Ухвала суду № 44639695, 02.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1361/14 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаря представника відповідачаБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М. Приходько К.М. Макаренка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛіД» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛіД» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.02.2014 № 0002022202 та № 0002032202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.02.2014 № 0002022202 в частині визначення ТОВ «ГАЛіД» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 451 438,50 грн., з яких: 435 341,50 грн. за основним платежем та 16 097,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.02.2014 № 0002032202 в частині визначення ТОВ «ГАЛіД» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 474 931,00 грн., з яких: 379 081,00 грн. за основним платежем та 95 850,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 23.01.2014 по 28.01.2014 Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГАЛіД» (код ЄДРПОУ 31256790) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Техноком-АТ», ТОВ «Хаятбуд», ПП «Сервітекс», ТОВ «Тегіла Компані», ТОВ «VIP-Капітал», ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи», ПП «Інтенція» та ТОВ «Кепіталіндастрістайл» за період з 01.12.2010 по 30.06.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року на загальну суму 524 353 грн. 00 коп., валових витрат за VІ квартал 2010 року - І квартал 2011 року та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ-VІ квартали 2011 року та І-ІІ квартали 2012 року на загальну суму 2 621 768 грн. 00 коп.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 04.02.2014 № 83/22-02/31256790 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.02.2014 № 0002022202 та 18.02.2014 № 0002032202, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 539 818 грн. 00 коп., з яких: 443 967 грн. 00 коп. - за основним платежем; 95 851 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податку на прибуток підприємств у розмірі 532 547 грн. 00 коп., з яких: 516 449 грн. 00 коп. - за основним платежем; 16 098 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, що підлягають сплаті позивачем до бюджету, визначено органом доходів і зборів з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

Так, відповідач, керуючись пунктом 102.1 цієї статті, не врахував до грошового зобов'язання суму податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 80 387 грн. 67 коп. та суму податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2010 року на суму 100 484 грн. 58 коп., які за даними акта перевірки занижено позивачем внаслідок завищення податкового кредиту та валових витрат за результатами вчинення господарських операцій з ТОВ «Хаятбуд», ТОВ «VIP-Капітал» та ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи».

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містить і Податковий кодекс України, який застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 квітня 2011 року.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу положень Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 12.07.2011 позивачем укладено з ТОВ «Техноком-АТ» договір № 1207, відповідно до умов якого, контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання виконати за дорученням замовника, своїми силами і зі своїх матеріалів роботи по встановленню обладнання в приміщеннях об'єктів охорони ТОВ «ГАЛіД», а позивач зобов'язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

29.07.2011 між ТОВ «Техноком-АТ» та позивачем підписано акт здачі-прийняття робіт № 1, відповідно до якого позивач прийняв виконані ТОВ «Техноком-АТ» роботи по встановленню обладнання охоронної сигналізації та матеріали (обладнання), що були використані під час виконання зазначених робіт, на загальну суму 37 099 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 6 183 грн. 17 коп.

Крім цього, ТОВ «Техноком-АТ» було виписано податкову накладну від 29.07.2011 № 30 на загальну суму 37 099 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 6 183 грн. 17 коп. (т.1 а.с.36).

Згідно платіжного доручення (т.1 а.с.39), кошти за виконані ТОВ «Техноком-АТ» роботи у загальному розмірі 37 099 грн. 04 коп. перераховано позивачем на рахунок ТОВ «Томкет Груп», яке на підставі договору про переведення боргу від 29.07.2011 (т.1 а.с.37) зайняло місце первісного кредитора у господарських зобов'язаннях з позивачем за договором від 12.07.2011 № 1207.

В травні-червні 2011 року позивачем укладено з ПП «Сервітекс» договір купівлі-продажу від 10.05.2011 № 10.05 та договір виконання робіт від 14.06.2011 № 14.06, відповідно до умов яких, контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за асортиментом, кількістю та ціною, визначеними у додатку до договору, що є його невід'ємною частиною та виконати доручені позивачем роботи по встановленню та заміні обладнання у приміщеннях об'єктів охорони ТОВ «ГАЛіД» з використанням власних матеріалів (обладнання), а позивач зобов'язався прийняти вказані товари і роботи та оплатити їх вартість.

Прийняття позивачем у ПП «Сервітекс» товару - кабелю, датчиків, блоків живлення, акумуляторних батарей, датчиків руху, аудіопанелей, аудіодомофонів тощо, поставленого контрагентом позивача на виконання умов договору купівлі-продажу від 10.05.2011 № 10.05, проводилось шляхом підписання видаткової накладної від 20.05.2011 № РН-0000152 на загальну суму 127 560 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 21 260 грн. 00 коп.

На виконання умов договору від 14.06.2011 № 14.06 ПП «Сервітекс» у червні 2011 року надано позивачу послуги по встановленню та заміні обладнання у приміщеннях об'єктів охорони з використанням власних матеріалів (обладнання), про що свідчить наявний у матеріалах справи акт виконаних робіт від 23.06.2011 № 123 на загальну суму 16 920 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2 820 грн. 00 коп.

Крім цього, ПП «Сервітекс» виписано податкові накладні від 20.05.2011 № 152 на загальну суму 127 560 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 21 260 грн. 00 коп. та 23.06.2011 № 123 на загальну суму 16 920 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2 820 грн. 00 коп. (т.1. а.с.221, 224).

Оплату за виконані ПП «Сервітекс» роботи та поставлені товари у загальному розмірі 144 480 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (т.1 а.с.69-72).

В березні 2011 року позивачем укладено з ТОВ «Тегіла Компані» договір оренди обладнання від 01.03.2011 № 5 та договір суборенди приміщення від 01.03.2011 № 4с, відповідно до умов яких, контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання передати у тимчасове користування обладнання системи контролю несення служби, перелік якого визначено у додатку до договору, який є його невід'ємною частиною, та у строкове платне користування приміщення, яке знаходиться у його володінні, а позивач зобов'язався прийняти вказані обладнання і приміщення, забезпечити їх збереження та оплатити вартість оренди відповідно до досягнутих домовленостей.

За результатами виконання умов наведених вище договорів, між сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття робіт від 29.04.2011 № ОУ-0000097 та 29.04.2011 № ОУ-0000098 на загальну суму 194 658 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 32 443 грн. 00 коп.

Крім цього, ТОВ «Тегіла Компані» виписано податкові накладні від 29.04.2011 № 147 на загальну суму 150 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 25 000 грн. 00 коп. та 29.04.2011 № 148 на загальну суму 44 658 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 7 443 грн. 00 коп. (т.1 а.с.229, 234).

Оплату за надані ТОВ «Тегіла Компані» орендні послуги у загальному розмірі 194 658 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.

29.09.2010 між позивачем та ТОВ «VIP-Капітал» було укладено договір оренди обладнання № 01.10, відповідно до умов якого, контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання передати у тимчасове володіння та користування обладнання системи відеоспостереження та системи озвучування, а позивач зобов'язався прийняти вказане обладнання, забезпечити його використання за цільовим призначенням та оплатити вартість оренди.

За наслідками виконання укладеного договору між ТОВ «VIP-Капітал» та позивачем підписано акти здачі-прийняття робіт від 31.01.2011 № ОУ-0000001, 28.02.2011 № ОУ-0000002 та 31.03.2011 № ОУ-0000003, відповідно до яких, позивач прийняв надані ТОВ «VIP-Капітал» орендні послуги на загальну суму 331 860 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 55 310 грн. 01 коп.

Крім цього, ТОВ «VIP-Капітал» виписано податкові накладні від 31.01.2011 № 66, 28.02.2011 № 69 та 31.03.2011 № 16 на загальну суму 331 860 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 55 310 грн. 01 коп. (т.1 а.с.240, 242, 244).

Оплату за надані ТОВ «VIP-Капітал» орендні послуги в загальному розмірі 331 860 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (т.1 а.с.53-62).

01.06.2011 між позивачем та ПП «Інтенція» було укладено договір оренди обладнання № 6.О, відповідно до умов якого, контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання передати у тимчасове користування обладнання системи контролю несення служби, а позивач зобов'язався прийняти вказане обладнання, забезпечити його використання за цільовим призначенням та оплатити вартість оренди.

На виконання умов договору ТОВ «ГАЛіД» надано послуги з оренди обладнання системи контролю несення служби на загальну суму 300 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 50 000 грн. 00 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт від 30.06.2011 № 600 та 29.07.2011 № 1127.

Крім цього, ПП «Інтенція» виписано податкові накладні від 30.06.2011 № 600 на загальну суму 150 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 25 000 грн. 00 коп. та 29.07.2011 № 1127 на загальну суму 150 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 25 000 грн. 00 коп. (т. 2 а.с.8, 10).

Оплату за надані ПП «Інтенція» орендні послуги у загальному розмірі 300 000 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (т.1 а.с.74-76, 79, 82-84, т. 3 а.с.55).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що протягом травня 2011 року - квітня 2012 року позивачем укладено з ТОВ «Кепіталіндастрістайл» ряд договорів, а саме: договори купівлі-продажу від 11.05.2011 № 11.05, 15.06.2011 № 15.06, 11.07.2011 № 11.07, 10.08.2011 № 10.08, 09.09.2011 № 9.9, 06.10.2011 № 6.10, 09.11.2011 № 9.11, 12.12.2011 № 12.12, 10.01.2012 № 1, 09.02.2012 № 2, 13.02.2012 № Т.2, 14.03.2012 № 3 та 16.04.2012 № 4, відповідно до умов яких, контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар - блоки живлення, кабелі, контролери-передавачі, датчики комбіновані, антени, резистори, кріплення, акумуляторні батареї, клавіатури, ключі тощо, а позивач зобов'язався прийняти вказані товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента проводилось шляхом підписання видаткових накладних від 20.05.2011 № РН-0525 на загальну суму 92 400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 15 400 грн. 00 коп., 20.06.2011 № РН-0651 на загальну суму 115 500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 19 250 грн. 00 коп., 19.07.2011 № РН-0747 на загальну суму 95 400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 15 900 грн. 00 коп., 18.08.2011 № РН-0835 на загальну суму 105 936 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 17 656 грн. 00 коп., 19.09.2011 № РН-0964 на загальну суму 135 645 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 22 607 грн. 50 коп., 20.10.2011 № РН-1058 на загальну суму 100 551 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 16 758 грн. 50 коп., 21.11.2011 № РН-1183 на загальну суму 113 343 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 18 890 грн. 50 коп., 19.12.2011 №РН-1289 на загальну суму 139 527 грн. 12 коп., у тому числі ПДВ - 23 254 грн. 52 коп., 26.01.2012 № РН-0125 на загальну суму 88 986 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 14 831 грн. 00 коп., 16.02.2012 № РН-0227 на загальну суму 124 488 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 20 748 грн. 00 коп., 20.02.2012 № РН-0231 на загальну суму 8 556 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 426 грн. 00 коп., 30.03.2012 № РН-0350 на загальну суму 64 152 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 10 692 грн. 00 коп., 25.04.2012 № РН-0434 на загальну суму 81 732 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 13 622 грн. 00 коп.

Крім цього, ТОВ «Кепіталіндастрістайл» виписано податкові накладні від 20.05.2011 № 25, 20.06.2011 № 51, 19.07.2011 № 47, 18.08.2011 № 35, 19.09.2011 № 64, 20.10.2011 № 58, 21.11.2011 № 83, 19.12.2011 № 89, 26.01.2012 № 25, 16.02.2012 № 27, 20.02.2012 № 31, 30.03.2012 № 50, 25.04.2012 № 34 на загальну суму 1 266 216 грн. 12 коп., у тому числі ПДВ - 211 036 грн. 02 коп. (т.2 а.с.20, 24, 28, 31, 34, 37, 40, 44, 47, 50, 53, 56, 59).

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що 01.09.2010 позивачем укладено з ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» договір оренди обладнання № 4 та договір суборенди приміщення № 3с, відповідно до умов яких, контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання передати у тимчасове користування обладнання системи контролю несення служби та строкове платне користування приміщення, яке знаходиться у його володінні, а позивач зобов'язався прийняти вказані обладнання і приміщення, забезпечити їх збереження та оплатити вартість оренди відповідно до досягнутих домовленостей.

За період виконання зазначених договорів (з урахуванням періоду, що перевірявся контролюючим органом) між сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття робіт від 31.01.2011 № ОУ-0000001, № ОУ-0000002, 28.02.2011 № ОУ-0000003, № ОУ-0000004 на загальну суму 389 316 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 64 886 грн. 00 коп.

Крім цього, ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» виписано податкові накладні від 31.01.2011 № 110 на загальну суму 44 658 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 7 443 грн. 00 коп., 28.02.2011 № 95 на загальну суму 44 658 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 7 443 грн. 00 коп., 31.01.2011 № 112 на загальну суму 150 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 25 000 грн. 00 коп. та 28.02.2011 № 96 на загальну суму 150 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 25 000 грн. 00 коп. (т.2 а.с.237, 239, 250, т.3 а.с.2).

Оплату за надані ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» орендні послуги у загальному розмірі 389 316 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (т.3 а.с.76-80, 83-86, 97, 98).

Витрати, понесені позивачем на придбання товарів та послуг, наданих ТОВ «Техноком-АТ», ПП «Сервітекс», ТОВ «Тегіла Компані», ТОВ «VIP-Капітал», ПП «Інтенція», ТОВ «Кепіталіндастрістайл» та ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» у загальному розмірі 2 219 690 грн. 96 коп. та податок на додану вартість у сумі 443 938 грн. 19 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до валових витрат за І квартал 2011 року, витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ-IV квартали 2011 року, І-ІІ квартали 2012 року та до податкового кредиту за січень-грудень 2011 року та січень-квітень 2012 року.

Договори, предметом яких є суборенда приміщень у ТОВ «Тегіла Компані» та ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» були укладені позивачем з метою облаштування кімнат для охорони та адміністративних кабінетів, в яких розміщувалась бухгалтерія та керівництво підприємства.

Крім того, одночасно з орендою приміщень із зазначеними контрагентами укладено договори, якими в користування позивача передано системи контролю несення служби, що безпосередньо використовуються в охоронній діяльності. З ідентичною функціональною спрямованістю укладено договори оренди систем контролю і систем відеоспостереження з ПП «Інтенція» та ТОВ «VIP-Капітал».

Відповідно до умов договорів, укладених позивачем з ТОВ «Техноком-АТ», ПП «Сервітекс», ТОВ «Кепіталіндастрістайл», передбачено поставки його контрагентами товарно-матеріальних цінностей (обладнання, комплектуючих) та виконання монтажних робіт по встановленню цього обладнання (комплектуючих) і його заміні на охоронюваних ТОВ «ГАЛіД» об'єктах.

Товарно-матеріальні цінності та послуги замовлялись підприємством з метою виконання власних господарських зобов'язань за договорами, укладеними ним з іншими суб'єктами господарювання - ТОВ «Костал Україна», ТОВ «Авантаж 7», ТОВ «РЕЛІН», ТОВ «Мережа аптек Турбота», ТОВ «Техенерготрейд», «ТОВ «УСПОТ ЛТД», ТОВ «Нова пошта», Споживчим товариством «Придеснянське», ЗВПП «Регіон-2001», ПТ «Ломбард» УМКВ і Компанія», ТОВ «Росомаха», ТОВ «КІК АВТО», ФОП ОСОБА_6, ДВ «Преса України» ДУС, ТОВ «Рабен Україна», ДП «ФМ Ложістік Дніпро», ТОВ «Сучасні екологічні системи», ФОП ОСОБА_7, КП КОР «Броварське міжміське БТІ», ТОВ «Мобільний термінал», при здійсненні його статутної діяльності, пов'язаної з обслуговуванням систем безпеки, електромонтажними роботами, діяльністю приватних охоронних служб тощо.

З метою доведеності обставин, що свідчать про отримання позивачем товарів та послуг та наявність зв'язку між фактом їх придбання із його господарською діяльністю, позивачем подано суду копії: договорів, предметом яких є надання позивачем контрагентам - покупцям робіт (послуг) з монтажу, пуско-налагоджувальних робіт, введення в дію та технічного обслуговування систем контролю доступу на об'єктах та охоронних сигналізацій; специфікацій вартості обладнання та робіт, розрахунків вартості робіт та обладнання, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містять інформацію про обсяги витрачених матеріалів та зміст наданих послуг, їх кількісне та їх вартісне вираження (т.2 а.с.65-160).

Однак, як вбачається з Акту перевірки відповідача, в дійсності факт отримання позивачем від ТОВ «Техноком-АТ», ПП «Сервітекс», ТОВ «Тегіла Компані», ТОВ «VIP-Капітал», ПП «Інтенція» та ТОВ «Кепіталіндастрістайл» товарів та послуг та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від інших органів Міністерства доходів і зборів України податкову інформацію стосовно господарської діяльності ТОВ «Техноком-АТ», ПП «Сервітекс», ТОВ «Тегіла Компані», ТОВ «VIP-Капітал», ПП «Інтенція» та ТОВ «Кепіталіндастрістайл», що ґрунтується на суб'єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Сертифікати відповідності та свідоцтва про визнання відповідності слугують виключно для надання інформації про якість продукції та не є документами первинного податкового обліку, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача стосовно недійсності всіх угод та інших документів, складених позивачем та його контрагентами - ПП «Сервітекс», ТОВ «Тегіла Компані» у період з березня по червень 2011 року, з огляду на анулювання, відповідно, 26.07.2011 та 31.08.2011 свідоцтв про реєстрацію вказаних юридичних осіб платниками податку на додану вартість, оскільки подальше анулювання наведених свідоцтв не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних та не тягне за собою недійсність правочинів та інших первинних документів, складених на їх виконання.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагентів позивача було зареєстровано як юридичних осіб та платників податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що твердження відповідача про відсутність факту постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг позивачу ТОВ «Техноком-АТ», ПП «Сервітекс», ТОВ «Тегіла Компані», ТОВ «VIP-Капітал», ПП «Інтенція» та ТОВ «Кепіталіндастрістайл» були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем валових витрат, витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та податкового кредиту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення податковим органом суми грошового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 451 438 грн. 50 коп., з них: 435 341 грн. 50 коп. - за основним платежем; 16 097 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, податок на додану вартість у розмірі 474 931 грн. 00 коп., з них: 379 081 грн. 00 коп. - за основним платежем, 95 850 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, здійснено відповідачем необґрунтовано та за відсутності визначених законом підстав.

Що стосується висновку відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за результатами вчинення господарських операцій з ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи», колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається зі змісту постанови суду першої інстанції, представник позивача у судовому засіданні не заперечував, що під час контролюючого заходу первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що свідчать про отримання ТОВ «ГАЛіД» послуг від ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» та їх подальшого використання в господарській діяльності підприємства надано не було у зв'язку з їх втратою.

Згідно пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до положень пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Цією ж статтею передбачено, що платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Первинні документи податкового на бухгалтерського обліку, що свідчать про отримання ТОВ «ГАЛіД» послуг від ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» та їх подальшого використання в господарський діяльності підприємства у ході перевірки позивачем не надано, належних та допустимих причин неможливості подання таких документів не наведено.

Правом на подання цих документів до прийняття відповідачем рішення, у тому числі на стадії подання заперечень до акта перевірки, позивач також не скористався.

Враховуючи, що долучені позивачем до матеріалів даної справи первинні фінансово-господарські документи на підтвердження факту отримання послуг та їх подальшого використання у власній господарській діяльності були відсутні у ході контролюючого заходу та на момент розгляду податковим органом питання про прийняття рішень, а отже і не можуть прийматися судом до уваги під час надання правової оцінки висновкам податкового органу, покладеним в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, твердження податкового органу про неправомірність формування ТОВ «ГАЛіД» витрат за І квартал 2011 року у сумі 324 430 грн. 00 коп. та податкового кредиту за січень-лютий 2011 року у сумі 64 886 грн. 00 коп. є обґрунтованими.

Таким чином, висновки відповідача про безпідставність формування позивачем за результатами вчинення господарської операції з ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи» податкового кредиту за січень-лютий 2011 року на суму 64 886 грн. 00 коп. та витрат за І квартал 2011 року на суму 324 430 грн. 00 коп. є обґрунтованими, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині визначення грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 81 108 грн. 50 коп. (з них: 81 107 грн. 50 коп. - за основним платежем, 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями); податок на додану вартість у розмірі 64 887 грн. 00 коп. (з них: 64 886 грн. 00 коп. - за основним платежем, 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями), відсутні.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ГАЛіД».

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 05.06.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.