.п. "а", "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за листопад - грудень 2014 р. та за 2015 р. в сумі 38879,43 грн. Оскільки, заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний за період з дати призначення вищевказаним громадянам пенсії на пільгових умовах та до набуття ними права на призначення пенсії за віком відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно- правовому спору, в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Так, Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно п. 2 розділу XV Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особами, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Відповідно до п. 6.4, 6.5 та 6.8 Інструкції № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 розділу XV Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду України зазначених в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У відповідності до п. 6.9 вищевказаної Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 Інструкції для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Так, згідно Закону №1788 право особи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах пов'язують із наявністю у такої особи трьох обставин у сукупності: досягнення відповідного пенсійного віку, наявність відповідного загального трудового стажу певного періоду та наявність стажу певного періоду на роботах за Списком №2. При наявності зазначених складових особа має можливість реалізувати своє право на призначення їй та відповідно отримання пільгової пенсії. Дане право, яке реалізоване особою, в силу соціальної спрямованості діяльності Держави та положень принципу верховенства права, згідно якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, не може бути обмежене або скасоване (припинене) та підставі нормативно-правових актів прийнятих після призначення такої пільгової пенсії.

Як досліджено з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Чернівецьке тролейбусне управління" (58029, м. Чернівці, проспект Незалежності, будинок 129, код ЄДРПОУ 03328907) зареєстроване як юридична особа 02.09.1992 р. (а.с. 10 - 11).

Згідно ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) відповідач взятий на облік в органах Пенсійного фонду України та є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Так, позивачем листами на адресу відповідача надіслало розрахунки фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на загальну суму 4131,72 грн. та п. п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на загальну суму 210493,95 грн.

Відповідачем зазначені в розрахунках суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за липень - вересень 2014 р. сплачені частково в сумі 175746,24 грн., у зв'язку із чим утворилась заборгованість в сумі 38879,43 грн. ((4131,72 грн. + 210493,95 грн.) 90000,00 грн. - 85746,24 грн.).

Однак, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що призначення у 2008р., 2009р., 2010р. та 06.01.2011р. пільгових пенсій даним особам породило виникнення правовідносин між Позивачем та Апелянтом по відшкодуванню витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії.

Дані правовідносини, на момент їх виникнення були врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІУ (далі - Закон 10581. Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997р. (далі - Закон 400) та «Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Пенсійного Фонду України від 19.12.2003р. №21-1 (далі - Інструкція №21-1). в редакціях чинних на той час.

Зазначені нормативно-правові акти передбачали, що Відповідач зобов'язаний відшкодовувати Позивачу фактичні витрати, пов'язані із виплатою та доставкою пільгової пенсії вказаним особам до досягнення ними (жінками) 55 річного віку, а саме: ОСОБА_3 до 21.06.2014р., ОСОБА_4 до 20.08.2013р., ОСОБА_5 до 09.01.2014р., ОСОБА_6 до 02.07.2013р., ОСОБА_2 до 06.02.2014р., ОСОБА_7 до 18.11.2013р., ОСОБА_8 до 17.04.2014р., ОСОБА_9 до 02.04.2014р., ОСОБА_10 до 23.03.2014р., ОСОБА_11 до 26.11.2014р., ОСОБА_12 до 04.02.2014р., ОСОБА_13 до 29.01.2014р.

КП "Чернівецьке тролейбусне управління" сумлінно виплачувало Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій вищевказаним особам з моменту їх виходу на пільгову пенсію і до виповнення їм 55 років.

Отже, суд першої інстанції при винесені постанови застосував положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011р., чим порушив ч.1 ст.58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99.

Власне, норми Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-УІ від 08.07.2011р.. яким до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІУ внесені зміни, не можуть бути застосовані до правовідносин (які виникли до дати виходу зазначених осіб на пільгову пенсію, зокрема, до 01 жовтня 2011р.) між Позивачем та Апелянтом щодо відшкодування витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії цим особам, оскільки на той час вони були врегульовані іншими нормативно- правовими актами (Законами №№1058,400 та Інструкцією №21-1. в редакціях чинних на той час).

Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011р. не містить норм, які передбачають його зворотну дію в часі.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 р., №1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів" роз'яснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, як досліджено з матеріалів справи, позивач в поданій до суду позовній заяві вказав період заборгованості по платежах Апелянта до Пенсійного фонду за листопад-грудень 2014р. та січень 2015р.. незважаючи на те що ОСОБА_14 частково здійснив оплату за цей період, натомість, суд першої інстанції у своєму рішенні вказав, що Апелянтом частково сплачені витрати на виплату та доставку пенсій за липень-вересень 2014р.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління" задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях до Комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління" про стягнення заборгованості скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях до Комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління" про стягнення заборгованості - відмовити .

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Загороднюк А.Г.