Ухвала суду № 44639912, 25.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 р. Справа № 876/4648/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Довгополов О.М.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Ягільницький кінний завод» на постанову Господарського суду Тернопільської області від 29 січня 2013 року у справі №10/51-1159 (1/1-115) за позовом Державного підприємства «Ягільницький кінний завод» до Милівецької сільської ради про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11.01.2007р. Державне підприємство «Ягільницький кінний завод» (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Милівецької сільської ради (далі - Рада), просило, з врахуванням поданого уточнення, визнати незаконним та скасувати рішення сесії Милівецької сільської ради від 16.10.2001р. за №71.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 29.01.2013р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Підприємство подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 29.01.2013р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у 1940 році за рішенням постанови РНК УРСР та КП/б/У почалось становлення нинішнього ДП «Ягільницький кінний завод». Як вбачається з архівного витягу №425 від 25.09.2006р. з протоколу за №10 засідання президії Тернопільського виконкому від 05.04.1940р. пройшла передача частини земель для кінного радгоспу в с.Ягольниця. Факт закріплення земельної ділянки до 2001 року за Ягільницьким кінним заводом підтверджується проектом встановлення меж і утворення території Милівецької сільської ради. Рішення сесії Милівецької сільської ради від 16.10.200р. №71 приймалось на підставі протоколу загальних зборів трудового колективу Ягільницького кінного заводу від 15.07.2001р. та звернення адміністрації підприємства, хоч факт підробки протоколу зборів трудового колективу та звернення встановлений прокуратурою Тернопільської області. Водночас, на адресу Підприємства ні повідомлення, ні постанова про закриття кримінальної справи, порушеної стосовно директора ДП «Ягільницький кінний завод» ОСОБА_2 за фактом перевищення ним службових повноважень та вчинення службового підроблення, не надходили. Зауважує, що у листі Міністерства аграрної політики від 06.10.2006р. вбачається, що дозволу на передачу земель сільським радам Чортківського району Тернопільської області, які перебували у постійному користуванні ДП «Ягільницький кінний завод» в 2001 році не давалось, через те, що з цього приводу не було звернення до міністерства. Не надавалось і згоди на вилучення земель з користування позивача трудовим колективом підприємства.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Ягільницький кінний завод», місцезнаходження якого є с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області, є юридичною особою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку і включена до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 00855925, діє на підставі Статуту підприємства, зареєстрованого Наказом Міністерства від 19.11.1997р. №1941-Д, що підтверджується Довідками управління статистики у Чортківському районі № 7 від 17.01.2007р. та №22-158 Тернопільського обласного управління статистики від 13.06.2000р. (т.1, а.с.5).

З наявного в матеріалах справи витягу з протоколу загальних зборів трудового колективу ДП «Ягільницький кінний завод» від 15.07.2001р. встановлено, що присутні члени трудового колективу 379 осіб з числа працюючих 547, вирішили надати згоду на передачу землі в оренду дочірньому підприємству «Райз-Агровиробництво» звернутись до місцевої сільської ради, Чортківської райдержадміністрації Тернопільської обладміністрації та Міністерства сільського господарства України з клопотанням про вилучення земель з користування Ягільницького кінного заводу з метою передачі її в оренду ДП «Райз-Агровиробництво» та уповноважити п.ОСОБА_2 підписати від імені трудового колективу клопотання про вилучення землі та згоду на передачу землі в оренду (т.1, а.с.44).

Відповідно до звернення директора підприємства ОСОБА_2 до Милівецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області адміністрація Підприємства підтримує рішення трудового колективу і не заперечує проти вилучення з користування заводу земельної ділянки площею 3800 га та передачі на 49-ть років ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Райз-Арго» (правонаступник ДП «Райз-Агровиробництво»). За даними землевпорядника на території сільради знаходиться 101,6 га землі заводу (т.1, а.с.45).

16 жовтня 2001 року шістнадцята сесія третього скликання Милівецької сільської ради прийняла спірне рішення №71 «Про вилучення земель у Ягільницького кінного заводу та передачі їх до земель резервного фонду сільської ради з наступною передачею закритому акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро», яким вилучила землі з користування Державного підприємства «Ягільницький кінний завод» в кількості 101,6 га та передала їх до земель запасу сільської ради; надала землі в кількості 101,6 га в оренду закритому акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро» терміном на п'ять років; дозволила сільському голові ОСОБА_3 заключити від імені Ради договір оренди встановленого законом зразка із закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро» (т.1, а.с.46).

Вважаючи вказане рішення сільської Ради незаконним, Підприємство звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.12.1990р. оголошено з 15 березня 1991 року всі землі Української РСР об'єктом земельної реформи.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного Кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею (дію п. 6 продовжено до 01.01.2008р. згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.02.2004р.).

Згідно статті 9 Земельного Кодексу України від 18.12.1990р. (чинного на момент прийняття спірного рішення), до відання сільських рад народних депутатів у галузі земельних відносин на їх території належало, зокрема, вилучення земель відповідно до ст.31 цього Кодексу, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди у порядку, встановленому статтями 17 та 19 Земельного Кодексу України.

Відповідно до ст.23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. № 561-XII право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України (ч.2 ст.23).

Відповідно до п. 2 Перехідних Положень Земельного Кодексу України від 25.10.2001р. клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України, чинної на момент розгляду справи судом, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ч.3 цієї статті юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листа №21 від 11.01.2007р. Державного архіву Тернопільської області, в документах Чортківської районної ради за 1949-1955 роки відомостей про видачу державного акта на право постійного користування землею Ягільницькому кінзаводу №9 не виявлено, а протоколи №21-27 засідань Чортківського райвиконкому за 1952 рік на збереження в держархів не надходили.

Відповідно до Довідки Чортківського районного відділу земельних ресурсів №417 від 15.02.2007р. ДП «Ягільницький кінний завод» на території сільської ради державний акт на право постійного користування не зареєстрований. Також відділом земельних ресурсів не погоджувались документи щодо оформлення державного акту позивачу (т.1, а.с.62).

Згідно з Довідкою Милівецької сільської ради №101 від 13.02.2007р. позивач не звертався до відповідача для оформлення права користування земельною ділянкою на території Милівецької сільської ради (т.1, а.с.61).

Відповідно до Проекту встановлення меж і утворення територій Милівецької сільської ради народних депутатів Чортківського району, розробленого у 1991 році відділом землевпорядного проектування Тернопільського філіалу Українського науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту по землеустрою «УкрНДІземпроект», на підставі договору № 8 від 01.08. 1991р., визначено загальну площу території Милівецької сільської ради - 1 604,0 га, в яку входять і землі Ягільницького кінного заводу - 101,6 га. Однак, зазначений проект не містить відомостей про саму юридичну особу - Ягільницький кінний завод, зокрема, про його правовий статус, організаційно-правову форму господарювання, форму власності, підстави користування земельною ділянкою і т.д. (т.1, а.с.48-51).

Вказаний проект схвалено Милівецькою сільською радою від 05.02.1992р. та затверджено рішенням Чортківської районної ради народних депутатів від 15.05.1992р. (т.1, а.с.59-60).

Водночас, згідно з Довідкою Чортківського районного відділу земельних ресурсів від 01.11.2006р. №1293 на території району не проведено розмежування земель державної та комунальної власності через відсутність коштів (т.1, а.с.47).

Відповідно до положень ст.152 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-III (в редакції чинній на момент звернення із позовом до суду) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом «г» ч.2 вказаної статті встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з абз.2 ст.26 Цивільного кодексу Української РСР правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про підприємництво в Україні» підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація підприємств здійснюється відповідно до Закону України «Про підприємництво».

З наявного в матеріалах справи Статуту ДП «Ягільницький кінний завод» встановлено, що такий погоджено радою трудового колективу 11.08.1993р. та зареєстровано Розпорядженням представника Президента України по Чортківському районі Тернопільської області, Реєстраційний № 331 від 18 серпня 1993 року (т.2, а.с.33-40).

В преамбулі Статуту визначено, що Підприємство Ягільницький кінний завод, надалі - Кінзавод, засноване на державній власності і підпорядковане виробничому об'єднанню по конярству. Відповідно до п.3.1 Статуту Кінзавод є юридичною особою. Права і обов'язки юридичної особи Кінзавод набуває з дня його державної реєстрації.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач у справі набув прав юридичної особи (правоздатності та дієздатності) з часу його державної реєстрації, а саме з 18 серпня 1993 року. При цьому з положень Статуту не вбачається, що Підприємство на час створення було правонаступником господарюючого суб'єкта. Вказане позивачем належними та допустимими доказами у справі не підтверджено, а тому судом не можуть братись до уваги довідки щодо земель, які перебували у власності (користуванні) Ягільницького державного кінного заводу №19, Ягільницького кінного заводу №19, радгоспу «Ягільницький»

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до переконання, що позивачем не надано доказів на підтвердження користування земельною ділянкою площею 101,6 га за період з 1940 року і протягом 1950-1952 років, а також не підтверджено, що за період з серпня 1993 року позивач звертався до відповідача про надання у користування спірної земельної ділянки або таким отримано державний акт на право землекористування у встановленому порядку.

Щодо наданих позивачем інформації Чортківського відділу земельних ресурсів №533 від 06.09.2007р. (т.2, а.с.56) та від 21.03.2006р. (т.1, а.с.14) про те, що в користуванні підприємства станом на 01.01.2001р. перебувало 3060,7 га земель, які знаходилися на території Мухівського сільської ради, Нагірянської сільської ради, Палашівської сільської ради, Свидівської сільської ради, Сосулівської сільської ради, Улашківської сільської ради, Шульганівської сільської ради, Милівецької сільської ради Чортківського району, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Зазначені сільські ради Чортківського району прийняли рішення, якими вилучили з користування державного підприємства «Ягільницький кінний завод» землі та передано їх до земель запасу відповідних сільських рад. Вказані рішення оскарженні Підприємством в судовому порядку.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ДП «Ягільницький кінний завод» вже звертався до господарського суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Свидівської сільської ради Чортківського району про визнання незаконним та скасування рішення Свидівської ради № 114 від 14 жовтня 2011 року «Про вилучення земель Ягільницького кінного заводу та передачі їх до земель резервного фонду сільської ради з наступною передачею закритому акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро».

Постановою господарського суду Тернопільської області від 24.01.2007р. у справі №10/224-4376 за зазначеним позовом в задоволенні позовних вимог відмовлено (т.1, а.с.65-67). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2007р. постанову господарського суду Тернопільської області від 24.01.2007р. скасовано, позов задоволено, рішення двадцятої сесії третього скликання Свидівської сільської ради № 144 від 14.10.2001р. визнано недійсним (т.2, а.с.42-46). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2007 року №К-12510/07 касаційну скаргу Свидівської сільської ради задоволено: Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2007р. у справі № 10/224-4376 скасовано; постанову господарського суду Тернопільської області від 24.01.2007р. у справі № 10/224-4376 залишено в силі (т.2, а.с.86-89).

При розгляді вказаної справи судами встановлено, що позивач у справі ДП «Ягільницький кінний завод» набув прав юридичної особи з часу його державної реєстрації, а саме з 18 серпня 1993 року; підприємство на час його створення не було правонаступником жодного господарюючого суб'єкта, а також не надало жодного документа, який би свідчив про закріплення за ним земельної ділянки з 1940 року, як то рішення сільської, районної чи обласної ради.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання апелянта на лист прокурора Борщівського району №11 від 21.02.2001р., яким повідомлено про порушення кримінальної справи стосовно директора Підприємства ОСОБА_2, як на підставу встановлення факту підробки витягів з протоколу загальних зборів трудового колективу ДП «Ягільницький кінний завод» від 15 липня 2001 року, судовою колегією не приймається як належний доказ у справі, оскільки лише вирок або постанова у справі про адміністративний проступок є обов'язковими для адміністративного суду, а тому вказаний лист не може бути покладено в основу судового рішення, оскільки оцінка обставинам, про які йдеться в ньому, не надано компетентним судом.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимоги Державного підприємства «Ягільницький кінний завод», с. Нагірянка Чортківського району про визнання недійсним рішення Милівецької сільської ради Чортківського району № 71 від 16.10.2001р. є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ягільницький кінний завод» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 29 січня 2013 року у справі №10/51-1159 (1/1-115) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді О.М. Довгополов

М.А.Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 29.05.2015р.