Ухвала суду № 44634440, 31.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2015 рокусправа № 804/8911/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 р. по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

У липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.03.2014р. №0001491703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 28 729,28 грн., з яких 152 486,19 грн. за основним платежем та 76 243,09 за штрафними санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 15.01.14 по 21.01.14, посадовою особою податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні імпортованих товарів за період з 01.06.2013р. по 30.09.2013р. та подальшого їх продажу, за результатами якої складено акт від 28.01.2014 року №53/17.03/НОМЕР_1.

Згідно поданої заяви ФОП ОСОБА_1 від 15.01.14 вх.208/10А перевірка проводилась у приміщенні Криворізької південної ОДПІ.

Відповідно до висновків вказаного акту податковим органом встановлено допущені позивачем наступні порушення: п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 152 486,19 грн., в тому числі:

за липень 2013 року - 18483,33 грн.;

за серпень 2013 року - 52416,67 грн.;

за вересень 2013 року - 81586,19 грн.

Відповідно до акту перевірки, перевіркою не встановлено документально підтверджених фактів використання в господарській діяльності придбаного у постачальників пального. До перевірки не надано подорожні листи на вантажні автомобілі за липень2012р.-серпень 2013р., за червень 2013р. та вересень 2013р. - надані порожні листи не в повному обсязі, які б підтверджували обсяги здійснених перевезених вантажів.

Актом також зафіксовано надання товарно-транспортних накладних, які не відповідають товарно-транспортним накладним типової форми 1-ТН

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 03.03.2014р. №0001491703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 28 729,28 грн., з яких 152 486,19 грн. за основним платежем та 76 243,09 за штрафними санкціями.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням позивачем були подані первинна та повторна скарги до Головного управління мін доходів у Дніпропетровській області та до міністерства доходів і зборів України відповідно, які за результатами розгляду були залишені без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не підтверджено неправомірність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Так, відповідно до акту перевірки ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність по наданню послуг з транспортних перевезень автомобільним транспортом відповідно до укладених договорів, а саме: надає комплекс автотранспортних послуг по перевезенню наданого замовниками вантажу. За період, що був перевірений податковим органом, позивачем були надані послуги з перевезення партій хліба та хлібобулочних виробів на адресу підприємств роздрібної мережі.

Податковою в акті перевірки зазначено, що угодами передбачено, що перевезення вантажу ФОП ОСОБА_1 здійснюється в два етапи:

- до розподільчого пункту перевізника за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Байкальська, - на підставі зведеної накладної;

- від розподільчого пункту перевізника до закладів роздрібної торгівлі - на підставі товарно-транспортних накладних замовника відповідно до затвердженого замовником графіка перевезень.

Також в акті зафіксовано, що в ході перевірки на підставі наданих до перевірки договорів встановлено, що для організації перевезень автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_1 було укладено договори на придбання пального у постачальників та придбання автомобільних шин у ПП "Укртехпром".

Також податковим органом зазначено, що податкові зобов'язання підприємств постачальників включені до складу податкових зобов'язань податкової звітності з ПДВ в сумі 238 662,13 грн. в податкових періодах, в яких здійснювалось постачання пального на адресу ФОП ОСОБА_1, також останнім до складу податкового кредиту податкової звітності з податку на додану вартість включені суми ПДВ в розмірі 238 662,13 грн. в податкових періодах., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних до податкової декларації з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий кредит позивачем завищено, зважаючи на наступне.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податковим органом не встановлено, а позивачем до матеріалів справи не додано жодних документів на підтвердження зазначених в позовній заяві та апеляційній скарзі доводів щодо наявності права на формування податкового кредиту. Отже висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 28.01.2014 року №53/17.03/НОМЕР_1 не спростовано.

Стосовно товарно-транспортних накладних та подорожніх листів суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року та зареєстрованих у Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 року за № 128/2568, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляхом їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Виходячи з положень розділу 11 "Правил оформлення документів на перевезення", товарно-транспортна виписується у кількості не менше чотирьох екземплярів, другий екземпляр якої в обов'язковому порядку передається вантажоодержувачу.

На виконання Закону України "Про автомобільний транспорт" і Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009 року затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені.

Згідно з п. 2 вищезазначеного Переліку встановлено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідно мати: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Таким чином, підтвердження здійснення господарських операцій товарно-транспортними накладними, складання яких передбачено Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, поширюються на власників автомобільного транспорту (перевізників), оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 цього Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне виконання послуг зазначений документ може підтверджувати у бухгалтерському обліку за умови виконання наведених вище умов.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачем не доведено реальності здійснення господарських операцій, тому спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем правомірно та у відповідності до податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим