Ухвала суду № 44639812, 25.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року Справа № 3416/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.,

судді Ліщинський А.М.

секретар судового засідання Корнієнко О.А.

за участю представників сторін:

від відповідача Іванський В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2013 року у справі № 2а-8602/12/1370 за позовом Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство «Проектне - будівельне об'єднання «Львівміськбуд» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.09.2012 року №000310232.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. Оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом ТзОВ «БК Київбудмонтаж» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки надавались всі первинні документи, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій. У зв'язку з чим, позивачем не занижено податок на додану вартість. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2013 року у справі № 2а-8602/12/1370 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 27.09.2012 року №000310232.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить постанову суду скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує нікчемністю правочину між позивачем та контрагентом, оскільки неможливо провести зустрічну звірку ТзОВ «БК Київбудмонтаж» у зв'язку з цим, у вказаного підприємства відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутні основні фонди, платник не знаходиться за місцезнаходженням.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова правонаступником Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував до спірних правовідносин відповідні правові норми, не допустивши при цьому порушення норм процесуального та матеріального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, на підставі направлення на перевірку від 31.08.2012 №730, виданого податковим органом, та на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.1 п.78.1,ст.78 Податкового Кодексу України, наказу ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 31 серпня 2012 року №512 проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд», з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податків і зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «БК Київбудмонтаж» за весь період взаєморозрахунків.

Податковим органом у акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.198.3, п.198.4, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» занижено податок на додану вартість в сумі 14681,00 грн. про що складено акт 10.09.2012р. № 1696/22-10/01273906. На підставі зазначеного акту перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 27.09.2012 року №000310232.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 зазначеного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 цього Кодексу якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Колегія суддів бере до уваги той факт, що позивач так і контрагент ТзОВ «БК Київбудмонтаж», на момент здійснення господарських операцій, були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність у позивача та контрагента права на складання податкових накладних.

В акті перевірки відсутні зауваження податкового органу щодо первинних документів, які надані на підтвердження господарських відносин між позивачем та контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач сформував податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформленого договору з ТзОВ «БК Київбудмонтаж» та отриманих від нього податкових накладних. Виконані роботи були повністю оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що зроблені відповідачем висновки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та нікчемності укладених ним угод не відповідають дійсним обставинам справи.

Як встановлено судом першої інстанції з підтвердженням матеріалів справи, придбання позивачем товарів не звільнялося від оподаткування та підтверджено податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог ст. 201 ПК України та іншими первинними бухгалтерськими документами, які долучені до справи.

Також колегія суддів погоджується з врахуванням судом першої інстанції постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2012р. у справі №2а-4911/12/1370, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2012р. (справа №147720/12), згідно з якою визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК Київбудмонтаж» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 року; визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо відображення акту від 20.04.2012р. №961/22-2/37143832 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Відтак, суд дійшов вірного висновку, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «БК Київбудмонтаж».

При перегляді рішення суду першої інстанції колегія суддів враховує те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009р. ( заява №3991/03).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2013 року у справі № 2а-8602/12/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Запотічний І.І.

Ліщинський А.М.