Рішення № 44636856, 01.03.2011, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 2-34/2011

Р I Ш Е H H Я

I М Е H Е М У К Р А Ї H И

25 лютого 2011 pоку Менський pайонний суд

Чеpнiгiвської областi

в складi:

головуючого - суддi ОСОБА_1,

пpи секpетаpi ОСОБА_2,

за участю: представника позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

третьої особи - ОСОБА_5,

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в залі суду м. Мена Чернігівської області спpаву за позовом Публічного акціонерного товариства „Ерсте Банк до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6 Банку України в особі Управління НБУ в Чернігівській області про визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А H О В И В:

16.12.2010 року ПАТ «Ерсте Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про дострокове стягнення 17448,95 доларів США заборгованості за кредитним договором. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.02.2008 року між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014/1349/5/10532 від 20 лютого 2008 року про надання останньому кредиту у сумі 22400,00 доларів США строком до 19.02.2015 року, зі сплатою відсотків з розрахунку 12,5 % річних. В забезпечення виконання зобовязань за кредитом ОСОБА_4 передав в заставу, придбаний за кредитні кошти автомобіль, згідно з договором застави від 20.02.2008р., також з відповідачкою ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 014/1349//5/10532/2 від 20.02.2008 року. Позивач виконав свої зобовязання, та надав ОСОБА_4 кредитні кошти. В порушення умов кредитного договору ОСОБА_4 платежі за кредитом та нараховані відсотки за його користування не сплачує, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість за кредитом та відсотками, станом на 18.11.2010 року загальна сума заборгованості з урахуванням штрафних санкцій становить 17448,95 доларів США.

17.02.2011 року ОСОБА_4 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ «Ерсте Банк» про визнання кредитного № 014/1349/5/10532 від 20 лютого 2008 року недійсним. В обґрунтування заявлених вимог, з урахуванням доповнення до позову, зазначає, що кредитний договір був укладений незаконно, з порушенням цивільного законодавства, договором порушені його права як споживача банківського продукту, тому не може бути дійсним і виконанню не підлягає. Зазначає, що використання долару США, як предмету зобовязання за кредитним договором, є несправедливою умовою, що значно погіршує його становище у разі знецінення національної валюти гривні. Крім того, посилаючись на ст.203, 227, 235, 524 Цивільного кодексу України, Закон України «Про ОСОБА_6 банк України» та на Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», зазначає, що кредитний договір містить ознаки удавного правочину, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ним не визначено зобовязання у національній валюті, також у звязку із відсутністю ліцензії, банк не мав права на кредитування фізичних осіб в іноземній валюті.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ПАТ «Ерсте Банк»ОСОБА_3 надала заяву про залишення первісного позову без розгляду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1349/5/10532 від 20 лютого 2008 року з ОСОБА_5, первісний позов в частині вимог до ОСОБА_4 підтримала повністю та просила його задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві. Також пояснила, що незважаючи на неодноразові звернення працівників банку, в добровільному порядку ОСОБА_4 не вчиняє дій, спрямованих на повернення банку кредитних коштів, процентів та штрафних санкцій. Зустрічний позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити, при цьому послалася на обставини, викладені у запереченнях проти позову. Зазначила, що кредитний договір укладено внаслідок вільного волевиявлення сторін, його умови відповідають інтересам ОСОБА_4, який, ознайомившись з усіма умовами договору при його укладанні, отримав у повному обсязі грошові кошти та до 15.04.2010 року виконував зобовязання за кредитним договором.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 у судовому засіданні первісний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні. Зустрічний позов з доповненням підтримав, просив задовольнити повністю з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві.

Третя особа ОСОБА_5 позовні вимоги зустрічного позову підтримала, просила їх задовольнити, проти задоволення первісного позову заперечувала.

Представник третьої особи Управління НБУ в Чернігівській області, на судовий розгляд не зявився, надав письмові заперечення на зустрічний позов, в яких просив розглянути справу без представника Управління НБУ в Чернігівській області та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Ерсте Банк»підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 слід відмовити повністю, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Менського районного суду від 24.02.2011р. позовна заява ПАТ «Ерсте Банк»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1349/5/10532 від 20 лютого 2008 року у розмірі 17448,95 доларів США з ОСОБА_5 залишена без розгляду (а.с. 194).

20 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк»(яке згодом перейменово у ПАТ «Ерсте Банк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014/1349/5/10532, а 21 січня 2010 року додаткову угоду №1 до кредитного договору № 014/1349/5/10532, відповідно до яких ОСОБА_4 отримав кредит в сумі 22400,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,50% річних, термін повернення 19 лютого 2015 року (а.с.11-19).

Також 20 лютого 2008 року з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ОСОБА_4 та ВАТ «Ерсте банк»укладено договір застави, відповідно до якого ОСОБА_4 передав банку в заставу автомобіль марки HYUNDAI моделі TUCSON 2.0 5МТ2, випуску 2008 року (а.с.20-23).

Банк перед позичальником свої зобовязання виконав належним чином, відповідно до умов кредитного договору та додаткової угоди зарахував кошти в сумі 22400,00 доларів США на поточний рахунок №262009018, та відповідно до заяви на видачу готівки кредитні кошти були отримані ОСОБА_4 (а.с. 24-25). Факт надання банком та отримання ОСОБА_4 кредитних коштів в обумовленій кредитним договором сумі сторонами судового розгляду не заперечувався.

Відповідач ОСОБА_4 порушив взяті на себе зобовязання за кредитним договором, станом на 18 листопада 2010 року заборгованість перед банком становила 17448,95 доларів США (138521,98 грн. за курсом НБУ), з яких 15733,53 доларів США - сума основного боргу, 1274,56 доларів США відсотків за користування кредитом, 440,86 доларів США пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.

Відповідач ОСОБА_4, не заперечуючи факту порушення взятих на себе зобовязань за кредитним договором, не погодився із сумою заборгованості, вказав, що сума заборгованості є меншою, але на виконання вимог ч.2, 4 ст. 59, ст. 60 ЦПК України не надав суду належних доказів, які б спростовували розрахунки банку.

Відповідно до п.1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», зареєстрованого 29 липня 2010 року державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, рішенням загальних зборів акціонерів від 22 вересня 2009 року відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк»перейменовано на публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», яке є правонаступником прав та зобовязань ВАТ «Ерсте Банк».

Системний аналіз норм матеріального права, на які посилається ОСОБА_4 зустрічному позові, зокрема, ст. 99 Конституції України, ст.ст. 203, 227, 235, 524, 628, 638 ЦК України, відповідних положень Законів України «Про захист прав споживачів», положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», з врахуванням обставин справи, дає підстави стверджувати, що використання іноземної валюти, визначення зобовязання та його виконання в іноземній валюті допускається на території України в порядку встановленому законом, іншим нормативно-правовим актом чи договором, та про відсутність підстав для визнання договору недійсним.

Відповідно до умов спірного договору між сторонами у даній справі кредит надавався в іноземній валюті і в цій же валюті визначені платежі з повернення кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства

Згідно банківської ліцензії № 224 від 29 травня 2007 року, Дозволу № 224-2 від 18 вересня 2007 року, додатку до даного дозволу (а.с. 33-35) позивач має право на здійснення операцій з валютними цінностями, що згідно ч 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»означає також дозвіл на здійснення цих операцій іншою стороною.

Згідно зі ст. 36 Закону України „Про ОСОБА_6 України офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється ОСОБА_6 Банком України.

Валютні курси, як зазначено в ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю, установлюються ОСОБА_6 Банком України за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління ОСОБА_6 Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний договір про надання кредиту в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Виходячи зі змісту ст. ст. 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобовязання, як це передбачено ст. 617 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (ст. 625 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_4 не надано належних і достатніх доказів для визнання договору недійсним, то підстави для задоволення його зустрічних позовних вимог відсутні.

Згідно ст.ст. 1050, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась.

Згідно норм ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до приписів ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 порушив зобовязання щодо повернення кредиту, сплати відсотків, а тому, відповідно до ст.ст. 524, 525, 526, 530, 533, 554, 629, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, позовні вимоги ПАТ «Ерсте Банк»про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 014/1349/5/10532 від 20.02.2008 року, в сумі 17448,95 доларів США, обґрунтовані і підлягають задоволенню, з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Ерсте Банк»підлягає стягненню сума боргу у гривнях, яка еквівалентна 17448,95 доларам США та за офіційним курсом долару США на день розгляду справи становить 138399,84 грн. (станом на 25.02.2011 року офіційний курс долара США по відношенню до гривні складає 7,9317 грн., 17448,95 доларів США * 7,9317 грн. = 138399,84 грн.) (а.с.235).

В порядку розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Ерсте Банк»підлягає стягненню 1385,22 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, також з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути 8,50 грн. судового збору за звернення до суду із зустрічною позовною заявою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 524, 525, 526, 530, 533, 554, 629, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»(01034 місто Київ вулиця Прорізна, 6, код ЄДРПОУ 34001693, рахунок 29095000000383 в ПАТ «Ерсте Банк», МФО 380009) заборгованість за кредитним договором № 014/1349/5/10532 від 20 лютого 2008 року в сумі 138399 (сто тридцять вісім тисяч триста девяносто девять) грн. 84 коп., 1385 (одна тисяча триста вісімдесят пять) грн. 22 коп. судового збору, 120 (сто двадцять) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 України в особі Управління ОСОБА_6 Банку України в Чернігівській області відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Менський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Я. Парфененко