Ухвала суду № 44639475, 26.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15857/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейпа Трейд Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейпа Трейд Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейпа Трейд Україна" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.07.2014 №0002782201 та від 03.07.2014 №0002772201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейпа Трейд Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транслогистика» за період з 19.10.2011 по 28.03.2014.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ПейпаТрейд Україна»:

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 108 333,00 грн.;

- пункту 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 102 917,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 16.06.2014 №41/26-53-22-01-21-37935318 (далі - Акт перевірки), на підставі висновків якого прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 03.07.2014 №0002782201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 128 646,00 грн. у тому числі: 102 917,00 грн. - основний платіж, 25 729,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 03.07.2014 №0002772201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135 416,00 грн. у тому числі: 108 333,00 грн. - основний платіж, 27 083,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 16.06.2014 №41/26-53-22-01-21-37935318 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ «Пейпа Трейд Україна» та ТОВ «Транслогистика» за договорами перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.07.2013 №412, від 31.07.2013 №438, від 31.07.2013 №439.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Пейпа Трейд Україна» (відправник) та ТОВ «Транслогистика» (перевізник) укладено типові договори перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.07.2013 №412, від 31.07.2013 №438, від 31.07.2013 №439, відповідно до яких перевізник зобов'язується доставляти автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажну плату.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем до перевірки та суду надано копії: договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.07.2013 №412, від 31.07.2013 №438, від 31.07.2013 №439; рахунків на оплату від 30.07.2013 №412, від 31.07.2013 №438, від 31.07.2013 №439; актів надання послуг від 30.07.2013 №412, від 31.07.2013 №438, від 31.07.2013 №439; податкових накладних від 30.07.2013 №412, від 31.07.2013 №438, від 31.07.2013 №439 на загальну суму 650 000,00 грн.; платіжних доручень від 22.08.2013 на загальну суму 45 500,00 грн.

Крім того, для підтвердження реального характеру спірних правочинів позивач надав суду копії товарно-транспортних накладних від 01.07.2013, від 02.07.2013, від 07.07.2013, від 08.07.2013, від 10.07.2013, від 11.07.2013, від 12.07.2013, від 16.07.2013, від 17.07.2013, від 23.07.2013, від 25.07.2013, від 26.07.2013, від 30.07.2013, 31.07.2013; видаткових накладних за відповідні періоди, в яких відображено, можливий, рух товарів від позивача (відправника) до третіх осіб шляхом отримання послуг перевезення від ТОВ «Транслогистика».

Водночас, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Транслогистика» вказано на акт державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 26.09.2013 №1313/26-55-22-01/38705720 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Транслогистика» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 26.06.2013 по 31.08.2013», відповідно до якого товариство відсутнє за своїм місцезнаходженням, створене з метою мінімалізації податкового навантаження третіх осіб через штучне формування останніми валових витрат та податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

Крім того, відповідно до змісту Акта перевірки та наявних матеріалів справи судом установлено, що в межах кримінального провадження № 32014100030000015 допитаний як свідок засновник ТОВ «Транслогистика» ОСОБА_2, який показав, що зареєстрував підприємство за винагороду і відношення до його діяльності не має.

Згідно зі змістом договорів від 30.07.2013 №412, від 31.07.2013 №438, від 31.07.2013 № 439 перевезення вантажу виконується перевізником на підставі заявок від відправника; на підставі заявок оформляються рахунки, в яких фіксується вартість послуги; вантаж від відправника приймається на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних документів.

Водночас, пунктом 4.4 вказаних типових договорів установлено, що обмін документами, які необхідні для узгодження, можливий із застосуванням засобів електронного, факсимільного зв'язку. Документи, отримані таким чином, приймаються до розгляду і зберігаються до дати надходження до бухгалтерії їх оригіналів.

Таким чином, посилання позивача в апеляційній скарзі на здійснення заявок в усній формі за допомогою засобів телефонного зв'язку колегія суддів не бере до уваги.

Разом з тим, товариство з обмеженою відповідальністю «Пейпа Трейд Україна» не надало суду жодної із заявок.

Також суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на те, що позивачем не доведено доцільності укладання з товариством з обмеженою відповідальністю «Транслогистика» трьох однакових договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом (від 30.07.2013 №412, від 31.07.2013 №438, від 31.07.2013 №439) з інтервалом в один день.

Окрім того, на особливу увагу заслуговує те, що договори були укладені 30.07.2013 та 31.07.2013, а товарно-транспортні накладні від 01.07.2013, від 02.07.2013, від 10.07.2013, від 11.07.2013, від 12.07.2013, від 16.07.2013, від 17.07.2013, від 23.07.2013, від 25.07.2013, від 26.07.2013, як і видаткові накладні, були видані раніше ніж укладені договори перевезення.

Відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача у своїх доводах на вказану норму цивільного права, оскільки зі змісту договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.07.2013 №412, від 31.07.2013 №438, від 31.07.2013 №439 не вбачається застосування їх умов до відносин, які виникли між позивачем і ТОВ «Транслогистика» до укладення цих правочинів.

З рахунків на оплату від 30.07.2013 №412, від 31.07.2013 №438, від 31.07.2013 №439 та податкових накладних вбачається, що послуги транспортного перевезення вантажу коштували 220 000,00 грн., 214 000,00 грн., 216 000,00 грн. Зазначені суми покладено в дані податкового обліку позивача.

При цьому, згідно з платіжними дорученнями позивач сплатив за транспортні послуги суми у розмірі 15 400,00 грн., 14 980,00 грн., 15 120,00 грн.

Судом першої інстанції також обґрунтовано зазначено, що відображена у первинних документах вартість наданих ТОВ «Транслогистика» послуг із транспортного перевезення товарів не виправдовує доцільність перевезення товарів, які відображені у видаткових накладних і ТТН, враховуючи їх незначні об'єми і вартість.

Отже, позивачем не доведено суду економічної та ділової доцільності господарських взаємовідносин із ТОВ «Транслогистика».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутності обґрунтування вартості послуг, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, доведеності відповідачем правомірності винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.07.2014 №0002782201 та від 03.07.2014 №0002772201.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Водночас, згідно зі змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що окрім наявності у платника податків (позивача) належним чином оформлених бухгалтерських документів для надання йому права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат необхідною умовою є також підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій (придбання товарів/послуг) та використання їх у власній господарській діяльності.

Доказами в адміністративному судочинстві, згідно з визначенням частини першої статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Крім того, на думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які посилаєтьсяТОВ «ПейпаТрейд Україна» на обґрунтування свого права на формування витрат і податкового кредиту, зокрема договори, податкові накладні та акти надання послуг, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (надання та отримання послуг перевезення), а відтак і обґрунтованість визначення витрат і податкового кредиту позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі №21-737во10.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів виходить з того, що у пункті 9.1 спірних договорів установлено про набрання чинності договорів з дати їх укладання (30 і 31 липня 2013 року) та їх дію протягом року з моменту укладення.

Виходячи з установлених обставин справи, колегія суддів зазначає, укладені між позивачем і ТОВ «Транслогистика» первинні документи до 30.07.2013, тобто ТТН, видаткові накладні не можуть бути взяті до уваги як належний доказ реальності спірних правочинів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність обов'язкових у досліджених правовідносинах первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність операцій та на підставі яких у позивача виникає право на формування відповідної податкової звітності.

Також, колегія суддів вважає недоведеним з боку ТОВ «Пейпа Трейд Україна» наявність розумного та обґрунтованого економічного змісту та ділової мети в досліджених під час розгляду справи правовідносинах з ТОВ «Транслогистика».

Зважаючи на викладені обставини, а також на те, що податковим органом під час перевірки позивача установлено та під час розгляду цієї справи доведено належними доказами здійснення контрагентом позивача діяльності за межами правового поля, відсутність з боку контрагента будь-якого підтвердження реальності виконання своїх зобов'язань у межах взаємовідносин з позивачем (надання послуг), ураховуючи відсутність об'єктивних можливостей у ТОВ «Транслогистика» виконувати такі зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо нереальності досліджених у справі взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Транслогистика» та відсутності фактичного надання/отримання послуг перевезення, у межах яких ТОВ «ПейпаТрейд Україна» сформувало спірні суми валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 03.07.2014 №0002782201 та від 03.07.2014 №0002772201.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейпа Трейд Україна" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 02.06.15 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.