Постанова № 44634452, 03.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"03" червня 2015 р. справа № 806/5188/14а (2-а/201/41/2015)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2015 р. в справі № 806/5188/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» в особі Житомирського регіонального управління, про визнання дій протиправними, скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області (далі - УДВС), третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» в особі Житомирського регіонального управління, про визнання дій протиправними, скасування постанови, в обґрунтування якого зазначив, що 18.11.2014 р. ним отримано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.11.2014 р. по виконавчому провадженню № 23398436 на суму 123 726,89 грн.; постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій № 23398436 від 06.11.2014 р. на суму 1 690,84 грн.; постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.11.2014 р. № 23398436 з виконання виконавчого листа № 2-10619/2010, виданого 30.11.2010 р. про стягнення 1 237 268,87 грн. у зв'язку з фактичним виконанням за повідомленням стягувача від 22.10.2014 р. № 577; постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2014 р. № 45380472 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.11.2014 р. по ВП № 23398436 на суму 1690,84 грн.; постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2014 р. №45380414 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.11.2014 р. по ВП №23398436 на суму 123 726,89 грн.; постанову про об'єднання в зведене виконавче провадження від 13.11.2014 р. постанови №23398436 від 06.11.2014 р. на суму 123 726,89 грн. та постанови №23398436 від 06.11.2014 р. на суму 1 690,84 грн., які відповідачем відправленні 17.11.2014 р. З отриманих документів позивачу стало відомо про існування виконавчого провадження № 23398436. 22.10.2014 р. Приватбанк своїм листом повідомив відповідача про повне виконання виконавчих листів №2-10619 від 30.11.2010 р. на суму 200,00 грн. та №2-10708/2010 від 15.09.2011 р. на суму 1 700,00 грн., виданих Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, а листом від 22.10.2014 р. банк повідомив про те, що по виконавчим листам №2-10619/2010 від 30.11.2010 р. на суму 1 237 268,87; №2-10708/10 від 15.09.2011 р. на суму 1 212 610,33 грн.; №2-10731/2010 від 15.09.2010 р. на суму 1 138 878, 40 грн.; №2-10619/2010 р від 30.11.2010 р. на суму 1 237 268,87 грн., виданих Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, борг перед ПАТ КБ «Приватбанк» за вказаними виконавчими листами було погашено 28.11.2011 р., тобто до початку примусового виконання.

Позивач просить визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області Шевчук Г.І. щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.11.2014 р. по виконавчому провадженню № 23398436 протиправними, скасувати постанову.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2015 р. справа передана на розгляд Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за предметною підсудністю.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2015 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-10619/2010 відкрите 22.12.2010 р. Доводи позивача про не направлення йому рекомендованим листом постанови про відкриття виконавчого провадження є безпідставними, оскільки редакція Закону України «Про виконавче провадження» станом на 2010 р. не передбачала направлення сторонам виконавчого провадження документів рекомендованими листами, як й доводи про необізнаність щодо відкриття виконавчого провадження через те, що позивач приймав участь у виконавчих діях, зокрема, був присутнім при опису майна, про що свідчить його підпис в акті опису майна.

Апелянт вказує на безпідставність посилання суду на те, що заборгованість по виконавчому документу погашена до початку примусового виконання, так як постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 22.12.2010 р., а повідомлення стягувача про погашення заборгованості у 2011 р. надійшло 24.10.2014 р. Також судом не враховані приписи ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язку сторін повідомляти державного виконавця про повне або часткове самостійне виконання рішення боржником, при цьому позивачем як боржником не повідомлено державного виконавця про виконання рішення.

Також вказує на неправильний висновок суду про порушення відповідачем строку винесення постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки законом не визначені строки прийняття такої постанови.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.11.2014 р. ОСОБА_1 отримано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.11.2014 р. по виконавчому провадженню № 23398436 на суму 123 726,89 грн.; постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій № 23398436 від 06.11.2014 р. на суму 1 690,84 грн.; постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.11.2014 р. № 23398436 з виконання виконавчого листа № 2-10619/2010, виданого 30.11.2010 р. про стягнення 1 237 268,87 грн. у зв'язку з фактичним виконанням за повідомленням стягувача від 22.10.2014 р. № 577; постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2014 р. № 45380472 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.11.2014 р. по ВП № 23398436 на суму 1690,84 грн.; постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2014 р. №45380414 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.11.2014 р. по ВП №23398436 на суму 123 726,89 грн.; постанову про об'єднання в зведене виконавче провадження від 13.11.2014 р. постанови №23398436 від 06.11.2014 р. на суму 123 726,89 грн. та постанови №23398436 від 06.11.2014 р. на суму 1 690,84 грн., які відповідачем відправленні 17.11.2014 р. З отриманих документів позивачу стало відомо про існування виконавчого провадження № 23398436. 22.10.2014 р. Приватбанк своїм листом повідомив відповідача про повне виконання виконавчих листів №2-10619 від 30.11.2010 р. на суму 200,00 грн. та №2-10708/2010 від 15.09.2011 р. на суму 1 700,00 грн., виданих Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, а листом від 22.10.2014 р. банк повідомив про те, що по виконавчим листам №2-10619/2010 від 30.11.2010 р. на суму 1 237 268,87; №2-10708/10 від 15.09.2011 р. на суму 1 212 610,33 грн.; №2-10731/2010 від 15.09.2010 р. на суму 1 138 878, 40 грн.; №2-10619/2010 р від 30.11.2010 р. на суму 1 237 268,87 грн., виданих Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, борг перед ПАТ КБ «Приватбанк» за вказаними виконавчими листами було погашено 28.11.2011 р., тобто до початку примусового виконання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в добровільному порядку до початку примусового виконання сплачено борг за виконавчими листами.

Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.12.2010 р. державний виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції відкрите виконавче провадження ВП № 23398436 з виконання виконавчого листа № 2-10619/2010, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення солідарно з торгового будинку «Атлан» в формі ТзОВ, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 1237268,87 грн. 17.10.2014 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області прийняте до виконання виконавче провадження ВП № 23398436 з виконання виконавчого листа № 2-10619/2010, виданого Жовтневим районнім судом м. Дніпропетровська 30.11.2010 р., про стягнення солідарно з торгового будинку «Атлан» в формі ТзОВ, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 1237268,87 грн., боржником в якому є ОСОБА_1, у зв'язку з передачею матеріалів виконавчого провадження (а.с. 22-24).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 06.11.2014 р. стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 123726,89 грн., а постановою від 06.11.2014 р. стягнуто з боржника ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій в сумі 1690,84 грн. (а.с. 25-27). Постановою від 13.11.2014 р. ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Житомирській області об'єднані виконавчі провадження щодо стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій в одне зведене виконавче провадження за № 45463930 (а.с. 19).

Постановою від 06.11.2014 р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 06.11.2014 р. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-10619/2010, виданого Жовтневим районнім судом м. Дніпропетровська 30.11.2010 р., про стягнення солідарно з торгового будинку «Атлан» в формі ТзОВ, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 1237268,87 грн., боржником в якому є ОСОБА_1, у зв'язку з виконання боржником рішення в повному обсязі (а.с. 27).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження (22.12.2010 р.), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2010 р., державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження дотримані приписи ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», боржнику ОСОБА_1 надано строк для добровільного виконання рішення до 27.12.2010 р., він попереджений про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Постанова про відкриття виконавчого провадження не оскаржена сторонами виконавчого провадження, є чинною.

Як встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції закону, чинній на час прийняття постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій (06.11.2014 р.), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 7 ст. 28 цього Закону у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Частиною 5 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції встановлено, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Системний аналіз зазначених правових норм дає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що виконавчий збір повинен стягуватися у разі добровільного виконання рішення після початку процедури примусового виконання за умови невиконання боржником рішення у строк, наданий державним виконавцем для добровільного виконання. Ті ж самі обставини стосуються й стягнення з боржника витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.

Відтак, оскільки позивачем у строк, наданий для добровільного виконання рішення (до 27.12.2010 р.), самостійно рішення не виконано, є обґрунтованим стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Доводи позивача про неотримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження, не направлення такої постанови державним виконавцем рекомендованим листом з повідомленням про вручення, необізнаність про існування виконавчого провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, в матеріалах справи наявна копія акту опису й арешту майна від серпня 2011 р. (а.с. 49-50), з якого вбачається, що ОСОБА_1 був присутнім при проведенні опису та арешту квартири АДРЕСА_1, яка йому належить, в рамках виконання виконавчого листа № 2-10619 від 30.11.2010 р., що спростовує доводи позивача про необізнаність у відкритті виконавчого провадження та здійсненні примусового виконання судового рішення.

Крім того, посилання позивача на не направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на час відкриття виконавчого провадження (22.12.2010 р.) така норма в законі була відсутня.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у 2014 р. через погашення боргу рішенням суду у 2011 р., оскільки в матеріалах виконавчого провадження до 2014 р. відсутні відомості про добровільне виконання рішення. Такі відомості (про погашення боргу 28.11.2011 р. поручителем по кредиту ТОВ «Атом») надійшли від стягувача (ПАТ КБ «Приватбанк») державному виконавцю 24.10.2014 р.

Щодо посилання позивача за те, що виконавчий збір повинен стягуватися після закінчення 7-денного строк (строк самостійного виконання) та до завершення 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Законом України «Про виконавче провадження» не визначені строки прийняття постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій, а приписи ч. 2 ст. 30 цього Закону стосуються виключно строків проведення виконавчих дій.

Сукупність приведених обставин свідчить про неправильний висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідачем дотримані приписи Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті постанов про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, тому відсутні підстави для задоволення позову.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2015 р. в справі № 806/5188/14-а задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2015 р. в справі № 806/5188/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» в особі Житомирського регіонального управління, про визнання дій протиправними, скасування постанови скасувати.

Ухвалити в справі № 806/5188/14-а нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» в особі Житомирського регіонального управління, про визнання дій протиправними, скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко